Історія Києва

Київ давній - реконструкція.

Історія Києва

Середньовіччя

5—8 століття

• кінець 5 століття — засновано укріплене поселення на Замковій горі
• 7 століття — заселено сусідні із Замковою горою підвищення.
• 8 століття — Київ стає головним містом Руської землі — міжплемінного об'єднання південних східнослов'янських племен

9 століття

• 882 — Київ завоювали варяги князя Олега; місто перетворено на столицю Русі.

10 століття

• 988 — вогнем і мечем, проливаючи ріки крові незаконний син останнього імператора Русі Святослава, братовбивця, князь Володимир Святославич насадив християнство на Русі і охрестив киян у Дніпрі. Усі, хто відмовився прийняти християнство, були безжально знищені.

11 століття

• 1037 — збудовано Софійський собор, кафедру київських митрополитів.

12 століття

• 1169, 8 березня — Київ розгромлено й пограбовано ростово-суздальським князем Андрієм Боголюбським.

13 століття

• 1203, 2 січня — Київ пограбовано князем Рюриком Ростиславичем та Ольговичами разом із половцями.
• 1240, 6 грудня — Київ захоплено і зруйновано військами Монгольської імперії під командуванням хана Батия. Київ пав після 9-ти денної облоги.

14 століття

• ???? — збудовано Київський замок.
• 1363 — Київ приєднано до Великого князівства Литовського.

Ранній новий час

15 століття

• 1416 — Київ зруйнували війська золотоординського еміра Едигея. Київський замок вистояв напад.
• 1430— Київ стає головною базою «руської партії» князя Свидригайла напередодні Громадянської війни у Великому князівстві Литовському.
• 1436 — київський воєвода Юрша розбив поблизу Києва литовські війська в ході Громадянської війни.
• 1440 — відновлено Київське князівство на чолі з князем Олельком Володимировичем з династії Гедиміновичів (Олельковичі).
• 1455 — смерть князя Олелька; початок князювання Семена Олельковича, останнього київського князя.
• 1458 — заснування в Києві нової православної Київської митрополії Константинопольського патріархату.
• 1470 — смерть Семена Олельковича; скасування удільного Київського князівства; заснування Київського воєводства.
• 1471 — виступ киян проти ліквідації князівства; спроба недопущення до міста київського воєводи Мартина Гаштовта.
• 1481 — змова князів на чолі з Михайлом Олельковичем з метою вбити великого князя литовського Казиміра IV і відновити удільні князівства, насамперед Київське. Змова була викрита, а князь Михайло скараний на горло в Києві.
• 1482 — Київ захопили і зруйнували війська кримсько-татарського хана Менґлі Ґерая на прохання великого князя московського Івана ІІІ. Було зруйновано більшість старокиївських храмів. Софійський собор був пограбований. Кримський хан подарував московському князю золотий дискос і потір, які татари взяли із собору. Після цього нападу занепад Києва тривав майже століття.
• 1494—1497 — великий князь литовський Олександр Ягеллончик надав Києву право на самоврядування (магдебурзьке право), яке, однак, було досить обмеженим.

16 століття

• 1508 — Повстання Михайла Глинського; заклик Глинських до київських бояр з метою відродити Київське князівство.
• 1569 — перехід Києва і Київщини до Корони Польської на підставі Люблінської унії.
• 1596 — самоліквідація православної Київської митрополії в результаті переходу її до Берестейської унії.

17 століття

Наші в Києві (1649)

• 1615 — засноване православне Богоявленське братство і відкрито братську школу; відкрито Києво-Печерську друкарню..
• 1620 — створено нову православну Київську митрополію Константинопольського патріархату. Київське братство отримало від Константинопольського патріарха статус самоврядної одиниці (ставропігії), незалежної від київського митрополита.
• 1632 — засновано православну Києво-Могилянську колегію за зразком єзуїтських освітніх закладів.
• 1649 — Київ захоплено козацькими військами в ході Хмельниччини. Богдана Хмельницького урочисто в'їхав до міста під схвальні вигуки киян і православного духовенства. Київ стає центром козацького Київського полку та сотні.
• 1651 — Київ захоплено військами литовського гетьмана Януша Радзивілла, який спалив Поділ.
• 1652 — Київ повернуто козакам.
• 1654 — Київ стає резиденцією московського воєводи і московського гарнізону за умовами Березневих статей між Московією і козаками, одночасно залишаючись центром козацького Київського полку.
• 1667 — перехід Києва і Київщини до Московського царства на підставі Андрусівського перемир'я під час московсько-польської війни 1654—1667 років.
• 1670-ті — початок будівництва Київської фортеці на Печерську у звязку із московсько-османською війною.
• 1689 — перехід Києва і Київщини до Московського царства на підставі Вічного миру. В місті встановлюється тривладдя — київський магістрат, козацька полкова адміністрація і московська адміністрація.

18 століття

• 1701 — Києво-Могилянська колегія отримує статус академії указом московського царя Петра І.
• 1706 — початок будівництва нової фортеці на Печерську.
• 1708 — Київ стає центром Київської губернії Російської імперії. Російська губернська канцелярія розташовується на Печерську. Козацька полкова адміністрація переноситься до Козельця.
• 1737 — російський уряд скасував підлеглість Києва Гетьманщині.
• 1767 — споруджено Андріївську церкву.
• 1781 — Київ стає центром Київське намісництво, скасовано козацький Київський полк і Київську губернію. Магістрат втратив реальні владні функції.
• 1785 — впроваджено нове міське положення, за яким Києвом керували загальна та та шестигласна міські думи, залежні від губернатора.
• 1797 — Київ стає центром новоствореної Київської губернії Російської імперії.

Новий час

19 століття

Київ у 1840-х роках.

Карта Києва 1902р.

• 1806 — споруджено перший Київський театральний будинок.
• 1809 — відкрито Київську чоловічу гімназію.
• 1811 — велика пожежа на Подолі, що знищила майже весь район. Ліквідація подільської радіальної системи розміщення вулиць. Прокладання нових вулиць, які б утворювали правильні квадрати довкола Контрактової площі.
• 1817 — споруджено Контрактовий дім.
• 1828 – споруджено Гостинний двір.
• 1832 — Київ стає центром Київського генерал-губернаторства.
• 1834 — відкрито Київський університет (Імператорський Університет Святого Володимира) і другу чоловічу гімназію.
• 1835 — засновано Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей.
• 1837 — затверджено генеральний план забудови Києва, за яким були прокладені нові вуличні магістралі. Входження Сиреця до складу міста.
• 1838 – відкрито Київський інститут шляхетних дівчат.
• 1839 — відкрито Київський ботанічний сад.
• 1848 — засновано Київську археографічну комісію (Тимчасова комісія для розбору давніх актів у Києві).
• 1850-ті — приєднання до Києва долини річки Либідь — Батиєва гора, Байкове, Либідська частина, Лук’янівка і Татарка, а також прилеглих сіл Куренівка та Пріорка. Виокремилися нові частини — Двірцева (Липки) та Либідська (Нове строєніє).
• 1852 – відкрито Володимирський кадетський корпус.
• 1858 — відкрито Київське пароплавство.
• 1867 — відкрився постійний Оперний театр.
• 1869 — відкрито Київську товарну біржу.
• 1870 — відкрито Пасажирський київський вокзал Південно-Західної залізниці.
• 1873 — створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, Історичне товариство Нестора-літописця.
• 1878 – відкрито Вищі жіночі курси.
• 1887 — в Києві засновано Цукропромисловий синдикат, перша капіталістична монополія Російської імперії.
• 1889 — споруджено будівлю Управління Південно-Західних залізниць.
• 1891 — відкриття кінного трамваю.
• 1892 — відкриття парового трамваю.
• 1893 — відкриття електричного трамваю.
• 1895 — споруджена Велика хоральна синагога.
• 1895 — споруджена синагога Бродського.
• 1897 – відкрито Київський політехнічний інститут.

20 століття

• 1901 — споруджено будинок Оперного театру; Київська рисувальна школа Миколи Мурашка (1875) перетворена на Художожнє училище.
• 1904 — відкрито Київський художньо-промисловий і науковий музей, музично-драматичну школу Миколи Лисенка.
• 1905 — відкриття фунікулеру.
• 1907 — відкриття першого стаціонарного українського театру в приміщенні Троїцького народного дому.
• 1909 — відкрито Київський зоопарк.
• 1912 — споруджено Бесарабський ринок.

Новітній час

20 століття

Українська революція

Німецька мапа Києва 1918 року

1917

• 4 (17) березня — в Києві створена Українська Центральна Рада (УЦР) — представницький орган політичних і громадських організацій міста на чолі з істориком Михайлом Грушевським.
• 19 березня (1 квітня) — в Києві пройшла 100-тисячна українська маніфестація, на якій було висунуто вимогу національно-територіальної автономії для України.
• березень — створені Київська рада робітничих депутатів і Київська рада солдатських депутатів, що на заклик Леніна почали утворювати збройні формування бойовиків — Червону гвардію.
• 6 (19) квітня — 8 (21) квітня — в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, на якому Центральна рада була перетворена на головний представницький орган України і стала виконувати функції тимчасового українського парламенту.
• 26 жовтня (8 листопада) — більшовики спробували захопити владу в Києві. В ході боїв між ними та прихильниками Тимчасового уряду Росії, Українська Центральна Рада встановила свій контроль над містом.
• 7 (20) листопада — Київ стає столицею автономної Української Народної Республіки (УНР) в складі Російської держави згідно з ІІІ Універсалом Центральної Ради.
• 30 листопада (12 грудня) — невдала спроба повалення Української Центральної Ради в Києві силами Київського військово-революційного комітету більшовиків.

1918

• 9 (22) січня — Київ стає столицею незалежної Української Народної Республіки згідно з ІV Універсалом Центральної Ради.
• 16 (29) січня — 22 січня (4 лютого) — спалахнуло більшовицьке повстання робітників заводу «Арсенал», що було придушене українськими військами.
• 23 (5) —26 січня (8 лютого) — захопленя Києва більшовицькими військами під командуванням Михайла Муравйова. У захопленому Києві більшовики організували класовий терор. Відбувалися грабежі, насильства, вбивства. Були розстріляні представники інтелігенції, вояки та цивільні громадяни. За різними підрахунками жертвами більшовицької різанини стали від 2 до 3 тисяч осіб.
• 1 березня — німецько-українські війська звільнили Київ від більшовиків за умовами Берестейського договору.
• 29 квітня — гетьман Павло Скоропадський скинув владу Центральної Ради й проголосив створення Української Держави зі столицею в Києві.
• 14 грудня — Директорія Української Народної Республіки захоплює Київ, скидає гетьманат і відновлює республіканське правління.

1919

• 14 лютого — більшовики захоплюють Київ.
• березень — переїзд Раднарком УСРР, ВУЦВК і ЦК КП(б)У до Києва
• 30 серпня — об'єднання Української галицької армії та армії УНР захоплюють Київ.
• 31 серпня — білогвардійськими війська очолювані Денікіним захоплюють Київ. В місті проведено масові розстріли більшовиків, українофілів, євреїв.
• грудень — більшовики знову захоплюють Київ. Столиця радянської України залишається в Харкові.

1920

• 7 травня — союзні сили підрозділів армії УНР та польської армії захоплюють Київ.
• 12 червня — більшовики знову захоплюють Київ. В місті остаточно утверджується радянська влада. Роки тривалої війни призвели до занепаду міського господарства, розірвання економічними взаємин, а багато киян — промисловців і підприємців, діячів науки, культури, мистецтва — опинились в еміграції.

Радянський період

• 1923 — відкрито Червоний стадіон ім. Л. Троцького; Київ стає центром Київської округи.
• 1925 — скасовано Київську губернію. Запроваджено автобусний рух.
• 1930 — скасовано Київську округу;
• 1932 — Київ стає центром Київської області.
• 1933 — відкрито Київський аеропорт і Стадіон «Динамо».
• 1934 — Київ стає столицею УСРР. Знесено Військовий Микільський собор.
• 1935 — знесено Богоявленський собор, Церкву Різдва Христового. Запущено перший тролейбус та введено в дію першу АТС.
• 1936 — знесено Михайлівський Золотоверхий монастир, на місці якого збудовано будинок ЦК КП(б)У. Також знищені Трьохсвятительська церква, церква Богородиці Пирогощої, Воскресенська церква, Петропавлівська церква на Подолі, Кирилівську дзвіницю, класицистичні храми Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги, численні церкви середини 19 століття. Розгром храмів супроводжувався фізичним винищуванням або засланням служителів усіх конфесій. Було знищено та перетворено на парк історичне кладовище на Аскольдовій могилі, зникло чимало інших визначних поховань.

Відновлено роботу комунальних мереж, трамвайного сполучення. Відбудовано основні київські підприємства: «Арсенал» (тоді — Червонопрапорнийц завод), завод кол. Гретера і Криванека (з 1922 р. — «Більшовик»), машинобудівний завод Млошевського (пізніше — завод Артема), Південноросійський машинобудівний завод (з 1924 р. — «Ленінська кузня»), цукеркова фабрика (пізніше — імені Карла Маркса). За проектом Є. Патона на руїнах Ланцюгового мосту було споруджено міст ім. Євгенії Бош. На суцільно перейменованих на честь комуністичних діячів вулицях і площах Києва споруджувалися нові пам'ятники та обеліски, характерним представником яких став монумент Карла Маркса (ск. Й.Чайков) на Радянському майдані.

1930-ті роки стали кульмінацією масових репресій, що проводилися радянською владою. Зокрема на території Києва проходили масові страти, чинені радянськими службами державної безпеки. В братських могилах в Биківні лежить приблизно 100 тисяч українців, майже половину з яких розстріляно в т.зв. Жовтневому палаці. Органи КДБ «списували» злочин на німців. Лише в кінці 80-х років ХХ ст. стала відома правда про Биківню. Щорічно 21 травня в Биковнянському лісі біля Києва проводиться день пам'яті жертв комуністичних репресій.

В цей же час було споруджено ряд адміністративних будівель, серед яких будинок Верховної Ради та будинок РНК УРСР (тепер — будинок уряду). Споруджувалися також багатоповерхові будинки з центральним опаленням, гарячим водопостачанням, ліфтами.

Столиця округи

Друга світова війна обернулася для Києва низкою трагічних подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. Вже на світанку 22 червня 1941 року Київ бомбардувала німецька авіація, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 19 вересня місто було взяте. При цьому у полон потрапило понад 665 тисяч бійців і командирів, захоплено 884 одиниці бронетехніки, 3718 гармат тощо.

24 вересня органами НКВС було здійснено ряд вибухів, почалася пожежа Хрещатика та прилеглих кварталів. 29 та 30 вересня відбулося знищення євреїв у Бабиному яру, протягом цих днів загинуло понад 33 тисячі людей. 3 листопада було підірвано Успенський собор Києво-Печерської Успенської лаври (згідно з однією з версій — заздалегідь закладеними радянськими радіокерованими фугасами). На території міста було створено Дарницький та Сирецький концтабори, де загинули відповідно 68 та 25 тисяч полонених. На примусові роботи до Німеччини з Києва було відправлено понад 100 тисяч молоді. До кінця 1943 року населення міста скоротилось до 180 тисяч.

За німецької окупації у місті діяла Київська міська управа.

6 листопада Київ був відвойований радянськими військами. При цьому прагнення встигнути до «ювілейної» річниці жовтневого перевороту призвело до величезних людських втрат: здобуття Києва коштувало життя 417 тисячам бійців і командирів Червоної армії. На початку листопада 1943 р., у переддень відступу, німецькі окупанти почали палити Київ. У ніч на 6 листопада 1943 р. передові частини Червоної армії, долаючи незначний опір німецького ар'єргарду, вступили у майже порожнє палаюче місто.

Загалом протягом воєнних років у Києві було зруйновано 940 будинків державних і громадських установ площею понад 1 млн. кв. м., 1 742 комунальних будинків житловою площею понад 1 млн. кв. м., 3,6 тис. приватних будинків площею до півмільйона кв. м; знищені всі мости через Дніпро, виведені з ладу водогін, каналізація, транспортне господарство.

Відбудова

Перші повоєнні роки поначені інтенсивною відбудовою зруйнованого міста. У січні 1944 р. до столиці УРСР повернулися керівні державні і партійні установи, протягом 1943-1945 рр. було відбудовано 552 тис. кв. м. житла. Повністю було оновлено вулицю Хрещатик. 1948 року було завершено будівництво газопроводу Дашава — Київ, у 1949 році — споруджено Дарницький залізничний міст та міст ім. Є.Патона, розпочалося будівництво метрополітену. Розвивався промисловий і науковий потенціал міста, саме в Києві 1950 року була створена перша в СРСР ЕОМ — МЕСМ, а в 1951 р. розпочав віщання перший в Україні телевізійний центр.

Київ залишався центром розвитку української національної культури. Проте вже 1946 року московська влада почала нову хвилю ідеологічних чисток, що знайшла відгук у Постановах ЦК КПУ «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», "Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» тощо.

Київ Хрущовський

Смерть Сталіна (1953) і прихід до влади Хрущова позначився послабленням диктатури. На хвилі ракетно-ядерної гонки і хімізації народного господарства у місті стрімко розвивалися науково-дослідні інститути АН УРСР. У 1957 році було засновано Обчислювальний центр АН УРСР, у 1960 р. в Інституті фізики було запущено атомний реактор. Того ж року в Києві пущена до ладу перша ділянка метрополітену, а населення міста перевищило мільйон жителів.

Послаблення ідеологічного пресингу викликало посилену творчу активність багатьох представниківтворчої інтелігенції. У Києві дебютували письменники — Іван Драч, Віталій Коротич, Ліна Костенко, композитори Валентин Сильвестров і Леонід Грабовський, на кіностудії ім. О. Довженка було створено легендарні кінострічки «За двома зайцями» (Віктор Іванов, 1961), «Тіні забутих предків» (Сергій Параджанов, 1964). Провідні київські художні колективи отримали можливість виступити за кордоном.

В той же час чергова атеїстична кампанія призвела до закриття ряду храмів, що відновили діяльність під час війни, знесення кількох культових споруд, було сплюндровано чимало історичних поховань, розгромлено Лук'янівське єврейське та караїмське кладовище площею понад 25 га. Нехлюйське ставлення до технологічних вимог призвело до масштабної Куренівської трагедії, тривалий час замовуваної владою. За нез'ясованих до кінця обставин у 1964 р. було знищено пожежею унікальні матеріали з фондів Державної публічної бібліотеки АН УРСР.

В 1960-ті років різко прискорилися урбанізаційні процеси, завдяки чому з 1959 по 1979 рр. загальна кількість постійних жителів Києва зросла з 1,09 до 2,12 млн. чоловік. В ці роки були зведені нові житлові масиви на лівому березі Дніпра — Русанівка, Березняки, Воскресенка, Лівобережний, Комсомольський, Лісовий, Райдужний, пізніше — Вигурівщина-Троєщина, Харківський, Осокорки та Позняки, споруджено також ряд багатоповерхових готелів — «Либідь» (17 поверхів, 1971 р.), «Славутич» (16 поверхів, 1972 р.), «Київ» (20 поверхів, 1973 р.), «Русь» (21 поверх, 1979 р.)., «Турист» (1980-ті, 26 поверхів).

Паралельно поширювалася мережа вищих навчальних закладів, створювалися нові культурні осередки (зокрема, Театр драми і комедії та Молодіжний театр), музеї, серед яких Музей народної архітектури та побуту УРСР, Музей історії Києва та Музею історії Великої Вітчизняної війни з 62-метровою статуєю Батьківщини-матері.

Київ Брєжнівський

Разом з тим з середини 1960-х поновилася ідеологічна диктатура, а Київ стає центром дисидентського руху. 1965 року відбулися перші масові арешти українських дисидентів (Б. і М. Горині, П.Заливаха, С.Караванський, В.Мороз, А.Шевчук та ін.), наступні хвилі арештів прокотилися 1972 (В.Чорновіл, З.Антонюк, І.Дзюба, В.Стус) та на межі 1970-х-80-х років. Українська інтелігенція протестувала як проти репресій проти українців, так і проти вторгнення СРСР в Чехословаччину (1968), вимагали відновлення справедливості щодо кримськотатарського народу, боронили права віруючих. Безпрецедентними актом стало встановлення 1966 року Г.Москаленком та В.Куксою вночі на даху Київського інституту народного господарства українського національний прапору. В 1976 у Києві заснована Українська Гельсінкська Група, що сприяла захисту прав ув'язнених згідно з Гельсінкськими угодами.

Припинення репресій та повернення політв'язнів на Україну почалося лише за часів перебудови після 1986 року.

Сучасність

Мітинг Народного Руху України на честь підняття Національного Прапора над Київською міською радою, 24 липня 1990 р.

У 1991 році Київ став столицею незалежної України, проте в місті досить важко впроваджувались позитивні зрушення: давалася взнаки загальнодержавна соціально-економічна криза, що призвела до безробіття та скорочення виробництва. В цей час було добудовано лінію метрополітену на Лук'янівку та Харківський масив, відкрито Співоче поле.
Ще у 1980-х, з розвитком комерційних відносин, з'явилися нові організовані бандитські угруповання — так званий рекет. Після цього у місті почали відбуватися перестрілки через розподіл сфер впливу. Така форма організованої злочинності масово існувала до середини 1990-х.
З 1991 року в Києві розпочала діяльність релігійна організація «Біле братство». Широко використовуючи друковану продукцію та психологічний вплив, її керівництво залучало до своїх лав сотні прихильників і нагнітало напругу у суспільстві. 10 листопада 1993 року представники секти захопили Софійський собор і намагалися здійснити самоспалення, але їм перешкодила міліція.

• 1995, 18 липня — похорон київського патріарха Володимира у Софійському соборі наштовхнулася на опір з боку духовенства УПЦ Московського Патріархату. За наказом Кучми загони спеціального призначення МВС України влаштували бійню представників УПЦ КП на Софійській площі.
• 1999 — відбудовано зруйнований більшовиками Михайлівський Золотоверхий монастир.
• 2000 — відбудовано зруйнований більшовиками Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Одночасно, споруджено першу київську мечеть Ар-Рахма в історичному центрі міста.
• 2000—2001 — протестні акції «Україна без Кучми».
• 2004, 22 листопада — 26 грудня — Помаранчева революція на Майдані Незалежності проти фальсифікацій результатів презедентських виборів. Завдяки акції президентом України став Віктор Ющенко.
• 2005 — відбудовано зруйнований більшовиками Церкву Різдва Христового.
• 2010, 16 листопада — 3 грудня — Акції протесту проти Податкового кодексу.

Історія адміністративного поділу

Адміністративно-територіальний поділ Києва:

• 1917 — 5 районів:

1. Міський район
2. Новостроєнський район
3. Печерський район
4. Подільській район
5. Шулявський район

• 1921 — 6 районів:

1. Деміївській район
2. Подільській район
3. Слобідський район
4. Солом'янський район
5. Центральний район
6. Шулявський район

• 1923 — Шулявський район перейменовано на район імені Раковського.
• 1924 — Центральний район перейменовано на Ленінський; скасовано Деміївський район.
• 1925 — скасовано Слобідський і Солом'янський райони.
• 1927 — район імені Раковського перейменовано на Жовтневий район.
• 1933 — створено Кагановичський і Сталінський райони.
• 1934 — Подільський район перейменовано на Петрівський
• 1935 — створено Дарницький район.
• 1936 — створено Кіровський район.
• 1937 — створено Молотовський район.
• 1938 — створено Залізничний район.
• 1941, вересень — створено 11 районних управ:

1. Богданівська управа
2. Володимирська управа
3. Дарницька управа
4. Залізнична управа
5. Куренівська управа
6. Печерська управа
7. Подільська управа
8. Святошинська управа
9. Софіївська управа
10. Шевченківська управа
11. Ярославська управа.

• 1943 — управи скасовані.
• 1944, 15 серпня — Петрівський район перейменовано на Подільський, а Кіровський район перейменовано на Печерський.
• 1946 — 9 районів:

1. Дарницький район
2. Жовтневий район
3. Залізничний район
4. Кагановичський район
5. Ленінський район
6. Молотовський район
7. Печерський район
8. Подільський район
9. Сталінський район

• 1957 — Кагановичський район перейменовано на Московський, Молотовський район — на Шевченківський.
• 1961 — Сталінський район перейменовано на Радянський.
• 1969 — створено Дніпровський район.
• 1973 — створено Ленінградський район.
• 1975, 3 березня — створено Мінський район.
• 1987, 30 грудня — створено Ватутінський та Харківський райони.
• 1992 — Ленінський район перейменований в Старокиївський.
• 1993, 1 січня — 14 районів:

1. Ватутінський
2. Дарницький
3. Дніпровський
4. Жовтневий
5. Залізничний
6. Ленінградський
7. Мінський
8. Московський
9. Печерський
10. Подільський
11. Радянський
12. Старокиївський
13. Харківський
14. Шевченківський

• 2001, 30 січня — 10 районів:

1. Голосіївський (колишній Московський)
2. Дарницький (колишній Дарницький і Харківський)
3. Деснянський (колишній Ватутінський)
4. Дніпровський (колишній Дніпровський)
5. Оболоньський (колишній Мінський)
6. Печерський (колишній Печерський)
7. Подільський (колишній Подільський і Старокиївський)
8. Святошинський (колишній Ленінградський)
9. Солом'янський (колишній Жовтневий і Залізничний)
10. Шевченківський (колишній Шевченківський і Радянський)

Джерела та література

• (укр.) Толочко П. П., Івакін Г. Ю., Верменич Я. В. Київ // Енциклопедія історії України. — Київ : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — С. 201-218.