Географія Монголії
Географія Монголії
Зміст |
Розташування[ред.]
Монголія (колишня Зовнішня Монголія до 1924, і Народна Республіка Монголія до 1991) — країна на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм. Площа 1565 тис. км².
Рельєф[ред.]
Монголія розташована в зоні степів, напівпустель і пустель помірного пояса Центр. Азії. Велика частина країни – плато висотою 1000-2000 м, над яким підносяться гори. Важлива особливість рельєфу М. – різкі (торцеві) стики, а місцями дугоподібне розташування гірських хребтів.
Найбільші хребти – Монгольський Алтай (г. Мунх-Хайрхан-Ула, 4362 м) і Гобійський Алтай, Хангай, що простягається на 1000 км. У центр. частині М. розташоване нагір'я Хентей. Гори відрізняються згладженими формами, їх підніжжя вкриті потужними делювіально-пролювіальними шлейфами.
На півдні і півд.-сході М. заходиться частина пустелі Гобі, на півд.-сході підносяться масиви вулканічного плато Даріганга з четвертинними вулканами (понад 100) і покривними базальтами, іноді з озерами в кратерах вулканів.
Гідрологія[ред.]
У горах Монгольського Алтаю – льодовики. На більшій частині країни – багаторічна мерзлота, що має переважно острівне поширення.
Найбільша річка – Селенга (бл. 600 км, на тер. М.).
Клімат[ред.]
Клімат країни сухий, різко континентальний, помірний, з великими сезонними і добовими коливаннями т-ри повітря.
Див. також[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Географія Монголії |
Джерела[ред.]
Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
