Давноминулий час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Давномину́лий час (передминулий час, плюсквамперфе́кт, від лат. plus quam perfectum — «більше, ніж перфект») — дієслівна форма, основним значенням якої звичайно вважається передування стосовно деякої ситуації в минулому.

Давноминулий (передминулий) час в українській мові[ред.ред. код]

Давноминулий час[1][2][3] вживається на позначення дії в минулому, колись, до іншої дії, що відбулася у минулому, але пізніше від першої: я читав був цю книжку, та забув її зміст; дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, i заборонив (Марко Вовчок). Також цією формою користуються тоді, коли треба показати минулу перервану дію: Лукаш… знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези (Леся Українка).

У правописі 2007 р. давноминулий час визначається таким чином :

« § 80. Дійсний спосіб

Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були[4].

 »

Давноминулий час широко вживався у староукраїнській літературній мові (XVI-XVIII ст.), оскільки фіксував розмовне явище : пошолъ билъ, сказалъ билъ, обомлѣлъ былъ[5].

Давноминулий час присутній у класичній літературі та живому мовленні. Цю форму рекомендовано вживати «у розмовному і художньому стилях для посилення розмовного колориту»[6][7], однак тенденцією є активізація її вживання у публіцистичному стилі та спорадично навіть в офіційно-діловому (пр., «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р.).

«

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні [...]

 »

В. М. Русанівський уважає, що для дієслова української мови в дійсному способі характерні чотири часові форми: теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього часу[8]. Більшість дослідників уважають, що давноминулий час — це тільки одна з форм минулого часу[9][10], яка вирізняється певною мірою і значенням (передає дію, віднесену у далеке минуле, чи минулу дію, перервану іншою минулою дією), і структурно.

В українській мові утворюється з форм минулого часу відмінюваного дієслова та допоміжного бути, вказує на те, що одна дія передувала іншій. Форми давноминулого часу передбачають наявність у реченні інших дієслів у формі минулого часу.

Спершу був криком напустився на них, але вгамували його одразу (Андрій Головко),

Піп колись був розсердився на дідових батьків, і як у них народився хлопець, то й назвав його Македоном (Іван Сенченко).

Він щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку пребили (Євген Гребінка).

Трохи була не втопилась, та жаль було кинуть близняточок. (Тарас Шевченко).

Складеною формою давноминулого користуються й тоді, коли треба показати раніше перервану дію:

Лукаш… знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези (Леся Українка).


Утворення[ред.ред. код]

В давніх індоєвропейських мовах (в латині та в давньогрецькій) плюсквамперфект являє собою просту (синтетичну) форму, без допоміжного дієслова: лат. feceram «я (вже) зробив». Це типологічно незвичайний спосіб утворення плюсквамперфекта: зазвичай він утворюється за допомогою допоміжного дієслова у минулому часі та прислівника:

аналогічно в гінді, у татарській, в удмуртській та в ряді інших мов Європи та Азії.

Російська мова не зберегла давноминулого часу[1].

Типи плюсквамперфекта[ред.ред. код]

Загалом існують два типи плюсквамперфекта, що співвідносяться з двома типами перфекта:

  • Плюсквамперфект стану, в якому узгодження якоїсь події асоціюється з тою подією під час розповіді у минулому.

Приклад з англійської: "He saw that the door had opened, and children were running through it." (Він побачив, що двері вже були відкриті і крізь них пробігали діти) це те ж саме, що "...He saw that the door was open, and children..." (Він побачив, що двері було відкрито). Плюсквамперфект стану - це дієслівна форма напівдорозі між минулим часом ("двері відкрили вчора") та прислівником у минулому (двері відкриті ще із вчора).

  • Плюсквамперфект дії, де сукупність плюсквамперфектних речень виражає розповідь. Він служить лише для того, аби "розмістити" розповідь в "більш далеке минуле", без зазначення чіткого часу дії чи її тривалості.

Приклад з англійської: "He had risen early that morning and had drunk coffee earlier than usual." (Того ранку він прокинувся рано і випив каву раніше, ніж зазвичай.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Давноминулий час в українській мові: статус, особливості функціонування. (укр.)
  2. «Як ми говоримо», Б. Антоненко-Давидович, 1970 р. (укр.)
  3. Історія української мови. (укр.)
  4. Український правопис, 2012.
  5. Причини занепаду староукраїнської літературної мови. Народнорозмовне джерело як матеріал художньої творчості. (укр.)
  6. Електронний підручник з сучасної української мови на сайті Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка. (укр.)
  7. Про двоїну, давноминулий час та кличну форму імені Олег. (укр.)
  8. Русанівський В. М. Структура українського дієслова. — К.: Наук. думка, 1971. — 317 с. (укр.)
  9. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови (нариси із словозміни та словотвору). — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. — 416 с.
  10. Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я., Тоцька Н. І., Уздиган І. М. Сучасна українська літературна мова. — К., 1997. — 492 с.