Чарльз Гловер Баркла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарлз Гловер Баркла
англ. Charles Glover Barkla
Charles Glover Barkla.jpg
Народився 7 червня 1877(1877-06-07)
Віднес, Велика Британія.
Помер 23 жовтня 1944(1944-10-23) (67 років)
Единбург, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність фізик, викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Ліверпульський університет
Кембриджський університет
Науковий ступінь доктор
Науковий керівник Oliver Lodge[d]
Заклад Кембриджський університет
Ліверпульський університет
Королівський коледж
Единбурзький університет
Членство Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки: дифракція рентгенівських променів
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1917)
медаль Г'юза (1917)
Звання професор

Чарлз Гловер Баркла (англ. Charles Glover Barkla) (7 червня 1877, Віднес — 23 жовтня 1944, Единбург) — британський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1917 р. за досягнення у рентгенівській спектроскопії та пов'язаних питаннях рентгенівського випромінювання.

Біографія[ред. | ред. код]

Чарлз Баркла почав вивчати фізику і математику в 1894 р. — невдовзі після відвідування Ліверпульського Інституту — в Університеті Ліверпуля, який був тоді частиною Вікторіанського Університету. Після отримання диплома з фізики в 1898 р. і закінчення аспірантури в 1898 р. він отримав дослідницьку стипендію в лабораторії Кавендіша Триніті Коледжу в Кембриджі. Однак вже через рік він перейшов в королівський коледж в Кембриджі, а в 1902 р. повернувся в Ліверпуль. В 1909 р. він зайняв місце професора фізики в Лондонскому Університеті і перейшов у 1913-му завідувати кафедрою натурфілософії в Единбурзькому університеті, якою керував до своєї смерті.

1907 року Баркла одружився з Мері Естер Ковелл. У нього було двоє синів та одна дочка.

Досягнення[ред. | ред. код]

Уже в 1902-му Баркла займався рентгенівським випромінюванням. Він відкрив характеристичне рентгенівське випромінювання хімічних елементів і флуоресцентну складову розсіяного рентгенівського випромінювання. Також він виявив поляризацію рентгенівського випромінювання, що мало велике значення для усвідомлення рентгену як електромагнітного випромінювання. В 1917-му він отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття характеристичного рентгенівського випромінювання елементів». У тому ж році отримав медаль Х'юза від Лондонського королівського товариства. Іменем Баркла названо кратер на Місяці.

Посилання[ред. | ред. код]