Чарльз Гловер Баркла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Чарлз Гловер Баркла
англ. Charles Glover Barkla
Charles Glover Barkla.jpg
Народився 7 червня 1877(1877-06-07)
Віднес, Велика Британія.
Помер 23 жовтня 1944(1944-10-23) (67 років)
Единбург, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Ліверпульський університет
Кембриджський університет
Галузь фізика
Заклад Кембриджський університет
Ліверпульський університет
Королівський коледж
Единбурзький університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор
Науковий керівник Oliver Lodge[d]
Член Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: дифракція рентгенівських променів
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1917)
медаль Г'юза (1917)

Чарльз Гловер Баркла у Вікісховищі?

Чарлз Гловер Баркла (англ. Charles Glover Barkla) (7 червня 1877, Віднес — 23 жовтня 1944, Единбург) — британський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1917 р. за досягнення у рентгенівській спектроскопії та пов'язаних питаннях рентгенівського випромінювання.

Біографія[ред.ред. код]

Чарлз Баркла почав вивчати фізику і математику в 1894 р. — невдовзі після відвідування Ліверпульського Інституту — в Університеті Ліверпуля, який був тоді частиною Вікторіанського Університету. Після отримання диплома з фізики в 1898 р. і закінчення аспірантури в 1898 р. він отримав дослідницьку стипендію в лабораторії Кавендіша Триніті Коледжу в Кембриджі. Однак вже через рік він перейшов в королівський коледж в Кембриджі, а в 1902 р. повернувся в Ліверпуль. В 1909 р. він зайняв місце професора фізики в Лондонскому Університеті і перейшов у 1913-му завідувати кафедрою натурфілософії в Единбурзькому університеті, якою керував до своєї смерті.

1907 року Баркла одружився з Мері Естер Ковелл. У нього було двоє синів та одна дочка.

Досягнення[ред.ред. код]

Уже в 1902-му Баркла займався рентгенівським випромінюванням. Він відкрив характеристичне рентгенівське випромінювання хімічних елементів і флуоресцентну складову розсіяного рентгенівського випромінювання. Також він виявив поляризацію рентгенівського випромінювання, що мало велике значення для усвідомлення рентгену як електромагнітного випромінювання. В 1917-му він отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття характеристичного рентгенівського випромінювання елементів». У тому ж році отримав медаль Х'юза від Лондонського королівського товариства. Іменем Баркла названо кратер на Місяці.

Посилання[ред.ред. код]