Вербівка (Кам'янський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Вербівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Кам'янський
Рада/громада Вербівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121881001
Облікова картка Вербівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Вербівка
Основні дані
Засноване початок 18 століття
Населення 616 (на 2009 рік)
Територія 5,491 км²
Поштовий індекс 20841
Телефонний код +380 4732
Географічні дані
Географічні координати 48°59′51″ пн. ш. 31°58′08″ сх. д. / 48.99750° пн. ш. 31.96889° сх. д. / 48.99750; 31.96889Координати: 48°59′51″ пн. ш. 31°58′08″ сх. д. / 48.99750° пн. ш. 31.96889° сх. д. / 48.99750; 31.96889
Середня висота
над рівнем моря
130 м
Водойми річка Сухий Ташлик
Відстань до
обласного центру
49,7 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Кам'янка
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради с. Вербівка, вул. Центральна, 14
Сільський голова Бражник Вікторія Анатоліївна
Карта
Вербівка is located in Україна
Вербівка
Вербівка
Вербівка is located in Черкаська область
Вербівка
Вербівка

Вербі́вкасело в Україні, в Кам'янському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 13 км на південний захід від районного центру та за 15 км від залізничної станції Кам'янка. Населення 616 чоловік (на 2009 рік).

Історія[ред.ред. код]

На початку 18 століття, в долині річки Сухий Ташлик, там, де проходила дорога з Чигирина на Умань, з'явилося по долині річки декілька хуторів. З часом площа хуторів збільшилась — й утворилось село, назване Вербівка. В книзі Л. Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» йдеться:

« Вербовка, село по обеим сторонам сухого Ташлика, в 4-х верстах ниже села Баландиной. Земли причислено к имению 2238 десятин. Простирающийся к востоку от села в 4-х верстах лес называется Тарапун. Есть заводы: винокуренный с 1823 г. и сахаро-песочный с 1847 года устроенные. В 1808 году было 945 жителей в 102 дворах Екатериной Давидовой село Вербовка отдано в числе других имений дочери ее Софии, по мужу генеральше Бороздиной, коей сын, гвардии поручик, продал это село полковнице Елене Стааль. Ныне владеют имением два сына Стааль, состоящие в военной службе. Церковь Богородицкая, деревянная, 5-го класса; земли имеет 36 десятин; построена 1857 года на место прежней с 1794 года стоявшей, которая также была не первая  »
Маєток Давидових у Вербівці

В кінці XVIII на початку XIX століття село належало сім'ї Давидових. Потім маєток продано і тільки з початку 1870-х років знову опинився в сім'ї Давидових. Придбав його син декабриста В. Г. Давидова Лев Васильович Давидов. Після смерті Л. В. Давидова Вербівка перейшла до його сина, племінника П. І. Чайковського, Дмитра Львовича Давидова, який володів нею до революції 1917 року. Саме у Вербівці в будинку своєї сестри П. І. Чайковський вперше продемонстрував своїм рідним оперу «Євгеній Онєгін», над якою працював і в Кам'янці], і у Вербівці.У серпні 1875 р. Петро Ілліч створює два акти балету "Лебедине озеро", закінчує Третю симфонію. У Вербівці він активно збирав і опрацьовував почуті ним українські народні пісні, які з задоволенням виконували мешканці Вербівки. Опрацьовані народні українські мелодії звучать у багатьох музичних творах П.І.Чайковського.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Телепинської волості Чигиринського повіту Київської губернії мешкало 1359 осіб, налічувалось 176 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1749 осіб (849 чоловічої статі та 900 — жіночої), з яких 1748 — православної віри[3].

Влітку 1905 року в селі сталося заворушення селян, які працювали на поміщицькому маєтку. Виступ був придушений.

В 1910 році поміщиця Наталія Давидовова створила артіль "Вербівка" - кустарне товариство (артізанскій кооператив, артіль) декоративного-прикладного мистецтва. В артілі творчо співпрацювали народні умільці та професійні художники. Одним із завдань артілі була показати близький зв'язок народного декоративного мистецтва з новими течіями в мистецтві того часу, зокрема, супрематизму, «батьком» якого був відомий російський художник-авангардист Казимир Малевич.

В роки радянсько-німецької війни 230 жителів села воювали на фронтах, 125 з них загинули, 104 нагороджені бойовими орденами і медалями. У бою за відвоювання села загинуло 145 радянських воїнів. На братській могилі їм встановлено пам'ятник.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 228 жителів, працював колгосп «Промінь Ілліча», за яким було закріплено 3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 тисячі га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукрових буряків, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали восьмирічна школа, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, дитячі ясла.

У селі споруджено пам'ятник П. І. Чайковському, який відвідував його у 18751883 роках.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Різдва Богородиці

Церква Різдва Богородиці, дерев'яна, збудована 1768 р. Тут вінчалися син декабриста В.Л.Давидова Лев Давидов з сестрою П.І.Чайковського Олександрою. За переказом старожителів с.Вербівка заснована більш 300 років тому в долині р. Сухий Ташлик. Там де проходила дорога з Чигирина на Умань, появилися перші поселення. Одним з перших поселенців, за переказом, був якийсь Голобородько.

Пізніше появились по долині річки декілька хуторів. Після зруйнування Запорізької Січі, 1791 року появився хутір Мовчана Зінька, пізніше хутори Марченка, Бондаренка, Бровка.

З часом величина хуторів збільшувалась і утворилося велике село, якому було дано назву Вербівка. Назва пішла від того, що в кручі над річкою коло дороги, яка йшла з Чигирина на Умань і по берегах річки було багато верб.

Територія по берегах річки була покрита суцільним лісом, в якому пізніше був табір гайдамаків.

Цариця Катерина ІІ наділила землі, де було і с.Вербівка, поміщикові німцеві фон-Стааль, а населення села було закріпачено.

Л. Похилевич в книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Київ 1864 року) писав: «Вербовка, село по обеим сторонам Сухого Ташлыка, в 4-х верстах ниже села Баландино. Земли причислено к имению 2238 дес. Простирающийся к востоку, от села в 4-х верстах лес – называется Тарапун. Есть заводы: винокуренный с 1823 года и сахаропесочный с 1874 года устроенные. Жителей обоего пола 1175. Екатериной Давыдовой село Вербовка отдано в числе других имений ее дочери Софии, по мужу генеральше Бороздиной, коей сын, гвардии поручик, продал село полковнице Елене Стааль. Ныне владеют имением ее два сына, состоящие на военной службе».

1870 році Лев Васильович Давидов за 70 тисяч карбованців купив землю в селі Вербівці для майбутнього маєтку.

Сучасність[ред.ред. код]

На сьогодні село складається з двох частин — центру і села Калинівка. На території є загальноосвітня школа, дві бібліотеки, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку та філія Ощадбанку. Функціонують два сільськогогосподарські підприємства, фермерські господарства.

Відомі люди[ред.ред. код]

В селі народились[ред.ред. код]

  • Босовський Микола Захарович — доктор сільськогосподарських наук.
  • Винник Олег — український співак.
  • Ситник Віктор Федорович — професор математичних наук.
  • Харченко Василь Якович — кандидат сільськогосподарських наук.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)

Література[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]