Офіційно-діловий стиль мовлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) або Канцеля́рський ділови́й стиль[1], або офіційно-бюрократична мова — функціональний стиль літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Головна ознака офіційно-ділового стилю — офіційність. Характер канцелярського стилю визначається тим, що в силу характеру офіційно-установчих відносин індивідуальні особливості відправників і одержувачів заяв не мають значення. У них відсутні емоційно-зображувальні елементи; для нього характерна густа присутність безособових форм, наказових і заборонних формулювань, перевага невизначеності над прямотою та перевага пасивного стану над активним, специфічна термінологія, характерна лише для цього стилю. Офіційно-бюрократична мова має на меті справити враження на слухача (чи читача) і підвищити авторитет (більше, ніж соціальний статус) користувача, зробивши його більш професійним.

Особливості офіційно-бюрократичної мови[ред. | ред. код]

Офіційно-бюрократична мова — це образна назва надто важкозрозумілої офіційної мови чи іншої незграбної мови. Офіційно-бюрократична мова є звичайним інструментом для здійснення влади: розпливчасті та двозначні вирази можуть створити ілюзію експертності. Цю мову часто вважають шкідливою, оскільки вона ускладнює розуміння тексту. Однією з особливостей офіційно-бюрократичної мови є стирання особистості автора і взагалі уникнення конкретики. Крім того, офіційно-бюрократична мова часто культивує граматичні конструкції, запозичені слова або кальки та інші структури, нетипові для звичайного використання мови. Зокрема, політика звинувачують у надмірному вживанні цієї мови. Кабінетно-канцелярський стиль характеризується значною умовністю мови. Є багато типових лише для нього термінів, що сприймаються як офіційно-офіційні (зокрема, з одного боку, так звані "лексичні реквізити", з іншого — спеціальна термінологія, особливо юридична, адміністративна, комерційно-економічна) і однотипні клішеологічні зв'язки. (наприклад, я люб'язно прошу, актуально, ​​далі, представляти, володіти, бути у володінні, повідомляти, заради, будь ласка). Серед граматичних категорій типовим для канцелярсько-канцелярського стилю є частіше, ніж в інших функціональних стилях, вживання пасивного стану, вживання інфінітива та інших неособових форм; у синтаксисі спостерігається тенденція до компактності та чіткості, будова речень малорозгалужена та шаблонна, односкладні речення складні, а складні речення короткі. Існує багато віддієслівних і прикметникових абстрактних іменників; надмірне вживання іменників-прикметників; використання фіксованих, готових форм.

Приклади фраз[ред. | ред. код]

  • відбуватися у «великому масштабі»
  • щось відбувається «через» когось
  • «відбувається виробництво» (вживання іменників для підтримки дієслів)
  • щось «володіє» чимось
  • слова наслідок, ефект, проблема та угода. (Ці слова завжди потребують іншого слова для доповнення, щоб прояснити їх значення, наприклад, результат недбалості, житлова проблема.)
  • слова через, всеосяжний, щодо, фокус, внесок, сприяти, у довгостроковій перспективі, у рамках, прагнути, сектор, у тому числі, щодо, здійснювати, величина, ресурси, залежно від, шляхом.

Розвиток ознак офіційно-ділового мовного стилю[ред. | ред. код]

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо) використовується в документах, законах і в письмових договорах.

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керувального слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі[ред. | ред. код]

  1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
  2. Дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
  3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
  4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв'язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: [зб. документів / АН України. Ін-т української археографії та ін.; упоряд., автор передмови та комент. В. Й. Горобець; відпов. Ред. Л. А. Дубровіна]. — К.: Наук. думка, 1993. — 392 с. – (Пам'ятки політично-правової культури України).
  • Ділова і народно-розмовна мова XVIII ст.: матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України. — К.: Наук. думка, 1976. — 416 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Офіційно-діловий стиль // Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. — Київ: ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2: М — Я. — С. 168-169.