Селера пахуча: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Dars (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 91.193.131.124 (обговорення) до зробленого Ganyak Мітка: Відкіт |
Flinn (обговорення | внесок) Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 45: | Рядок 45: | ||
=== Медична цінність === |
=== Медична цінність === |
||
У [[медицина|медицині]] використовується як [[діуретик|сечогінне]]. Стебла рекомендується використовувати замість солі при захворюваннях жовчного міхура, [[остеопороз]]і, захворюваннях нирок. |
У [[народна медицина|народній медицині]] використовується як [[діуретик|сечогінне]]. Стебла рекомендується використовувати замість солі при захворюваннях жовчного міхура, [[остеопороз]]і, захворюваннях нирок. |
||
У народній медицині селеру використовують для лікування нервової системи і поліпшення сну. |
У народній медицині селеру використовують для лікування нервової системи і поліпшення сну. |
Версія за 13:16, 18 лютого 2021
Селера пахуча | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Apium graveolens L., 1753 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Селе́ра, сале́ра, селера пахуча (культурна) (Apium graveolens L.) — вид дворічних городніх пряних рослин із родини селерових. Висота сягає 1 метра. У перший рік утворює розетку листків та коренеплід, на другий рік зацвітає. Рослина вологолюбна і холодостійка, насіння проростає вже при 3°С (оптимально — при 15°С), сходи переносять заморозки до −5 °C.
Як лікарська рослина була відома ще древнім грекам і римлянам.
Вирощують на запашне коріння і листя, вживають як додаток до юшок і до інших страв. В Україні культивують переважно селеру сорту Яблучна.
У культурі є три різновиди селери Apium graveolens:
- secalinum, листова
- dulce, черешкова (стеблова)
- rapaceum, коренева
Листова має коротший вегетаційний період, що дозволяє вирощувати її в північних районах. Кореневу часто вирощують розсадою. Всі види селери надають перевагу вологим видам ґрунту.
Хімічний склад
Листя і черешки багаті вітаміном C (до 150 мг%) і каротином (до 7 мг%), вітамінами В1, В2, РР, фолієвою, хлорогеновою і глютаміновою кислотами[1]. В коренеплодах містяться білок, вуглеводи, ефірна олія (удвічі більше, ніж у листках) і мінеральні солі — калію, кальцію, фосфору, міді, заліза, магнію. Білок його багатий на амінокислоти — аргінін, гістидин, лізин, аланін[1].
У всіх частинах рослини присутні нікотинова і глутамінова кислоти. Наявність органічної глутамінової кислоти дозволяє використовувати селеру в кулінарії, як нешкідливий підсилювач смаку і запаху. Стебла зазвичай містять велику кількість солі.
Застосування
Харчова цінність
Всі частини (листя, черешки та коріння) рослини використовують при приготуванні перших (керевіз чорба) та других страв, салатів, напоїв, соусів. Кореневище використовують також у сушеному вигляді.
Медична цінність
У народній медицині використовується як сечогінне. Стебла рекомендується використовувати замість солі при захворюваннях жовчного міхура, остеопорозі, захворюваннях нирок.
У народній медицині селеру використовують для лікування нервової системи і поліпшення сну. Відварені коренеплоди використовують при обмороженнях рук і ніг.
Вирощування
Розмножують селеру насінням. Висівають їх у теплиці або в ящиках в теплому приміщенні. Розсаду у відкритому ґрунті висаджують зі схемою 45×25 або 60×20 см у кінці квітня — початку травня, також можуть використовувати посадку рядками в промисловому виробництві.[2] Товарну продукцію (листя) селери листової отримують на 80-й день, черешкові (черешки і листя) на 140-й, а коренеплідні на 180-й день. У селери листової листя збирають практично все літо. Для зимового споживання коренеплоди викопують восени. Зберігають їх у підвалах, пересипаними піском. Середня врожайність коренеплодів становить 6,5-8,0, а листя і черешків 2,4-4,0 кг з 1 м²[1]. Кореневу селеру використовують для вигонки листя взимку. Для цього відбирають цілі, неушкоджені коренеплоди і висаджують у теплиці або в ящики на підвіконні впритул рядами на відстані 10 см ряд від ряду. Через 25-30 днів зелень зрізують, при другому прибиранні зелень реалізують разом з коренеплодами.
Коренеплоди, призначені для насіннєвих цілей, підрощують і освітлюють навесні. У середині квітня їх висаджують на город зі схемою 60×30 см. Подальший догляд полягає в розпушуванні міжрядь і підгортанні рослин, урожайність насіння становить 600 г з 1 м².[1]
Шкідники
Загрозу для селери становить комаха-шкідник буравниця борщевична.
Примітки
Література
- Салат Вальдорф зі стеблами селери
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Селера пахуча — Портал «Аграрний сектор України»
- Якби чоловіки знали всі особливості селери, то засіяли б нею весь город
Це незавершена стаття про городину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про окружкові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |