Анн Л'Юйє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Л'Юйє
фр. Anne L'Huillier
Ім'я при народженні фр. Anne Geneviève L'Huillier[1]
Народилася 16 серпня 1958(1958-08-16)[2][3] (65 років)
Париж[2]
Країна  Франція
 Швеція
Діяльність фізик, викладачка університету
Alma mater École normale supérieure de Fontenay-aux-Rosesd
Університет імені П'єра і Марії Кюрі (1986)[4]
Галузь фізика, attophysicsd і ultrafast imagingd
Заклад Лундський університет
Лундський університет[5]
Лундський університет[6]
Науковий керівник Bernard Cagnacd[4]
Аспіранти, докторанти Philippe Balcoud[7]
Членство Шведська королівська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
Національна академія наук США
Американське фізичне товариство
Австрійська академія наук
У шлюбі з Claes-Göran Wahlströmd[3]
Родичі Henrik Wahlströmd
Нагороди
Особ. сторінка portal.research.lu.se/en/persons/anne-lhuillier

CMNS: Анн Л'Юйє у Вікісховищі

Анн Л'Юйє (16 серпня 1958(1958-08-16), Париж) — французький фізик, професор атомної фізики Лундського університету.

Вона очолює групу аттосекундної фізики[en], яка вивчає рух електронів у реальному часі, що використовується для розуміння хімічних реакцій на атомному рівні[8]. У 2003 році вона та її група побили світовий рекорд, встановивши найкоротший лазерний імпульс тривалістю 170 аттосекунд[9]. Вона здобула декілька нагород з фізики: премію Вольфа з фізики у 2022[10] і Нобелівську премію з фізики у 2023 (спільно з П'єром Агостіні і Ференцем Краусом)[11].

Біографія[ред. | ред. код]

Л'Юйє здобула освіту та ступінь магістра теоретичної фізики та математики[12], та ступінь доктора філософії з експериментальної фізики у Центрі ядерних досліджень Сакла[en] Комісаріату атомної енергетики Франції. Її дисертація була присвячена багаторазовій іонізації в лазерних полях високої інтенсивності[13].

З 1986 постійно працювала в Центрі ядерних досліджень Сакла. В 1992 році брала участь в експерименті в Лунді, де була встановлена одна з перших в Європі титан-сапфірових твердотільних лазерних систем для фемтосекундних імпульсів. В 1994 році переїхала до Швеції, де працювала в університеті Лунда як викладач з 1995 та професор з 1997[14].

Очолює групу аттосекундної фізики[en], яка вивчає рух електронів у режимі реального часу, який використовується для розуміння хімієсекундних фізичних реакцій на атомному рівні[15]. В 2003 році вона та її група побили світовий рекорд з найменшим лазерним імпульсом у 170 аттосекунд[16].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • Ferray, M; L'Huillier, A; Li, XF; Lompre, LA; Mainfray, G; Manus, C (1988). Multiple-harmonic conversion of 1064 nm radiation in rare gases. J. Phys. B: At. Mol. Opt. Phys. 21 (3): L31. Bibcode:1988JPhB...21L..31F. doi:10.1088/0953-4075/21/3/001.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
  2. а б https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2023/lhuillier/facts/
  3. а б Sveriges befolkning 2000Sveriges Släktforskarförbund, 2020.
  4. а б http://www.sudoc.fr/04356755X
  5. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. https://www.theses.fr/1993PA066015
  8. Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  9. Forkman; Holmin Verdozzi, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
  10. Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  11. а б Davis, Nicola (3 жовтня 2023). Nobel prize in physics awarded to three scientists for work on electrons. The Guardian. London, United Kingdom. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 жовтня 2023.
  12. а б Prof. Anne L'huillier - AcademiaNet. www.academia-net.org (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 квітня 2017.
  13. а б UPMC, Université Pierre et Marie Curie - (12 грудня 2013). Anne L'Huillier. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  14. Anne L'Huillier. Atomic Physics, Faculty of Engineering, LTH. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 5 травня 2014.
  15. Carl Zeiss Research Award. ZEISS International (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  16. Forkman, Bengt; Holmin Verdozzi, Kristina, ред. (2016). Fysik i Lund: i tid och rum (швед.). Lund: Fysiska institutionen i samarbete med Gidlunds förlag. с. 371, 374. ISBN 9789178449729.
  17. Nya ledamöter. Kungl. Vetenskapsakademien. 19 квітня 2004. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2017.
  18. Max Born Award. OSA. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013.
  19. ÖAW wählte 31 neue Mitglieder. In: oeaw.ac.at. 21. Mai 2021, abgerufen am 21. Mai 2021.
  20. Wolf Prize in Physics 2022. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  21. EPS Quantum Electronics Prizes. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 31 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]