Клінтон Джозеф Девіссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клінтон Джозеф Девіссон
англ. Clinton Joseph Davisson
Clinton Davisson.jpg
Народився 22 жовтня 1881(1881-10-22)
Блумінгтон, Іллінойс, США
Помер 1 лютого 1958(1958-02-01) (76 років)
Шарлоттсвілль, Вірджинія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність фізика
Alma mater Чиказький університет
Принстонський університет
Науковий керівник Оуен Віланс Річардсон
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Принстонський університет
Членство Національна академія наук США[2] і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: відкриття дифракції електронів
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1937)

Клінтон Девіссон (ліворуч) і Лестер Джермер (праворуч).

Клінтон Джозеф Девіссон (англ. Clinton Joseph Davisson; 22 жовтня 1881, Блумінгтон, Іллінойс, США — 1 лютого 1958, Шарлоттсвілль, Вірджинія, США) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1937 року (спільно з Джорджем Томсоном) «за експериментальне відкриття дифракції електронів на кристалах».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї ремісника Джозефа Девіссона й вчительки Мері Калверт. У 1902 році, після закінчення школи в Блумінгтоні (штат Іллінойс), приступив до вивчення математики і фізики в Чиказькому університеті. Через рік змушений був перервати навчання через відсутність коштів. Працював у телефонній компанії Блумінгтона.

За рекомендацією Міллікена, з яким він познайомився під час навчання в Чикаго, в 1904 році отримав місце асистента в університеті Пердью. З червня по серпень 1904 Девіссон зміг продовжити навчання в Чикаго. У вересні 1904 р., знову за рекомендацією Міллікена, був прийнятий на півставки викладачем фізики в Принстонський університет, де пропрацював до 1910 року. У вільний час відвідував лекції Френсіса Мегі, Едвіна Адамса, Джеймса Джинса і Оуена Річардсона. Під час літніх семестрів він багато разів відвідував лекції в Чикаго і отримав у 1908 року ступінь бакалавра. У 19101911 роках отримував стипендію для навчання фізиці в Принстонському університеті. У 1911 році захистив там дисертацію під керівництвом професора Річардсона на тему «Про термічної емісії позитивних іонів солей лужноземельних металів». З вересня 1911-го по квітень 1917 року працював викладачем фізики на фізичному відділенні технологічного університету Карнегі в Піттсбурзі. При спробі вступити добровільно на службу в армію в 1917 році йому відмовлено. З червня 1917 року і до закінчення війни працював у конструкторському бюро фірми Вестерн електрик компані(пізніше перейменованої в Белл Лабораторіз) у Нью-Йорку. Після закінчення війни відмовився від місця асистента професора й залишився в компанії Вестерн електрик.

У 1946 році після 29 років роботи в Белл Лабораторіз вийшов на пенсію і в 1947-48 роках працював гостьовим професором в університеті Вірджинії в Шарлоттсвіллі.

У 1911 році одружився на Шарлотті Сарі Річардсон, сестрі свого наукового керівника професора Річардсона. Батько чотирьох дітей — трьох синів і однієї дочки. Помер 1 лютого 1958 року в Шарлоттсвіллі (штат Вірджинія).

Досягнення[ред. | ред. код]

У 1937 році Девіссон отримав Нобелівську премію з фізики за експериментальне підтвердження передбачених Луї де Бройля хвиль матерії. Експерименти по дифракції електронів на кристалах були проведені в 1926 році спільно з Лестером Джермером. Друга половина премії була присуджена Джордж Паджет Томсону.

Нагороди[ред. | ред. код]

Названо його іменем[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. NNDB — 2002.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Дэвиссон Клинтон Джозеф (Davisson Clinton Joseph) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 108. — 400 с (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]