Перейти до вмісту

Чарльз Томсон Різ Вільсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нобелівська премія з фізики (1927) Чарльз Томсон Різ Вільсон
англ. Charles Thomson Rees Wilson Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 лютого 1869(1869-02-14)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гленкорс, Середній Лотіан, Шотландія
Помер15 листопада 1959(1959-11-15)[1][2][…] (90 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Карлопс, поблизу Единбурга
ПохованняCemetery, St Andrew's Church, Neidpath Road, Peeblesd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьфізик, метеоролог, викладач університету, хімік, школяр Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМанчестерський університет
Галузьфізика
ЗакладКембриджський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникДжозеф Джон Томсон Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіДжозеф Джон Томсон Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніPhilip Deed[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиСесіл Френк Павелл[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:Камера Вільсона
У шлюбі зJessie Fraserd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Чарльз Томсон Різ Вільсон (англ. Charles Thomson Rees Wilson; 14 лютого 1869, Гленкорс, Середній Лотіан, Шотландія 15 листопада 1959, Карлопс, поблизу Единбурга) — шотландський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1927 р. за метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари.

Біографія

[ред. | ред. код]

Чарльз Томсон Різ Вільсон народився 14 лютого 1869 року на фермі неподалік від Гленкорса в родині фермера Джона Вілсона та Енні Кларк Вілсон із Глазго. Він був наймолодшим із восьми дітей, яких мав його батько від двох шлюбів. У 1873 році батько помер, і родина переїхала в англійське місто Манчестер.

У Манчестері Вілсон відвідував Грінхейську академічну школу, після закінчення якої в 1884 році вступив до Оуенс-коледжу (нині Манчестерський університет). Там він протягом трьох років вивчав науки, а в 1887 році дістав ступінь бакалавра. Ще один рік був присвячений вивченню філософії, логіки й грецької мови.

У 1888 році Вільсон вступив до Сідней-сассекс-коледжу в Кембриджі. Під час свого навчання він відвідував переважно біологічні курси, тому що збирався стати лікарем. У Кембриджі він став цікавитися фізичними і хімічними питаннями. На його рішення відійти від медицини міг вплинути Балфурт Стюарт — професор фізики в коледжі Оуена.

Здобувши науковий ступінь у Кембриджі (1892), Вільсон залишається там для проведення наукових досліджень. Проте в 1894 році через сімейні обставини покидає Кембридж і вчителює в Бредфордській середній школі, продовжуючи експериментальні роботи в Кавендиській лабораторії, яку очолював Джозеф Джон Томсон.

Під час дослідів за допомогою приладу, названого камерою розширення, який призначався для імітації дощу й туману, він відкриває явище іонної конденсації. У процесі цієї роботи Вільсон істотно вдосконалює конструкцію своєї камери, яка згодом стала відомою як іонізаційна камера.

У 1895—1904 роках, досліджуючи далі іонну конденсацію та атмосферну електрику, Вільсон відкриває метод конденсації пари під дією різних агентів, продемонструвавши (1897), як за певних умов кожний заряджений іон стає центром конденсації парів води, у зв'язку з чим присутність іонів є видимою для ока. У 1910—1913 роках, продовжуючи експерименти з використанням своєї камери (яка згодом дістала назву камера Вільсона), він спостерігав і сфотографував сліди (треки) заряджених частинок. Йому вдалося зареєструвати фотографічно сліди окремих альфа-частинок та бета-частинок. У наступні роки він удосконалював цю техніку, а в 1923 році опублікував свої знамениті статті про траєкторії електронів. В одній із них давалося експериментальне підтвердження того, що при взаємодії рентгенівських променів з атомами звідти вибиваються електрони, — факт, передвіщений раніше того ж року Артуром Г. Комптоном.

Його досягнення використовувалися в усьому світі і з великим успіхом, серед іншого Патріком Блекеттом і Петром Капіцею в Кембриджі, Ірен Жоліо-Кюрі та П'єром Оже в Парижі і Вальтером Боте і Лізою Майтнер в Берліні. Позитрон та інші елементарні частинки були відкриті за допомогою іонізаційної камери Вільсона, яка стала також неоціненним інструментом для дослідження космічних променів.

У 1927 році Вільсон був нагороджений Нобелівською премією з фізики «за метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари»[6].

У 1900 році Вільсон повернувся в Кембридж і працював там до 1934 року, у 1925—1934 роках — на посаді професора натурфілософії. Пішовши у відставку з Кембриджа в 1934 році, Вільсон повернувся до Шотландії, оселившись недалеко від місця, де він народився. він завжди обожнював природу, він і у свої вісімдесят з гаком років продовжував здійснювати гірські сходження і довгі піші прогулянки по околицях. У віці вісімдесяти шести років він вперше піднявся в повітря і був у захваті, спостерігаючи грозу з борту літака.

Він представив свою останню статтю, присвячену грозам, Лондонському королівському товариству в 1956 році, будучи найстаршим членом цього товариства.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1907 році Вільсон одружився із Джессі Фрейзер Дік, дочкою священика; у них було дві дочки й син. Вільсон був відомий як спокійна, тиха людина, яка прагнула до пізнання законів природи, але абсолютно байдужа до почестей і престижу. Після нетривалої хвороби він помер у Карлопсі, поблизу Единбурга 15 листопада 1959 році.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1937 році Вільсону було присвоєно дворянський титул.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 SNAC — 2010.
  2. 1 2 Brockhaus EnzyklopädieF.A. Brockhaus, 1796.
  3. Find a Grave — 1996.
  4. фізик-ядерник
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Nobel Prize in Physics 1927. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 6 вересня 2026.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]