Любисток лікарський

Любисток лікарський (Levisticum officinale)  — рослина з монотипного роду любисток (Levisticum) родини окружкові або зонтичні (Apiaceae, Umbelliferae).

Багаторічна рослина з прямим, порожнистим, циліндричним, угорі галузистим пагоном заввишки до 2-х метрів. Листки досить великі, блискучі, пірчасто-розсічені, зубчасті. Квітки дрібні, ясно-жовті, зібрані в складний зонтик. Цвіте в червні-серпні. Смак коренів пряний. Вся рослина має своєрідний запах що нагадує запах селери.

Ареал поширення

Походить з Південної Європи. Розводять по селах, на городах, у квітниках, палісадниках, біля хат, іноді росте здичавілий.

Хімічний склад

Рослина містить крохмаль, цукри, жири, багато дубильних речовин, смолисті сполуки. Також містить камедь, органічні кислоти, ефірну олію, кумарини, естери валеріанової та оцтової кислот, лактони бутилофталід, бутиліденафталід і безводну седанову кислоту, бергаптен, сесквітерпени.

Використання в медицині

Використовується в офіційній медицині в вигляді настою хворим на аритмію, коронарну недостатність при ожирінні. Настій нагадує за смаком петрушку. Протипоказаний вагітним жінкам та при запаленні нирок. У народній медицині використовується при захворюваннях нирок, особливо при водяниці, набряку ніг. Також при хворобах серця, для послаблення болів при місячних.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Фітотерапія — Є. С. Товстуха(укр.)'.
• Травник — В. В. Решетняк, І. В. Цигура(рос.).
• Від рослини — до людини — І. М. Носаль(укр.)

Посилання

• Любисток лікарський // Фармацевтична енциклопедія
• Любисток, любець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 868-869. — 1000 екз.