Рой Глаубер

|портрет=

Рой Джей Глаубер
англ. Roy J. Glauber
Народився	1 вересня 1925(1925-09-01)[…] Нью-Йорк, штат Нью-Йорк
Помер	26 грудня 2018(2018-12-26) (93 роки) Ньютон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Місце проживання	США
Громадянство	США
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Гарвардський університет
Сфера інтересів	Фізика
Заклад	Гарвардський університет, Університет Аризони, Лейденський університет і Лейденський університет
Аспіранти, докторанти	Daniel J. Kleitmand, Leo Kadanoffd і Dan Wallsd
Член	Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія
Відомий завдяки:	квантова оптика, когерентні стани
Нагороди	Ґрант Гуггенгайма Нобелівська премія з фізики (2005) Albert A. Michelson Medald (1985) Max Born Awardd (1985) стипендія Александера фон Гумбольдтаd член Американського фізичного товаристваd премія Денні Хайнемана в області математичної візикиd (1996) премія Олександра фон Гумбольдта honorary doctorate of the University of Valenciad (2008) іноземний член Лондонського королівського товаристваd
Рой Глаубер у Вікісховищі?

Рой Джей Глаубер (англ. Roy Jay Glauber ; 1 вересня 1925, Нью-Йорк, США — 28 грудня 2018) — американський фізик-теоретик. Професор Гарвардського та Аризонського університетів. Лауреат Нобелівської премії з фізики за 2005 рік за свій внесок у теорію оптичної когерентності. Створив модель фотодетекції та пояснив випромінення когерентних (лазер) та некогерентних (абсолютно чорне тіло) джерел світла. Його теорії широко використовуються у галузі квантової оптики.

Біографія

Народився в 1925 році в Нью-Йорку. Навчався в Гарвардськогому університеті. В 1940 році виграв приз для школярів корпорації Вестінггаус за фотографії зроблені на саморобному телескопі з спектроскопом. У віці 18 років був задіяний в Манхеттенський проект. Його роботою було обчислення критичної маси для атомної бомби. Після повернення з Лос-Аламоса, закінчив бакалаврат (1946) та аспірантуру (1949) в Гарварді під керівництвом Джуліана Швінгера. Працював в Інституті персективних досліджень в Прінстоні, а також в Цюриху у Вольфганга Паулі. Одержав першу посаду викладача в Каліфорнійському технологічному інституті, де він заміняв Річарда Фейнмана, який поїхав на рік до Бразилії. Зацікавився теорією розсіяння, працюючи в групі Лайнуса Полінга. З кінця 1950-х займався питаннями фізики лазерів та мазерів. Від 1976 року професор у Гарварді, від 1988 року також в Аризонському університеті.

Посилання

• Інформація на сайті Нобелівського комітету