Малишев Володимир Степанович
Володимир Степанович Малишев | |
---|---|
![]() | |
Народився |
26 липня 1950 (72 роки) м.Донецьк |
Громадянство |
![]() |
Національність | росіянин |
Діяльність | політик |
Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] |
Військове звання | Генерал-полковник міліції |
Партія | Партія регіонів |
Нагороди | |
![]() | |||
---|---|---|---|
5-го скликання | |||
Партія регіонів | 12 грудня 2012 | — |
Ма́лишев Володи́мир Степа́нович (26 липня 1950, м.Донецьк) — генерал-полковник міліції України[4], Народний депутат України V, VI, VII скликань від Партії регіонів (2006—2014 рр.), кандидат юридичних наук (2013), Заслужений юрист України (1997 р.)
Почесний громадянин Олександрівського району Донецької області (рішення № 4/35-235 Олександрівської районної ради від 21.12.2005), Меценат, благодійник.
Народився 26 липня 1950 року в м. Сталіно, перейменованому в 1961 році в м. Донецьк.
Батько, Малишев Степан Кузьмич (21 жовтня 1904 року народження) — фронтовик, пройшов всю війну з першого по останній день і все життя пропрацював на Донецькому металургійному заводі, в мартенівському цеху, сталевар. Помер 29 березня 1984 року.
Мати, Малишева Ганна Дмитрівна (13 липня 1904 року народження) — домогосподарка. Померла 19 липня 1990 року.
Дружина Малишева (дівоче прізвище — Прилуцька) Олена Афонівна, (30 травня 1951 року народження), має двох доньок Юлію та Наталію, онуків Тимура (у православ'ї Тихон), Богдана, та Ладу (у православ'ї Лія)
Навчання[ред. | ред. код]
44 школа Ленінського району м. Донецька з 1957 по 1965 рік
45 школа Ленінського району м. Донецька з 1965 по 1967 рік
Класний керівник — Віра Терентіївна Удовиченко.
У 1969 вступив на вечірнє відділення Донецького металургійного технікуму, який закінчив у 1974 році за спеціальністю «Технік-металург».
З 1975 по 1980 рік навчався у Харківському юридичному інституті, спеціальність: «Правознавство»; кваліфікація: юрист.
З 1989 по 1991 рік навчався в Академії МВС СРСР, спеціальність: «Організація управління у сфері правопорядку», кваліфікація: юрист-організатор.
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
З 1967 по 1969 рік — слюсар цеху металевих конструкцій Донецького металургійного заводу.
З 1971 по 1975 рік — старший контролер відділу технічної якості мартенівського цеху Донецького металургійного заводу.
З березня 2005 по травень 2006 року обіймав посаду директора департаменту з безпеки АТ «Систем Кепітал Менеджмент»
Служба в збройних силах та органах захисту правопорядку[ред. | ред. код]
- З листопада 1969 по листопад 1971 рік — служба у Групі радянських військ в Німеччині
Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1968 принципово нового порядку комплектування міліції шляхом направлення на службу в міліцію найкращих представників трудових активів з попереднім обговоренням кандидатур на зборах партійних і профспілкових організацій та Положенням про радянську міліцію, введеному в дію з 1 липня 1973, був направлений на роботу в органи радянської міліції.
- 05.1975 — 06.1976 — дільничний інспектор міліції Куйбишевського райвідділу внутрішніх справ м. Донецька. Перший вчитель — Дмитро Єгорович Баличевцев.
- 06.1976 — 10.1978 — інспектор з профілактичної служби ОКР Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 10.1978 — 02.1980 — слідчий слідчого відділу Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 02.1980 — 11.1983 — заступник начальника Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 11.1983 — 02.1984 — в.о. начальника Калінінського РВВС м. Донецька
- 02.1984 — 04.1984 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
- 04.1984 — 03.1988 — начальник Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 03.1988 — 08.1989 — заступник начальника УВС Донецького міськвиконкому
- 08.1989 — 01.1991 — слухач Академії МВС СРСР
- 01.1991 — 03.1994 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
- 04.1994 — звільнений з МВС України у зв'язку з обранням суддею Калінінського районного суду м. Донецька
- 04.1994 — 05.1995 суддя Калінінського районного суду м. Донецька
- 05.1995 — 06.1998 — заступник начальника Управління — начальник слідчого управління МВС України в Донецькій області
- 06.1998 — 05.2000 — перший заступник начальника, начальник УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
- 05.2000 — 01.2005 — начальник УМВС України в Донецькій області.
Політика[ред. | ред. код]
Депутат Донецької облради (03.2002 — 04.2006), член Комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів
06.2006 — 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006)
З 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (з 01.2008).
З листопада 2012 по 27 листопада 2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання (№ 62 у партійному списку Партії Регіонів України) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.
Законодавча діяльність[ред. | ред. код]
Автор законів України[ред. | ред. код]
- «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», прийнятий в 5.04.2007 р. Основна мета закону — введення кримінальної відповідальності за незаконні дії з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами, у тому числі з отруйним лікарським засобом «Трамадол».
- «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо кваліфікації злочинів та правопорушень)», ухвалений як Закон України 4 червня 2009 р. Основна мета — зниження мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність.
- «Про внесення змін до Закону України „Про міліцію“ щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», прийнятий 18 березня 2009 року. Метою прийняття даного закону є збереження досягнутого рівня соціального захисту працівників міліції, запобігання спроб перепрофілювати заклади охорони здоров'я, підпорядковані в даний час МВС України, що загрожувало б їх розбазарюванню і втратою.
- "Про внесення змін до статей 155,156 Кримінального кодексу України (щодо розбещення неповнолітніх), прийнятий у 25.09.2008 р.
- "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального Кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей), прийнятий у 01.10.08 р.
- «Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“, прийнятий 02.06.2011. Вступив у законну силу з 01.01.2012 року. Прийняття Закону у новій редакції сприяло утвердженню дійсно гуманних засад у суспільстві і в той же час унеможливлює застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.
Автор законопроєктів України[ред. | ред. код]
- „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення парламентського контролю в діяльності правоохоронних органів“, зареєстрований 02 лютого 2009 року № 3685.
- Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо охорони дитини), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7390
- Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7391
- Про внесення змін в Закон України ’’Про міліцію» щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, зареєстрований 11 січня 2011 р.
Співавтор законопроєктів України[ред. | ред. код]
- «Про систему досудового слідства в Україні»
- «Про внесення змін до статті 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ»
- "Про внесення змін до Закону України «Про застосуванні амністії в Україні» 02.06.2011.
- «Про встановлення мораторію на усиновлення іноземцями та особами без громадянства дітей-громадян України».
- «Про охоронну діяльність».
- Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо вдосконалення процедури відкриття пленарних засідань та багато інших.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Співавтор книжок: «Історія Донецької міліції» (2000), «Анатомія зла» (2001), «Кар'єра жертви» (2002), «Легенда донецького футболу» (2006 рік)
Захоплення[ред. | ред. код]
Девіз: «Міліціонер повинен бути всебічно розвиненою, освіченою людиною».
Театр, музика. Особливо симфонічна, органна музика.
Футбол. Гравець дитячої команди «Шахтар». Через травму змушений був піти.
Релігійна діяльність та благодійність[ред. | ред. код]
Православний, Українська православна церква
Свою дорогу до Бога знайшов завдяки схиархімандриту о. Зосимі (Сокур), якого вважає духовним батьком. Слова великого старця: «Життя коротке. Поспішай творити добро» стали життєвим кредо Володимира Степановича Малишева. 20 грудня 2000 з ініціативи Малишева Володимира Степановича був закладений і освячений камінь для відкриття храму святого мученика Іоанна Воїна, а 22 серпня 2001 побудований храм був освячений митрополитом Донецьким і владикою Маріупольським — Іларіоном. Це — данина пам'яті загиблим від рук злочинців міліціонерам.
У 2007 році Малишев Володимир Степанович ініціював і фінансував відкриття Свято-Преображенського храму в приміщенні Верховної Ради України, відкритого 19 січня 2008 і освячений Блаженнішим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України. Настоятель — протоієрей Виктор Яценко.
У 2007 році Малишев Володимир Степанович оплачує за свій кошт створення іконостасу для нижнього храму Успіння Божої матері Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря, село Микільське Волноваського району Донецької області.
Будучи почесним президентом асоціації «Честь і гідність», Володимир Малишев допомагає сім'ям загиблих співробітників УВС.
Завдяки зусиллям Малишева газифіковано Новокременецьку раду, Новокременецький фельдшерсько-акушерський пункт, Новостепанівська школа отримала сучасний комп'ютерний клас, для Олексаандрівської футбольної команди обладнано поле для занять, реконструйовано трибуни стадіону. Самобутній музей в с. Некременне перетворився на справжню скарбницю, яка відображатиме культуру і побут наших предків.
Під його опікою Слов'янський дошкільний дитячий будинок для розумово відсталих дітей[5]. Усі сили прикладає до того, щоб дітлахи жили, як в домашніх умовах, нічого не потребуючи.
Володимир Степанович Малишев надав велику спонсорську допомогу у становленні Донецького музею фотожурналістики і фототехніки. Крім того, народний депутат України, будучи справжнім шанувальником фотомистецтва, який побував у багатьох музеях і в Україні, і за кордоном, давав корисні поради щодо концепції створення музею, і вони були враховані засновниками.
У липні 2007 року та травні 2015 року Малишев фінансує придбання побутової техніки та обладнання для Київської духовної академії і семінарії.
У 2012—2013 роках Малишев Володимир Степанович ініціює, організовує та фінансує проведення капітального ремонту дитячого пульманологічного відділення 3-ї міської лікарні Калінінського району м. Донецк. До цього часу продовжує забеспечувати вказане відділення необхідними ліками.
У вересні 2015 року Малишев Володимир Степанович профінансував закупівлю побутової техніки, взяв на себе поточні господарські витрати, придбав купол для церкви Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського чоловічого монастиря. Настоятель — архимандрит Гурий (Фиров).
З квітня по жовтень 2015 року Малишев ініціює та організовує створення та випуск наступних видань:
- книги-фотольбому «Київські духовні школи. 400 років. Історія в фотографіях» 20 жовтня 2015 року. Автор дизайну та сучасних фотографій — Сергій Рижков, фотограф — Іван Наконечний, ISBN 978-617-7257-85-0, УДК 281.9:061.91(477-25)(084.12), ББК 86.372(4УКР-2К)я6, Авторський знак К38
- «Схіманхімандріт Зосіма. Любов понад усе». Автор — В.Карагодин, 2008 рік. Свято-Успенський Ніколо-Василівський монастир
- Духовно-просвітницьке видання Свято-Успенського Ніколо-Василівського монастиря, фотоальбом «Світлій пам'яті схиархімандрита Аліпія» ISBN 978-966-97050-4-4 2014 рік,
- Фотоальманах «Донецьк в обличчях». Інформаційне фотоагентство «Донпресс» ISBN 978-966-97050-2-0
- Фотоальбом «Зупинись, мить! В об'єктиві Донбас». Автор — Навродський Г. Л. Національна спілка письменників України, 2003 рік. ISBN 966-107-14-5
Нагороди[ред. | ред. код]
Ордени[ред. | ред. код]
- Орден «За Заслуги» III ступеня (03 липня 2002 р.)[6]
- Орден «За Заслуги» II ступеня (26 липня 2010 р.)[7]
- Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня (2002 рік)
- Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня (2008 рік)
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира 2 ступеня (2010 рік)
- Орден Почаївської ікони Божої Матері (2011 рік)
- Орден 1025-річчя Хрещення Київської Русі (2013 рік)
- Орден Української Православної Церкви свт. Петра Могили (11 листопада 2015 рік)
Почесні грамоти[ред. | ред. код]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002 р.)
- Почесна грамота Верховної Ради України (2004 р.)
- Медалі:
- «За бездоганну службу» III (1983), II (1988), I ст. (1993),
Нагрудні знаки та відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесний знак Академії МВС СРСР (1991).
- Почесний знак МВС України (2000).
Неодноразово був нагороджений іншими численними медалями та відзнаками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Про присвоєння спеціальних звань | від 20.12.2012 № 706/2012. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- ↑ Офіційний сайт Слов’янської міської ради. www.slavrada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Перевірка. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Про нагородження В. Малишева орденом "За заслуги&... | від 26.07.2010 № 786/2010. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 лютого 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С» [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Народились 26 липня
- Народились 1950
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Нагороджені почесною грамотою ВРУ
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Заслужені юристи України
- Депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня
- Уродженці Донецька
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Народні депутати України 7-го скликання
- Члени Партії регіонів