Ґеорґ Беднорц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з фізики (1987) Йоханнес Георг Беднорц
Johannes Georg Bednorz
Німецький фізик, лауреат Нобелівської премії
Німецький фізик,
лауреат Нобелівської премії
Народився 16 травня 1950(1950-05-16)[1][2][…] (72 роки)
Нойенкірхен, ФРН
Країна Німеччина Німеччина
Діяльність фізик
Alma mater Федеральна вища технічна школа Цюриха
Галузь фізика
Заклад IBM
Науковий керівник Александр Мюллер
Членство Національна академія наук США
Нагороди
Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною»

IBM Fellowd

Нобелівська премія з фізики (1987)

Robert Wichard Pohl Prized (1987)

Премія Фріца Лондонаd (1987)

Премія імені Денні Хайнеманаd (1987)

Klung Wilhelmy Science Awardd (1987)

Marcel Benoist Prized (1986)

член Американського фізичного товариства[d]

Почесний доктор Мюнстерського університету імені Вільгельмаd (2018)

Почесний доктор Зальцбурзького університетуd

почесний доктор Регенсбурзького університетуd

honorary doctor of the Tbilisi State Universityd

Орден «За заслуги перед землею Північний Рейн-Вестфалія»

Премія Джеймса Макгруді за дослідження в галузі нових матеріалів (1988)


CMNS: Ґеорґ Беднорц у Вікісховищі

Йоханнес Георг Беднорц (нім. Johannes Georg Bednorz; нар. 16 травня 1950, Нойенкірхен, ФРН) — німецький фізик. Лауреат Нобелівської премії з фізики (спільно з Карлом Александром Мюллером) в 1987 році за відкриття високотемпературної надпровідності.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення школи та підготовчого курсу для вступу в університет (Abitur) в гімназії «Мартінум» у місті Емсдеттен, Беднорц надходить в 1968 р. в Вестфальський Університет Вільгельма в місті Мюнстер. Так як він відчував себе незручно серед величезного числа студентів, а також через те, що він не витримав вступної контрольної роботи для допуску до хімічних лабораторних робіт, він поміняв собі спеціальність на мінералогію. Свою дипломну роботу він написав під керівництвом професора Вольфганга Гоффмана в області кристалографіі по темі синтетичних перовскитів.

Влітку 1972 року Беднорц вперше працював у дослідницькій лабораторії IBM в Цюриху (Швейцарія) як студент-практикант. Через рік він ще раз пройшов там практику, і в 1974 році, протягом шести місяців під керівництвом Ганса Йорга Шеєле, проводив в тій же лабораторії експерименти для своєї дипломної роботи з опису та зростання кристалів перовскитів (SrTiO3). У 1977 році, після того як він провів ще один рік в Мюнстері, Беднорц почав роботу над дисертацією в «лабораторії фізики твердого тіла» у Вищій Технічній Школі Цюриха під керівництвом професора Хайн Греніхера та Олександра Мюллера.

Після початку в 1982 році роботи в IBM, він приступив до 1983 р., Спільно з Мюллером, до роботи по високотемпературної надпровідності в кераміках на основі оксидів міді. Вони систематично перевіряли нові матеріали в надії на те, що ці матеріали могли бути надпровідниками. У 1986 р. їм вдалося виявити надпровідність в барій-лантан-мідному оксиді при температурі 35 К (-238 °C) — на 12 К більше, ніж температура надпровідності, досягнута коли-небудь раніше. За цю роботу їм була присуджена Нобелівська премія з фізики за 1987 рік.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]