Кеннет Геддес Вільсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кеннет Вільсон
Kenneth Geddes Wilson
Народився 8 червня 1936(1936-06-08)
Волтем, Массачусетс
Помер 15 червня 2013(2013-06-15) (77 років)
Сако, Мен
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Національність Flag of the United States.svg США
Alma mater Гарвардський університет
Галузь фізика
Заклад Корнельський університет
Вчене звання професор
Науковий керівник Мюррей Гелл-Манн
Відомі учні Майкл Пескін
Член Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство і Американське філософське товариство[d][1]
Відомий завдяки: Теорія критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами
Нагороди Премія Вольфа з фізики за 1980
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1982)

Ке́ннет Ге́ддес Ві́льсон (англ. Kenneth Geddes Wilson; 8 червня 1936, Волтем, Массачусетс — 15 червня 2013, Сако, Мен) — американський фізик, Нобелівський лауреат з фізики 1982 «за теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».

Біографія[ред.ред. код]

Для навчання в Гарвардському університеті Вільсон отримав стипендію за результатами математичного змагання ім. Вільяма Ловелла Путнема. Ступінь доктора філософії отримав в 1961 р. в Каліфорнійському технологічному інституті, під керівництвом Мюррея Гелл-Манна.

У 1963 р. прийшов працювати в Корнельський університет на фізичний факультет як молодший науковий співробітник, ставши в 1970 р. професором. У 1974 р. отримав в Корнелльському університеті професуру ім. Джеймса Вікса з фізики. Був одним з тих, що заслужили премію Вольфа з фізики в 1980 р. У 1982 р. став лауреатом Нобелівської премії з фізики за розвиток теорії фазових переходів другого роду, яка враховує вплив довколишніх молекул.

У 1985 році був призначений директором Корнелльського центру теорії і моделювання в науці і конструкторській справі (відоміший як Корнелльський теоретичний центр) — одного з п'яти центрів з суперкомп'ютерами, що були створені за допомогою Національного наукового фонду США.

У 1988 р. Вільсон перейшов до факультету в університеті штату Огайо.

Найвідоміші роботи Вільсона стосуються проблеми критичних станів при фазових переходах. Для опису критичних станів Вільсон розробив математичний апарат ренормалізаційних груп, створення якого і принесло вченому Нобелівську премію з фізики 1982 року. Крім фізики твердого тіла, вчений також вніс значний внесок у створення квантової хромодинаміки, теорії, що описує взаємодію кварків в елементарних частинках. Крім того, Вільсон був одним з ентузіастів використання суперкомп'ютерів для фізичних досліджень.

Посилання[ред.ред. код]



  1. NNDB — 2002.