Джон Роберт Шріффер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nobel prize medal.svg Джон Роберт Шріффер
англ. John Robert Schrieffer
John Robert Schrieffer.jpg
Народився 31 травня 1931(1931-05-31) (87 років)
Оук-Парк, Іллінойс
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність США
Діяльність фізик, викладач університету
Сфера роботи фізика
Alma mater Массачусетський технологічний інститут
Іллінойський Університет
Науковий керівник Джон Бардін
Мова творів англійська[1]
Заклад Університет Каліфорнії, Санта-Барбара
Університет Флориди
Florida State University
Richard J. Donovan Correctional Facility
Членство Національна академія наук США
Академія наук СРСР
Російська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Данська королівська академія наук
Американське філософське товариство[d][2]
Американське фізичне товариство[2]
Відомий завдяки: теорія надпровідності
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1972)

Джон Роберт Шріффер (англ. John Robert Schrieffer; нар. 31 травня 1931) — американський фізик. Лауреат Нобелівської премії з фізики (разом з Джоном Бардіном та Леоном Купером у 1972 за мікроскопічну теорію надпровідності.

Дитинство, навчання[ред. | ред. код]

Джон Роберт Шріффер народився 31 травня 1931 р. в Оук-Парку (штат Іллінойс) у родині Джона Г. Шріффера і Луїзи (уродженої Андерсон) Шріффер. У 1940 році родина переїжджає до міста Манхассет, штат Нью-Йорк, а ще через дев'ять років в місто Юстіс (штат Флорида). Живучи у Флориді, Джон любив грати з саморобними ракетами і радіо, що і сформувало його інтерес до електротехніки. По закінченні середньої школи він 1949 р. вступив до Массачусетського технологічного інституту, прагнучи стати інженером-електриком. Через два роки він обирає своєю спеціальністю фізику і 1953 р. одержує ступінь бакалавра.

Дослідження надпровідності[ред. | ред. код]

1954 р. він захищає в університеті Іллінойсу дисертацію, виконану під керівництвом Джона Бардіна і одержує ступінь магістра. Дисертація Шріффера присвячена дослідженню електронної провідності на поверхні напівпровідника. По завершенні роботи над дисертацією він приєднується до Бардіна в дослідженні явища надпровідності і властивостей речовини за температур, близьких до абсолютного нуля (-273,15 °C). 1911 р. Нідерландський фізик Гейке Камерлінг-Оннес відкрив, що деякі матеріали втрачають опір електричному струмові за температур лише на декілька градусів вищих абсолютного нуля. 1956 р. Леон Купер довів, що взаємодія електронів провідності з атомними коливаннями призводить до утворення зв'язаних пар електронів (так званої «куперівської пари електронів»). Шріффер і Бардін спробували поширити Куперівську ідею про вплив пар електронів на поведінку переважної більшості вільних електронів в надпровідному твердому тілі. Шріффер вже хотів було відмовитися від подальших спроб знайти вирішення проблеми, але Бардін, який саме в той час повинен був відправитися до Швеції на церемонію вручення йому Нобелівської премії з фізики за 1956 р., присудженої йому за внесок у винахід транзистора, умовив Шріффера поміркувати ще місяць над проблемою, і за цей місяць Шріфферу дійсно вдалося розробити статистичний метод, який дозволив отримати рішення проблеми. Після повернення Бардіна троє дослідників (Бардін, Купер і Шріффер), об'єднавши зусилля, продемонстрували, що взаємодія між «куперівськими парами» охоплює багато вільних електронів у надпровідній речовині, змушуючи їх до погодженого руху. Як і передбачалося, надпровідні електрони утворюють єдиний квантовий стан в усьому матеріалі. За внесок у теорію надпровідності Шріффера 1957 р. було визнано гідним докторського ступеня в Іллінойському університеті. Теорія Бардіна-Купера-Шріффера вважається одним з найважливіших досягнень теоретичної фізики з часу створення квантової теорії. 1958 р., застосовуючи її, Купер і його колеги передбачали, що дуже охолоджений рідкий гелій-3 повинен мати надплинність, тобто переходити в незвичний стан матерії, яка характеризується відсутністю в'язкості і поверхневого натягу. Надтечність гелію була підтверджена експериментально 1962 р. 1972 р. Шріфферу, Куперові і Бардіну було присуджено Нобелівську премію з фізики «за створену спільними зусиллями теорію надпровідності».

1957–1958 рр. на правах постдокторанта Національного наукового фонду Шріффер займався дослідженням надпровідності в Бірмінгемському університеті (Англія) і в Інституті Нільса Бора в Копенгагені (Данія).

У 1964, Шріффер публікує свою книгу по теорії БКШ, «Theory of Superconductivity» («Теорія надпровідності»)[3].

Інші праці[ред. | ред. код]

У 19571960 рр.. Шріффер викладав фізику в університеті Чикаго, в 1959 — 1960 рр.. в університеті штату Іллінойс, у 1962 р. в Пенсильванському університеті, у 19691975 рр.. в Корнельському університеті і з 1975 р. — в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі. Він також займається дослідженням магнітних властивостей матеріалів, властивостей сплавів і поверхневих ефектів.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У Копенгагені в 1960 році він зустрів Ганні Греті Томсен. Через кілька місяців вони одружилися. У них дві дочки і син. 9 листопада 2005 був засуджений до двох років тюремного ув'язнення за ненавмисне вбивство (автокатастрофу з його вини).[4]

Нагороди[ред. | ред. код]

Крім Нобелівської премії Шріффер удостоєний численних нагород, серед них премії Комстока американської Національної академії наук (1968), премії Олівера Бахла з фізики твердого тіла Американського фізичного товариства (1968) і медалі Джона Еріксона Американського товариства шведських інженерів (1976). Шріффер є почесним доктором п'яти університетів, членом американської Національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв, Американського філософського товариства та Датської королівської академії наук і мистецтв.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б NNDB — 2002.
  3. Шриффер Дж. Теория сверхпроводимости. — М. : Наука, 1970. — 312 с.
  4. http://korrespondent.net/strange/135786/ Корреспондент. Нобелевский лауреат загремел на два года

Джерела[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]