Васильки справжні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Васильки справжні
Basil-Basilico-Ocimum basilicum-albahaca.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Ряд: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: Васильки (рослина) (Ocimum)
Вид:
Васильки справжні (O. basilicum)
Біноміальна назва
Ocimum basilicum
L., 1753
Commons-logo.svg Вікісховище: Ocimum basilicum

Васи́льки справжні,[1][2][3] васильок духмя́ний (Ocimum basilicum L.) — однорічна трав'яна рослина родини глухокропивових (Lamiaceae).

Поширення[ред. | ред. код]

У дикому стані росте в Ірані, Індії, Китаї та інших країнах. Також у здичавілому стані трапляється на півдні Азії, в північно-східній Африці, тропіках Америки, в Середній Азії та на Кавказі.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Васильки справжні мають чотиригранне стебло до 30—80 сантиметрів густо вкрите листками. Корінь стрижневий, сильно розгалужений, розташовується в приповерхневому шарі ґрунту. Листки продовгасто-яйцеподібної форми, зверху загострені, до 5 сантиметрів, мають зубчасті краї. Стебла, листки і чашечки квітів покриті волосинками з залозами, що містять ефірну олію, яка й надає рослині аромату. Квітки розташовані на кінцях стебла у вигляді китиць по 6—10 суцвіть. Квітки зазвичай білі, чи рожеві, зрідка фіолетові. Квітне рослина влітку. Плоди сухі і під час достигання розпадаються на чотири темно-бурі горішки до 1,2—1,5 міліметра.

Є кілька різновидів васильків різного забарвлення листків та аромату. Одні мають синюваті листки та аромат, схожий на суміш духмяного перцю з чаєм, інші — коричнувато-фіолетові листки з ароматом гвоздики і м'ятою, але найпоширенішим є зелені васильки з ароматом лаврових листків з гвоздикою.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У період бутонізації васильки накопичують найбільше аскорбінової кислоти. Під час дозрівання насіння має до 19 % жирних олій. Ці особливості треба враховувати під час заготівлі васильків як лікарської сировини.

Також васильки є джерелом ефірної олії, евгенолу та камфори. Основне накопичення ефірної олії відбувається влітку, коли рослина обростає молодими листками. В листках міститься 1,6—6 % ефірної олії, в суцвіттях 1,5—3,5 %, в стеблах до 0,3 %. Ця олія містить евгенол, метилхавікол, цинеол, ліналоол, камфору, оцимен. Наземна частина рослини також містить до 6 % дубильних речовин, глікозиди, сапоніни, мінеральні речовини, каротин, фітонциди, вітамін С, В2, РР, рутин.

Заготівля[ред. | ред. код]

Васильки збирають під час цвітіння. Використовують наземну частину рослини, яку зрізують на висоті 8—12 сантиметрів над землею. Обрізок стебла дає нові пагони, які швидко відростають, тож за сезон можна зібрати до 3 врожаїв. Зібрану траву сушать у тіні в добре провітрюваних сухих приміщеннях. Висушені листки подрібнюють. Рідше засолюють свіжу зелень васильків.

Кулінарне використання[ред. | ред. код]

Васильки як пряність широко використовують як свіжим, так і сушеним. Колись їх називали царською травою. Уся надземна частина рослини має приємний аромат і ніжний смак.

Властивості васильків виявляються в стравах поступово — спочатку вони мають дещо гіркуватий, а згодом солодкуватий присмак. Їх додають до супів, м'ясних та овочевих страв, рибних страв, зокрема до страв із квасолі, гороху, бобів, помідорів, шпинату, квашеної капусти. Найпоживнішими васильки є свіжими. Молоді пагони дрібно ріжуть і додають у бутербродне масло, салати, сир, омлет.

Подрібнене сушене листки васильків поліпшують смак ковбас, паштетів; їх додають у перцеву суміш. Молоді гілочки і листочки використовують для ароматизації оцту, який потім годиться для салатів і білих соусів. Васильки добре поєднується з прянощами: майораном, петрушкою, коляндрою, м'ятою, естрогоном. У суміші з розмарином набувають перцевого запаху; з чабером — підсилюють гостроту страви. За його добре поєднання з помідорами васильки відомі як «томатні прянощі». В Італії зі свіжого листків готують славнозвісне пéсто. Для цього звіжозібрані лиски подрібнюють до однорідної маси, додають трішки часнику, кедрових горішків та солі.

Насіння додають у популярний на Сході десерт фалуда.[4]

Медичне використання[ред. | ред. код]

Васильки відомі також як лікарська рослина. Вони мають протисудомну, антисептичну, спазмолітичну, протизапальну та болегамівну дію. До їх складу входить камфора, яка збуджує центральну нервову систему і активізує роботу серця. Васильки відварюють і п'ють при хронічних захворюваннях шлунка, сечового міхура, для зниження температури, для боротьби з безсонням чи при нервовому перенапруженні. Відвар також використовують для зовнішньої обробки ран, виразок, екзем, дерматитів.

Ефірна олія васильків має бактерицидну дію. Рослина знімає спазмолітичні напади, корисна під час здуття живота, метеоризму тощо. Суху і свіжу траву васильків використовують також для ароматичних ванн, замість нюхального тютюну.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]