Вибори Президента України 1999
‹ 1994 2004 › | ||||
Вибори Президента України 1999 | ||||
з 31 жовтня до 14 листопада 1999 | ||||
Кандидат | Леонід Кучма | Петро Симоненко | ||
Партія | Безпартійний | Комуністична партія України | ||
Голосів виборців | 15 870 722 | 10 665 420 | ||
Відсоток | 56,25 % | 37,80 % | ||
Результати виборів за регіонами. Синім позначено регіони де переміг Кучма. Червоним позначені регіони, де переміг Симоненко. | ||||
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України |
---|
|
Вибори та референдуми |
Категорія • Інші країни |
Треті Вибори Президента України відбулись у 1999 році (31 жовтня — перший тур і 14 листопада — другий тур). Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника. Підготовка до виборів розпочалася задовго до початку виборчої кампанії. 25 березня 1999 «випадково» загинув лідер НРУ В'ячеслав Чорновіл.
Починаючи з літа 1999 року, навколо виборів точилася гостра боротьба. Чотири кандидати — Євген Марчук, Олександр Мороз, Володимир Олійник та Олександр Ткаченко, зустрівшись у Каневі, закликали усіх кандидатів до справедливої, чесної боротьби. Вони мали намір висунути напередодні виборів єдиного кандидата, який би мав більше шансів на успіх. Однак «канівська четвірка» не змогла здійснити задумане, а до неї більше ніхто не приєднався. Напередодні виборів Голова Верховної Ради України Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь лідера Компартії України Петра Симоненка, а 27 жовтня Володимир Олійник зняв свою кандидатуру на користь Євгена Марчука.
У першому турі виборів впевнену перемогу здобув Леонід Кучма, але йому не вдалося набрати 50% голосів виборців. На 14 листопада було призначено 2 тур виборів. Інтерес до другого туру президентських виборів не знизився, а навіть зріс. Президентом України вдруге було обрано Леоніда Кучму. За нього проголосувало 56% виборців, а за Петра Симоненка — близько 38%. З великим відривом діючий Президент переміг у західних областях — на Закарпатті, Івано-Франківщині, Львівщині, Тернопільщині, Волині, Рівненщині і на Буковині. Тут за нього віддали свій голос від 92% до 73% виборців. З помітною перевагою він переміг Петра Симоненка також у Дніпропетровській, Київській, Хмельницькій, Одеській областях, містах Києві та Севастополі, на Донеччині.
Найбільший відсоток голосів лідер лівих сил набрав на Вінниччині, Полтавщині, Чернігівщині, Луганщині, Херсонщині, Кіровоградщині, Черкащині, у Криму[1].
Список кандидатів
Політичними партіями, виборчим блоком партій (“Наш Президент — Євген Марчук”) та зборами виборців було висунуто 32 претенденти.[2]
Центральною виборчою комісією на 12 червня 1999 року було зареєстровано 19 претендентів на кандидатів у Президенти України.[3]
В установлені терміни до ЦВК надійшли підписні листи на підтримку 15 кандидатів. Не надали підписні листи Балашов Геннадій Вікторович, Білас Іван Григорович, Павловський Михайло Антонович, Новодворський Григорій Семенович.
В результаті перевірки таких листів ЦВК зареєструвала 9 кандидатів у Президенти України: Вітренко, Костенко, Кучма, Марчук, Мороз, Олійник, Симоненко, Ткаченко, Удовенко.
За рішенням Верховного Суду були зареєстровані Базилюк, Габер, Кармазін, Кононов, Онопенко, Ржавський.
У виборчому бюлетені було 15 кандидатів, з них два прізвища були викреслені: зняли кандидатури Олійник Володимир Миколайович та Ткаченко Олександр Миколайович.
Отже, в виборах взяли участь 13 кандидатів.
- Джерело
Вибори Президента України 1999. Інформаційно-аналітичне видання. Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – Центральна виборча комісія. – Київ, 2000. – 396 с. – ISBN 966-95532-4-5
- Розділ 7. Кандидати у Президенти України, стор. 139-219.
- Розділ 12. Результати виборів Президента України, стор. 285-394.
- Відсоток голосів, поданих за кандидатів у Президенти України на виборах 31 жовтня 1999 року, стор. 288-289
1 | Базилюк Олександр Філімонович | Слов'янська партія | 12 | 0,14% |
2 | Вітренко Наталія Михайлівна | ПСПУ | 4 | 10,97% |
3 | Габер Микола Олександрович | Патріотична партія України | 13 | 0,12% |
4 | Кармазін Юрій Анатолійович | Партія захисників Вітчизни | 10 | 0,35% |
5 | Кононов Віталій Миколайович | Партія Зелених України | 11 | 0,29% |
6 | Костенко Юрій Іванович | збори виборців м. Києва | 6 | 2,17% |
7 | Кучма Леонід Данилович | збори виборців м. Києва | 1 | 36,49% |
8 | Марчук Євген Кирилович | виборчий блок партій[4] | 5 | 8,13% |
9 | Мороз Олександр Олександрович | СПУ | 3 | 11,29% |
10 | Олійник Володимир Миколайович | збори виборців м. Кіровограда | зняв | |
11 | Онопенко Василь Васильович | Українська соціал-демократична партія | 8 | 0,47% |
12 | Ржавський Олександр Миколайович | ВПО «Єдина Родина» | 9 | 0,37% |
13 | Симоненко Петро Миколайович | КПУ | 2 | 22,24% |
14 | Ткаченко Олександр Миколайович | Селянська партія України | зняв | |
15 | Удовенко Геннадій Йосипович | Народний Рух України | 7 | 1,22% |
Соціологія
Соцопитування [5] | Кучма | Мороз | Симоненко | Вітренко | Кравчук | Чорновіл | Марчук | Ющенко | Пустовойт. |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
КМІС (жовтень 1998) | 11,4 | 9,8 | 6,7 | 9,1 | - | 4,3 | 2,5 | - | - |
КМІС (вересень 1999) | 15 | 11,6 | 9,9 | 6 | - | - | - | - | - |
УІСД Соціальний моніторинг |
6 | 7 | 7 | 7 | 3 | 2 | 2 | 4 | 4 |
ІПСП | 8,2 | 11,1 | 8,4 | 12,7 | - | - | 5,9 | 10,1 | - |
Результати
Кандидати — Партія | Перший тур | % | Другий тур | % |
---|---|---|---|---|
Леонід Кучма — незалежний | 9 598 672 | 36,49 | 15 870 722 | 56,25 |
Петро Симоненко — КПУ | 5 849 077 | 22,24 | 10 665 420 | 37,80 |
Олександр Мороз — СПУ | 2 969 896 | 11,29 | ||
Наталія Вітренко — ПСПУ | 2 886 972 | 10,97 | ||
Євген Марчук — незалежний | 2 138 356 | 8,13 | ||
Юрій Костенко — незалежний | 570 623 | 2,17 | ||
Геннадій Удовенко — НРУ (Рух) | 319 778 | 1,22 | ||
Василь Онопенко — СДПУ(о) | 124 040 | 0,47 | ||
Олександр Ржавський — «Єдина Родина» | 96 515 | 0,37 | ||
Юрій Кармазін — ПЗВ | 90 793 | 0,35 | ||
Віталій Кононов — ПЗУ | 76 832 | 0,29 | ||
Олександр Базилюк — СП | 36 012 | 0,14 | ||
Микола Габер — ППУ | 31 829 | 0,12 | ||
проти всіх | 477 019 | 1,81 | 970 181 | 3,44 |
недійсні | 1 038 749 | 3,95 | 706 161 | 2,50 |
Всього[6] | 26 305 198 | 100 | 28 212 484 | 100 |
Зареєстровані виборці/явка | 37 498 630 | 70,15 | 37 680 581 | 74,87 |
Результати виборів по регіонах[7]
Регіон | 1 тур | 2 тур | |||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Леонід Кучма |
Петро Симоненко |
Олександр Мороз |
Наталія Вітренко |
Євген Марчук |
Леонід Кучма |
Петро Симоненко | |
АР Крим | 34,4 | 37,5 | 2,4 | 9,1 | 6,3 | 44,0 | 51,2 |
Вінницька область | 17,1 | 19,3 | 33,8 | 9,3 | 9,4 | 33,9 | 59,2 |
Волинська область | 51,4 | 5,2 | 4,2 | 11,4 | 14,2 | 75,4 | 19,2 |
Дніпропетровська область | 39,1 | 28,9 | 10,0 | 9,8 | 2,1 | 56,4 | 38,1 |
Донецька область | 32,0 | 39,4 | 6,3 | 11,5 | 2,0 | 53,0 | 41,2 |
Житомирська область | 30,9 | 21,9 | 19,2 | 10,6 | 4,3 | 48,1 | 45,9 |
Закарпатська область | 54,7 | 3,3 | 8,3 | 4,6 | 16,7 | 84,6 | 9,7 |
Запорізька область | 30,7 | 30,8 | 9,3 | 15,1 | 4,6 | 44,8 | 49,7 |
Івано-Франківська область | 70,4 | 1,5 | 2,7 | 3,5 | 10,7 | 92,3 | 4,5 |
Київська область | 36,5 | 9,1 | 21,3 | 14,1 | 7,6 | 58,5 | 34,3 |
Кіровоградська область | 23,0 | 28,0 | 20,6 | 11,9 | 7,8 | 40,9 | 52,6 |
Луганська область | 28,6 | 47,2 | 5,8 | 8,4 | 1,9 | 40,7 | 53,9 |
Львівська область | 64,1 | 2,4 | 2,7 | 2,6 | 18,5 | 91,6 | 5,2 |
Миколаївська область | 33,7 | 31,3 | 7,9 | 12,7 | 5,2 | 45,9 | 49,2 |
Одеська область | 36,9 | 24,8 | 8,4 | 11,5 | 6,3 | 52,8 | 40,6 |
Полтавська область | 19,6 | 21,8 | 26,2 | 14,1 | 5,4 | 35,2 | 57,7 |
Рівненська область | 45,8 | 4,9 | 7,6 | 8,2 | 12,3 | 76,5 | 17,2 |
Сумська область | 26,7 | 19,1 | 10,9 | 29,6 | 14,6 | 48,5 | 43,4 |
Тернопільська область | 69,4 | 1,4 | 2,1 | 2,9 | 4,6 | 92,2 | 4,8 |
Харківська область | 28,1 | 32,9 | 8,0 | 10,4 | 11,0 | 46,6 | 46,5 |
Херсонська область | 30,2 | 35,1 | 11,5 | 10,1 | 2,3 | 41,9 | 52,9 |
Хмельницька область | 30,3 | 14,4 | 15,1 | 14,6 | 14,1 | 51,0 | 42,0 |
Черкаська область | 20,6 | 19,0 | 20,3 | 14,6 | 14,4 | 40,0 | 52,3 |
Чернівецька область | 51,0 | 8,4 | 6,8 | 11,7 | 11,1 | 73,2 | 21,4 |
Чернігівська область | 26,0 | 22,6 | 16,1 | 16,2 | 9,1 | 37,5 | 56,3 |
Київ | 38,9 | 7,5 | 15,3 | 11,6 | 12,1 | 64,8 | 26,1 |
Севастополь | 34,5 | 34,3 | 2,9 | 13,0 | 5,4 | 50,2 | 43,7 |
Україна | 36,5 | 22,2 | 11,3 | 11,0 | 8,1 | 56,3 | 37,8 |
Рівень підтримки лідерів по областях:
Кучма Л. Д. (І-й тур) | Кучма Л. Д. (ІІ-й тур) | ||
Симоненко П. М. (І-й тур) | Симоненко П. М. (ІІ-й тур) |
Рекламні кампанії кандидатів в Президенти України
Рекламна кампанія Леоніда Кучми
Комплексну розробку рекламної кампанії кандидати в Президенти України[8] Леоніда Кучми здійснювали Ігор Подольчак та Ігор Дюрич, серію рекламних роликів «Це твоя країна» зняв режисер Валерій Тодоровський та оператор Сергій Михальчук. Загальне керівництво здіюснювали Тимофій Сєргєйцев[ru] та Дмитро Куліков. Фінансував кампанію Віктор Пінчук.
Джерела
- Вибори Президента України 1999 Інформ.–аналіт. вид./ Центральна виборча комісія; Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – ISBN 966-95532-4-5
Посилання
- Center on Democratic Perfomance
- The Project on Political Transformation and the Electoral Process in Post-Communist Europe
- Вибрані рекламні матеріали кандидита в Президенти України Леоніда Кучми[недоступне посилання з травня 2019]
Примітки
- ↑ Президентські вибори 1999 р.
- ↑ Вибори Президента України 1999. Таблиця 6.4, стор. 125-127. Див. також Додаток 32. Президентські вибори 1999 p. в Україні.
- ↑ Відомості про зареєстрованих претендентів на кандидатів у Президенти України та уповноважених осіб політичних партій, виборчого блоку партій, ініціативних груп виборців, с. 133-134
- ↑ виборчий блок партій «Наш Президент – Євген Марчук!» (Соціал-демократичний союз, Християнсько-народний союз, Українська Республіканська партія, Українська селянська демократична партія)
- ↑ http://gazeta.zn.ua/ARCHIVE/reyting_pretendentov.html
- ↑ Вибори Президента України 1999. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 20 січня 2019.
- ↑ Электоральная география 2.0 - Украина. Президентские выборы 1999
- ↑ Подольчак, Ігор; Дюрич, Ігор. Матеріали рекламної кампанії 1999 року. [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] issuu.com Retrieved December 5, 2011
В іншому мовному розділі є повніша стаття Президентские выборы на Украине (1999)(рос.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з російської.
|
|