Андре Львов: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ArthurBot (обговорення | внесок)
Kopernik (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 11: Рядок 11:
| громадянство = {{FRA}}
| громадянство = {{FRA}}
| національність =
| національність =
| галузь = Мікробіологія, вірусологія
| галузь = [[Мікробіологія]], [[вірусологія]]
| заклад = Інститут Пастера
| заклад = Інститут Пастера
| Alma Mater =
| Alma Mater =
| відомий через =
| відомий через =
| звання =
| звання =
| ступінь = доктор філософських і доктор медичних наук
| ступінь = [[доктор філософії|доктор філософських]] і доктор медичних наук
| керівник =
| керівник =
| учні =
| учні =

Версія за 08:36, 13 жовтня 2010

Андре Мішель Львов
фр. André Lwoff
Народився 8 травня 1902 року
Ене-ле-Шато, Альє, Франція
Помер 30 вересня 1994 року
Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність біолог, вірусолог, лікар, дослідник, ботанік
Галузь Мікробіологія, вірусологія
Alma mater Інститут Пастера і Lycée Voltaired
Науковий ступінь доктор філософських і доктор медичних наук
Знання мов французька[1]
Заклад Інститут Пастера
Членство Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Французьке зоологічне товариствоd, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Європейська організація молекулярної біології, Леопольдина, Бельгійська королівська академія медицини і Національна академія наук США
Родичі Yakov Simonovichd і Adelaida Semyonovna Simonovitchd
У шлюбі з Marguerite Lwoffd
Нагороди
лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини (1965)

Андре́ Міше́ль Львов (фр. André Michel Lwoff, 8 травня 1902, Ене-ле-Шато - 30 вересня 1994, Париж) - французький мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1965 рік (разом з Франсуа Жакобом та Жаком Моно) «за відкриття в галузі генетичного контролю синтезу ферментів і вірусів ».

Біографія

Родина

Андре Львов народився 8 травня 1902 року в селі Ене-ле-Шато (департамент Альє, Франція) в єврейській родині російського походження.

Батько майбутнього вченого - Соломон Кеселевич Львов - був народовольцем, а згодом психіатром, головним лікарем психіатричної лікарні під Парижем ; за участь у студентському революційному русі в Києві був разом з братами Наумом (1856-1889) та Ароном засланий в Олонецьку губернію, і після втечі в 1887 року емігрував до Франції. У 1910-1911 роках він разом з Полем Серьйо (Paul Sérieux) очолював державну експедицію з вивчення психічних захворювань і психіатричної допомоги в Північній Африці (Алжир та Марокко). Після експедиції опублікував низку важливих публікацій з психіатричної епідеміології, що мають значення для історії медицини донині [2]. За дорученням Міністерства внутрішніх справ займався також вивченням організації медичної допомоги психічнохворим у сільській місцевості в долині Сени, що знайшло відображення в колективних монографіях « Rapport sur le service des aliénés du département de la Seine pour l'année 1911 » і « Rapport Sur Le Service Des Aliénés Du Département De La Seine Pendant L'année 1914 et 1915 ». Саме батько зацікавив юного Львова медициною, коли ще підлітком приводив його з собою на ранкові обходи хворих [3].

Мати, Марія Яківна Львова (в дівоцтві Симонович або Сімінович, 1864-1955) - скульптор, двоюрідна сестра (по матері) художника Валентина Сєрова, зображена ним на відомій картині « Дівчина, освітлена сонцем » (переданої нею в дар Третьяковської галереї в 1940 році) [4] і на пізнішому портреті [5] [6]. Вчилася скульптурі й живопису в Парижі, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Залишила мемуари (1949) про свою сестру Надію Яківну Симонович (в заміжжі Дервіз , 1866-1907) та її чоловіка художника В.Д. Дервіза (1853-1937) - батьків відомої художниці М.В. Фаворської (1887-1959).

Дід ученого - Яків Миронович Симонович (1840-1883) - дитячий лікар, випускник Медико-хірургічної академії (нині Військово-медична академія), автор наукових книг з педіатрії і педагогіки («Наочне навчання для дітей, тільки що надійшли в народну школу », Тифліс, 1870 ; «Теорія природного добору та її застосування до людини », Тифліс, 1872; « Основи гігієни », СПб, 2-е вид., 1883; «Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне вихованні малолітніх дітей », разом з дружиною А. С. Симонович, СПб, 1874, 1884 і 1907). З 1876 року служив в Єлизаветинській дитячої лікарні в Петербурзі; разом з дружиною видавав журнал « Дитячий сад » (1866-1968) і завідував першими дитячими садками на теренах Російської імперії в Петербурзі і Тифлісі.

Бабуся вченого - Аделаїда Семенівна Симонович (уроджена Бергман , 1844-1933) - педагог, стояла біля витоків дошкільної освіти в Росії, 27 вересня 1863 року разом з чоловіком відкрила в Петербурзі перший в Росії дитячий садок і почала видавати журнал «Дитячий сад», присвячений питанням дошкільної освіти [7]. У 1870-1876 роках завідувала дитячим садком у Тифлісі, в 1886 у заснувала при Калачаевской сільській школі в Тверської губернії перші дитячі ясла, в 1874 у опублікувала двотомне зібрання своїх з чоловіком статей з педагогіки і психології дошкільного віку « Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне виховання малолітніх дітей », що витримало два перевидання (у 1884 і 1907 роках, останнє під назвою « Дитячий сад »з ілюстраціями власних дітей). Відомі портрети дітей А.С. Симонович у виконанні В.А. Сєрова (див., наприклад, М. Я. Симонович, / picture.php ? id_picture = 7005 А. Я. Симонович-Дервіз, 1872-1945) і також вона).

Тітка Андре Львова (див. скульптурний портрет тут) - Ніна Яківна Симонович-Єфімова (1877-1948) - художниця, одна з засновниць і теоретик дитячого лялькового театру в Росії (театр Петрушки), автор книг спогадів про свого двоюрідного брата художника В.А. Сєрова та інших (« Записки Петрушечника », Держвидав:Москва-Ленінград, 1925, « Ляльки на тростині», Москва, 1940; « Спогади про Валентина Олександровича Сєрова », Художник РРФСР: Москва, 1964; « Записки петрушечника та статті про театр ляльок », Мистецтво: Москва, 1980; « Записки художника », Радянський художник: Москва, 1982). Дружина скульптора І.С. Єфімова (1878-1959), разом з яким в 1918 році заснувала перший радянський театр ляльок Єфімових (тепер дитячий театр ляльок ім. М. І. Сац) [8]. Див. галерею художниці тут.

Інші родичі: сестра бабусі Валентина Семенівна Сєрова (уроджена Бергман , 1846-1924) - перша в Росії жінка - професійний композитор [9], автор опер « Уріель Акоста» (1885), «Ілля Муромець» (1899), «Марія д'Орваль», «Глитай», фортепіанного циклу, спогадів (Санкт-Петербург, 1914) про сина художника В.А. Сєрова та чоловіка композитора О.М. Сєрова, чиї опери « Ворожа сила» і «Коваль Вакула» вона закінчила після смерті чоловіка. Двоюрідний племінник Андре Львова - Луї (с) Сімінович (див. англ., р. 1920) - канадський молекулярний біолог, який в серії спільних робіт з Андре Львовим і Нільсом Кьєлгаардом з дослідження впливу ультрафіолетового випромінювання на лізогенії бактерії вперше продемонстрував його індуктивний вплив на виділення бактеріофага і його роль в загибелі клітини [10].

Життєпис і наукова кар'єра

У 19-річному віці вступив до Пастерівського інституту, де навчався у всесвітньо відомого французького мікробіолога Едуара Шатона (фр. Edouard Chatton), з яким згодом працював разом протягом 17 років. Перші дослідження Львова були в області паразитичених інфузорій, циклу їхнього розвитку і морфогенезу. Пізніше працював над проблемами, пов'язаними з харчуванням найпростіших одноклітинних організмів. В 1962 році запропонував класифікацію вірусів. Запровадив поняття провіруса; роботи з дослідження механізму зараження провірусом бактерій були удостоєні Нобелівської премії.

В 1925 році одружився з Маргеріт Бурдале (Marguerite Lwoff, 1905-1979), з якою познайомився в Пастерівському інституті й надалі проводив спільні дослідження. В 1929 році отримав медичний ступінь в Паризькому університеті, в у 1932 - ступінь доктора філософії.

В 1932-1933 роках завдяки гранту Рокфеллерівського фонду працював у лабораторії Отто Меєргофа в Гайдельберзькому університеті. У 1936 році завдяки іншому гранту того ж фонду працював у Кембриджі в лабораторії Девіда Кейліна. В 1938 році Львов стає деканом факультету в Пастерівському інституті, а в 1959 році професором мікробіології на Факультеті наук в Паризькому університеті

Відзнаки

Андре Львов мав почесні ступені ряду університетів:

Примітки

Посилання