Нігілізм (психоаналіз)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нігілізм — заперечення цінностей або заперечення установлених суспільством норм, принципів, законів.

Еріх Фромм запропонував підходити до нігілізму як до одного з механізмів психологічного захисту. Він уважав, що центральною проблемою людини є внутрішньо властиве людському існуванню протиріччя між буттям «кинутої в світ мимо своєї волі» і тим, що вона виходить за межі природи завдяки здатності усвідомлювати себе, інших, минуле і майбутнє. Фромм стверджує, що розвиток людини, її особистості відбувається в рамках формування двох основних тенденцій: прагнення волі і прагнення до відчуження. Розвиток людини йде шляхом збільшення «волі», але не кожна людина може адекватно скористатися цим шляхом, викликаючи ряд негативних психічних переживань і станів, і це приводить її до відчуження.

Збільшення людської волі і контролю над існуванням, доведення правильності й доцільності останнього, а також, всупереч цьому, прагнення переконати себе в тому, що саме тут і в цьому часі має існувати Саме Ця людина – цьому сприяє освіта й культура – все це призводить до розвитку певного суб’єктивізму, адже особистість уже має набутий досвід, з висоти якого й простягається її погляд. Людина впевнюється, зрештою, що вона – «архітектор долі», вона будує свій характер, стосунки з людьми і кар’єру певним чином. Ось так народжується суспільний атеїзм – тому що, живучи за правилами звичайних людей, неможливо стати Надлюдиною.

В результаті людина втрачає своє Я. Виникає захисний механізм «втеча від волі», для якого характерні: мазохістські і садистські тенденції, деструктивізм, прагнення людини зруйнувати світ, щоб той не зруйнував її саму, нігілізм, автоматичний конформізм.

Поняття нігілізм також аналізується Райхом. Він писав про те, що тілесні характеристики (стриманість і напруженість) і такі особливості, як постійна посмішка, зверхня, іронічна і зухвала поведінка, — це все залишки дуже сильних захисних механізмів в минулому, які відокремилися від своїх вихідних ситуацій і перетворилися на постійні риси характеру, які проявляються як «невроз характеру», однією з причин якого і є дія захисного механізму — нігілізму. «Невроз характеру» — це тип неврозу, під час якого захисний конфлікт виражається в окремих рисах характеру, способах поведінки, тобто в патологічній організації особистості в цілому.