Кий Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергі́й Ві́кторович Кий
Silver - replace this image male.svg
Народився 21 грудня 1969(1969-12-21) (48 років)
м.Сусуман, Магаданська область, Росія
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012

Кий Сергі́й Ві́кторович (нар.21 грудня 1969(19691221), м.Сусуман, Магаданська область, Росія) — український політик, народний депутат України V, VI, VII скликань. Член Партії регіонів; член фракції Партії регіонів (з 11.2007), член Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму (з 12.2007).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події польсько-українського конфлікту на Волині 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[4].

Біографія[ред. | ред. код]

  • 1988-90 — служба в армії.

Освіта[ред. | ред. код]

  • Донецький національний університет, економічний факультет (2005), «міжнародна економіка».

Робота[ред. | ред. код]

  • 1990-96 — газоелектрозварювальник.
  • 1997-98 — менеджер, ЗАТ «Дон-агро-продукт».
  • 1998-99 — заступник директора, ТОВ «Щит».
  • 2000-01 — менеджер, ЗАТ «Азовська продовольча компанія».
  • 2001-06 — помічник президента, ЗАТ ФК «Шахтар» (м. Донецьк).

Кримінальні зв'язки[ред. | ред. код]

Згідно з матеріалами МВС, датованими 1995 роком, у квартирі Сергія Кия в Донецьку деякий час мешкав Олег Морозов, головний підозрюваний у виконанні вбивства Яноша Кранца в тому ж таки Донецьку в 1992 році[5]. Згідно з матеріалами, зібраними пізніше, сам він затримувався в березні 1998 року по кримінальній справі за фактом замаху на вбивство Кушніра.[6].

У Верховній Раді[ред. | ред. код]

Апаратом Верховної Ради у законотворчій діяльності 5-го[7] та 6-го[8] скликання помічений не був.

Входить в першу трійку осіб за кількістю не відвідування робочих засідань 6-го скликання: з 530 засідань пропустив 521[9]

Статки[ред. | ред. код]

У 2011 році Сергій Кий напряму володів 62,5 % акцій ЗАТ «АРС» (розшифровується як Алік (Грек), Ринат (Ахметов) та Самсон (Яков Богданов)[10]) що в свою чергу володіла 20,5 % акцій «Лемтранс». Основним напрямком діяльності «АРС» є оптова торгівля вугільною продукцією[11][12].

Сімейний стан: син Микита (1997).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  5. Т. Чорновол. Донецька вендета
  6. Т. Чорновол. Донецька вендета 4
  7. Верховна Рада України. Законотворча діяльність Сергія Кия протягом 5-го скликання
  8. Верховна Рада України. Законотворча діяльність Сергія Кия протягом 6-го скликання
  9. Лещенко, Сергій (2012-05-29). Подарунок від Януковича як знущання. Українська Правда. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2013-01-12. 
  10. Т. Чорновол. Донецька вендета 3
  11. Лещенко, Сергій; Сергій Щербина (2012-05-31). Сторож "Межигір'я" як партнер Ріната Ахметова, або Схованка грошей Януковича. Українська Правда. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2013-01-12. 
  12. Лещенко, Сергій (2012-09-12). Олігархи на виборах: коток Ріната Ахметова. Українська Правда. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2013-01-12.