Пауль Ерліх

Пауль Ерліх
нім. Paul Ehrlich
Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро
Народився	14 березня 1854(1854-03-14)[…] Стшелін, Королівство Пруссія
Помер	20 серпня 1915(1915-08-20)[…] (61 рік) Бад-Гомбурґ, Німецька імперія ·інсульт
Поховання	Old Jewish Cemeteryd
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	біолог, лікар-імунолог, винахідник, лікар, викладач університету, хімік, фармаколог
Alma mater	Лейпцизький університет
Галузь	імунологія, бактеріологія, хімія і хімієтерапія
Заклад	Геттінгенський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Вчителі	Фрідріх Теодор фон Фреріхс
Відомі учні	Гата Сагачіро, Константін Левадіті
Аспіранти, докторанти	Август фон Вассерман Georgy Gabrichevskyd
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Національна академія дей-Лінчей Паризька медична академія Бельгійська королівська академія медициниd Національна академія наук США Туринська академія наук
Відомий завдяки:	дослідження в галузі імунології, основоположник хімієтерапії
У шлюбі з	Hedwig Pinkusd
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1908) Медаль Лібіха (1911)
Автограф
Пауль Ерліх у Вікісховищі

Пауль Ерліх (нім. Paul Ehrlich; 14 березня 1854 — 20 серпня 1915) — німецький науковець. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1908 року (разом з І. Мечніковим). Відомий роботами в галузях гематології, імунології та хімієтерапії. Ерліх передбачив автоімунітет і назвав його «horror autotoxicus». Саме він ввів термін «хімієтерапія». Ідея «чарівної кулі» — також належить йому, як і перше емпіричне спостереження гематоенцефалічного бар'єра. Є засновником і по-справжньому творцем наукового хімієтерапевтичного напрямку в мікробіології.

Він досліджував вплив на трипаносоми барвників: анілінових (фуксин) і бензидинових (трипеновий синій і червоний) і разом з Кіоші Шига довів їх активну згубну дію на клітини збудників в організмі інфікованих тварин.

Далі Ерліх довів ефективність дії органічних сполук миш'яку, приєднаних до аніліну на збудника сифілісу. Запропонував антиспірохетозні препарати сальварсан (1908), неосальварсан.

Ерліх ввів поняття вибіркової дії хімієпрепаратів («селективної токсичності») — різної за ступенем токсичності для паразитів і клітин організму хазяїна. Увів принцип хімічної варіації (1906), який і нині є методологічною основою синтезу нових зіміотерапевтичних препаратів у наш час — за комп'ютерною технологією.

Запропоновані Ерліхом принципи хімієтерапії є абсолютно актуальними й нині:

• рецепторна взаємодія препарату і мікроорганізму;
• зміни хімічної структури хімічної структури препарату змінюють його активність;
• зміна структури препарату може відбуватися в макроорганізмі, його дія при цьому посилюється або послаблюється;
• мікроби здатні виробляти стійкість до препарату;
• препарат може застосовуватися лише за умови, що його хімієтерапевтичний індекс більший або дорівнює трьом.

На честь науковця названо рід бактерій.

Див. також

• 65708 Ерліх — астероїд, названий на честь науковця.

Посилання

• Біографія Пауля Ерліха
• Paul Ehrlich, pharmaceutical achiever
• Paul Ehrlich's publications (ordered chronologically, as full-text PDF)