Додаток (мовознавство)
Дода́ток, також об'єкт[1] (лат. objectum) — який означає об'єкт , на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається. Відповідає на питання непрямих відмінків:кого? чого? кому? чому? що? ким? чим? на кому? на чому?. У синтаксичному розборі підкреслюється рисками: — — — — — — —
Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше додаток виражається іменником та співвідносними з ним займенниками, рідше прикметником, числівниками.
Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки.
До прямих додатків можна поставити запитання кого? що?. Вони стоять у реченні в знахідному відмінку.
- Я побачив (кого?) гарну дівчину.
- Футболісти кидають (що?) м'яч.
Прямі додатки можуть виражатися також родовим відмінком, коли при перехідному дієслові є частка не, або коли дія переходить лише на частину об'єкта:
- Я не люблю ненависті в собі (Дмитро Павличко)
- Тоня діловито наливає з бідона води (Олесь Гончар)
В усіх інших випадках додатки непрямі. Перед непрямими додатками можуть стояти прийменники:
- читати дитині, принести матері, малювати олівцем, розізлитися на дружину.
Примітки
- ↑ Об'єкт // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
- Вихованець І.Р. (1993). Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь.
- О. В. Заболотний, В. В. Заболотний «Рідна мова 8 клас»
Посилання
- Додаток // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
