Едмонд Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:46, 6 вересня 2021, створена KrBot (обговорення | внесок) (видалення шаблону {{Нещодавно помер}}, що був встановлений 7 днів тому)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 6 вересня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фішер.

Едмонд Фішер
англ. Edmond H. Fischer
Народився6 квітня 1920(1920-04-06)
Шанхай, Китай
Помер27 серпня 2021(2021-08-27) (101 рік)
Сіетл, Вашингтон, США[1][2][3]
Країна Швейцарія
 США
 Італія[4][5]
Діяльністьбіохімік, викладач університету, хімік
Alma materЖеневський університет
Галузьбіохімія
ЗакладВашингтонський університет
Науковий керівникKurt Heinrich Meyerd
ЧленствоЛондонське королівське товариство[6]
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Європейська організація молекулярної біології
AAAS
Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Artid
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1992)
CMNS: Едмонд Фішер у Вікісховищі

Едмонд Генрі Фішер (англ. Edmond H. Fischer); 6 квітня 1920, Шанхай, Китай — 27 серпня 2021) — швейцарський американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1992 року "За відкриття, що стосуються оборотного білкового фосфорилювання як механізму біологічної регуляції ". Почесний професор Університету Вашингтона (Сієтл).

Біографія

Едмонд Фішер народився в Шанхаї (Китай) 6 квітня 1920 року. Його дід по батьковій лінііі переїхав з Франції, де народився і жив, спочатку в Індокитаї, а потім у Китаї. У Китаї ж він заснував газету французькою мовою «Китайський кур'єр» (Courrier de Chine) і французьку муніципальну школу, в яку і ходив в дитинстві Фішер. У сім років його відправили у школу в Швейцарію. Фішер закінчив Женевський університет (Женева) і отримав там же докторський ступінь. Його основна робота присвячена дослідженню та характеристиці ферменту амілази. На початку 1950-х років Фішер переїхав в Університет Вашингтона у Сієтлі, де зараз він — почесний професор.

Науковий внесок

Едмонд Фішер і Едвін Кребс почали співпрацю через шість місяців після переїзду Фішера до Університету Вашингтона. Вони вивчали фермент глікогенфосфорилазу і виявили, що серія реакцій, що викликаються гормонами і кальцієм, призводить до активації-інактивації цього ферменту. Активація-інактивація ферменту викликалася його оборотним фосфорилюванням. Процес, який відкрили Фішер і Кребс, каталізується двома ферментами: протеїнкіназами та фасфатазами. Протеїнкінази (найпоширеніша з них — тирозинкіназа) переносить фосфатну групу з АТФ на гідроксильну групу ферменту. При цьому конформація ферменту змінюється і він стає каталітично активним. Потім білкова фосфатаза відщеплює фосфатну групу і фермент повертається в початкову неактивну форму. Виявилося, що таке циклічне регулювання ферментативної активності та відповідних метаболічних процесів надзвичайно широко поширене в природі.

У 1992 році за відкриття оборотного білкового фосфорилювання Фішер і Кребс отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Посилання

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20211008181523/https://www.lindau-nobel.org/news-nobel-laureate-edmond-h-fischer/
  2. ↑ Edmond H. Fischer, Nobelist in Key Discovery About Cells, Dies at 101 / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2021. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  3. ↑ Fischer E. S., Scott J. D. Edmond H. Fischer (1920 – 2021) — 2022.
  4. ↑ Cohen P. Edmond Fischer (1920 – 2021) – A Personal Tribute — 2021.
  5. ↑ Cohen P. Edmond Fischer (1920–2021) // Nature / M. Skipper — NPG, Springer Science+Business Media, 2021. — Iss. 7876. — P. 328. — ISSN 1476-4687; 0028-0836 — doi:10.1038/D41586-021-02485-8
  6. ↑ Edmond Fischer
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едмонд_Фішер&oldid=33347837