Малишев Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Степанович Малишев
Malyshev Vladimir Stepanovich.jpg
Народився 26 липня 1950(1950-07-26) (66 років)
м.Донецьк
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність політик
Звання Генерал-полковник міліції
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений юрист України

Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня
Орден Почаївської ікони Божої Матері
Орден 1025-річчя Хрещення Київської Русі
Орден Української Православної Церкви свт. Петра Могили

Україна Народний депутат України
5-го скликання

6-го скликання 7-го скликання

Партія регіонів 12 грудня 2012

Ма́лишев Володи́мир Степа́нович — генерал-полковник міліції України[1], Народний депутат України V, VI, VII скликань (2006 р-2014 р.), кандидат юридичних наук (2013), Заслужений юрист України (1997 р.)

Почесний громадянин Олександрівського району Донецької області (рішення № 4/35-235 Олександрівської районної ради від 21.12.2005), Меценат, благодійник.

Народився 26 липня 1950 року в м. Сталіно, перейменованому в 1961 році в м. Донецьк.

Батько, Малишев Степан Кузьмич (21 жовтня 1904 року народження) — фронтовик, пройшов всю війну з першого по останній день і все життя пропрацював на Донецькому металургійному заводі, в мартенівському цеху, сталевар. Помер 29 марта 1984 року.

Мати, Малишева Ганна Дмитрівна (13 липня 1904 року народження) — домогосподарка. Померла 19 липня 1990 року.

Дружина Малишева (дівоче прізвище — Прилуцька) Олена Афонівна, (30 травня 1951 року року народження), Має двох доньок Юлію та Наталію, онуків Тимура (в православії Тихон), Богдана, та Ладу (в православ'ї Лія)

Навчання[ред.ред. код]

44 школа Ленінського району м. Донецька  з 1957 по 1965 рік

45 школа Ленінського району м. Донецька з 1965 по 1967 рік

Класний керівник — Віра Терентіївна Удовиченко.

У 1969 вступив на вечірнє відділення Донецького металургійного технікуму, який закінчив у 1974 році за спеціальністю «Технік-металург».

З 1975 по 1980 рік навчався у Харківському юридичному інституті, спеціальність: «Правознавство»; кваліфікація: юрист.

З 1989 по 1991 рік навчався в Академії МВС СРСР, спеціальність: «Організація управління у сфері правопорядку», кваліфікація: юрист- організатор.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

З 1967 по 1969 рік — слюсар цеху металевих конструкцій Донецького металургійного заводу.

З 1971 по 1975 рік — старший контролер відділу технічної якості мартенівського цеху Донецького металургійного заводу.

З березня 2005 по травень 2006 року обіймав посаду директора департаменту з безпеки АТ «Систем Кепітал Менеджмент»

Служба в збройних силах та органах захисту правопорядку[ред.ред. код]

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19 листопада 1968 принципово нового порядку комплектування міліції шляхом направлення на службу в міліцію найкращих представників трудових активів з попереднім обговоренням кандидатур на зборах партійних і профспілкових організацій та Положенням про радянську міліцію, введеному в дію з 1 липня 1973, був направлений на роботу в органи радянської міліції.

  • 05.1975-06.1976 — дільничний інспектор міліції Куйбишевського райвідділу внутрішніх справ м. Донецька. Перший вчитель — Дмитро Єгорович Баличевцев.
  • 06.1976-10.1978 — інспектор з профілактичної служби ОКР Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 10.1978-02.1980 — слідчий слідчого відділу Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 02.1980-11.1983 — заступник начальника Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 11.1983-02.1984 — в.о. начальника Калінінського РВВС м. Донецька
  • 02.1984-04.1984 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
  • 04.1984-03.1988 — начальник Куйбишевського РВВС м. Донецька
  • 03.1988-08.1989 — заступник начальника УВС Донецького міськвиконкому
  • 08.1989-01.1991 — слухач Академії МВС СРСР
  • 01.1991-03.1994 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
  • 04.1994 — звільнений з МВС України в зв'язку в вибранням суддею Калінінського районного суду м. Донецька
  • 04.1994 — 05.1995 суддя Калінінського районного суду м. Донецька
  • 05.1995-06.1998 — заступник начальника Управління — начальник слідчого управління МВС України в Донецькій області
  • 06.1998-05.2000 — перший заступник начальника, начальник УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
  • 05.2000-01.2005 — начальник УМВС України в Донецькій області.

Політика[ред.ред. код]

Депутат Донецької облради (03.2002-04.2006), член Комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів

06.2006-11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006)

З 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (з 01.2008).

З листопада 2012 по 27 листопада 2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання (№ 62 у партійному списку Партії Регіонів України) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.

Законодавча діяльність[ред.ред. код]

Автор законів України[ред.ред. код]

  • «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», прийнятий в 5.04.2007 р. Основна мета закону — введення кримінальної відповідальності за незаконні дії з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами, у тому числі з отруйним лікарським засобом «Трамадол».
  • «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо кваліфікації злочинів та правопорушень)», ухвалений як Закон України 4 червня 2009 р. Основна мета — зниження мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність.
  • «Про внесення змін до Закону України „Про міліцію“ щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», прийнятий 18 березня 2009 року. Метою прийняття даного закону є збереження досягнутого рівня соціального захисту працівників міліції, запобігання спроб перепрофілювати заклади охорони здоров'я, підпорядковані в даний час МВС України, що загрожувало б їх розбазарюванню і втратою.
  • "Про внесення змін до статей 155,156 Кримінального кодексу України (щодо розбещення неповнолітніх), прийнятий у 25.09.2008 р.
  • "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального Кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей), прийнятий у 01.10.08 р.
  • «Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“, прийнятий 02.06.2011. Вступив у законну силу з 01.01.2012 року. Прийняття Закону у новій редакції сприяло утвердженню дійсно гуманних засад у суспільстві і в той же час унеможливлює застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.

Автор законопроектів України[ред.ред. код]

  • „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення парламентського контролю в діяльності правоохоронних органів“, зареєстрований 02 лютого 2009 року № 3685.
  • Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо охорони дитини), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7390
  • Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України (щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації), зареєстрований 19.11.2010 р. № 7391
  • Про внесення змін в Закон України ’’Про міліцію» щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення органів внутрішніх справ, зареєстрований 11 січня 2011 р.

Співавтор законопроектів України[ред.ред. код]

  • «Про систему досудового слідства в Україні»
  • «Про внесення змін до статті 9 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ»
  • "Про внесення змін до Закону України «Про застосуванні амністії в Україні» 02.06.2011.
  • «Про встановлення мораторію на усиновлення іноземцями та особами без громадянства дітей-громадян України».
  • «Про охоронну діяльність».
  • Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо вдосконалення процедури відкриття пленарних засідань та багато інших.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Співавтор книжок: «Історія Донецької міліції» (2000), «Анатомія зла» (2001), «Кар'єра жертви» (2002), «Легенда донецького футболу» (2006 рік)

Захоплення[ред.ред. код]

Девіз: «Міліціонер повинен бути всебічно розвиненою, освіченою людиною».

Театр, музика. Особливо симфонічна, органна музика.

Футбол. Гравець дитячої команди «Шахтар». Через травму змушений був піти.

Релігійна діяльність та благодійність[ред.ред. код]

Православний, Українська православна церква

Свою дорогу до Бога знайшов завдяки схиархімандриту о. Зосимі (Сокур), якого вважає духовним батьком. Слова великого старця: «Життя коротке. Поспішай творити добро» стали життєвим кредо Володимира Степановича Малишева. 20 грудня 2000 з ініціативи Малишева Володимира Степановича був закладений і освячений камінь для відкриття храму святого мученика Іоанна Воїна, а 22 серпня 2001 побудований храм був освячений митрополитом Донецьким і владикою Маріупольським — Іларіоном. Це — данина пам'яті загиблим від рук злочинців міліціонерам.

У 2007 році Малишев Володимир Степанович ініціював і фінансував відкриття Свято-Преображенського храму в приміщенні Верховної Ради України, відкритого 19 січня 2008 і освячений Блаженнішим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України. Настоятель — протоієрей Виктор Яценко.

У 2007 році Малишев Володимир Степанович оплачує за свій кошт створення іконостасу для нижнього храму Успіння Божої матері Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря, село Микільське Волноваського району Донецької області.

Будучи почесним президентом асоціації «Честь і гідність», Володимир Малишев допомагає сім'ям загиблих співробітників УВС.

Завдяки зусиллям Малишева газифіковано Новокременецьку раду, Новокременецький фельдшерсько-акушерський пункт, Новостепанівська школа отримала сучасний комп'ютерний клас, для Олексаандрівської футбольної команди обладнано поле для занять, реконструйовано трибуни стадіону. Самобутній музей в с. Некременне перетворився на справжню скарбницю, яка відображатиме культуру і побут наших предків.

Під його опікою Слов'янський дошкільний дитячий будинок для розумово відсталих дітей[2]. Усі сили прикладає до того, щоб дітлахи жили, як в домашніх умовах, нічого не потребуючи.

Володимир Степанович Малишев надав велику спонсорську допомогу у становленні Донецького музею фотожурналістики і фототехніки. Крім того, народний депутат України, будучи справжнім шанувальником фотомистецтва, який побував у багатьох музеях і в Україні, і за кордоном, давав корисні поради щодо концепції створення музею, і вони були враховані засновниками.

У липні 2007 року та травні 2015 року Малишев фінансує придбання побутової техніки та обладнання для Київської духовної академії і семінарії.

У 2012—2013 роках Малишев Володимир Степанович ініціює, організовує та фінансує проведення капітального ремонту дитячого пульманологічного відділення 3-ї міської лікарні Калінінського району м. Донецк. До цього часу продовжує забеспечувати вказане відділення необхідними ліками.

У вересні 2015 року Малишев Володимир Степанович профінансував закупівлю побутової техніки, взяв на себе поточні господарські витрати, придбав купол для церкви Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського чоловічого монастиря. Настоятель — архимандрит Гурий (Фиров).

З квітня по жовтень 2015 року Малишев ініціює та організовує створення та випуск наступних видань:

  • книги-фотольбому «Київські духовні школи. 400 років. Історія в фотографіях» 20 жовтня 2015 року. Автор дизайну та сучасних фотографій — Сергій Рижков, фотограф — Іван Наконечний, ISBN 978-617-7257-85-0, УДК 281.9:061.91(477-25)(084.12), ББК 86.372(4УКР-2К)я6, Авторський знак К38
  • «Схіманхімандріт Зосіма. Любов понад усе». Автор — В.Карагодин, 2008 рік. Свято-Успенський Ніколо-Василівський монастир
  • Духовно-просвітницьке видання Свято-Успенського Ніколо-Василівського монастиря, фотоальбом «Світлій пам'яті схиархімандрита Аліпія» ISBN 978-966-97050-4-4 2014 рік,
  • Фотоальманах «Донецьк в обличчях». Інформаційне фотоагентство «Донпресс» ISBN 978-966-97050-2-0
  • Фотоальбом «Зупинись, мить! В об'єктиві Донбас». Автор — Навродський Г. Л. Національна спілка письменників України, 2003 рік. ISBN 966-107-14-5

Нагороди[ред.ред. код]

Ордени:[ред.ред. код]

Почесні грамоти:[ред.ред. код]

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002 р.)
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2004 р.)
  • Медалі:
  • «За бездоганну службу» III (1983), II (1988), I ст. (1993),

Нагрудні знаки та відзнаки:[ред.ред. код]

Неодноразово був нагороджений іншими багаточисленними медалями та відзнаками.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Про присвоєння спеціальних звань | від 20.12.2012 № 706/2012. zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 2016-03-06. 
  2. Офіційний сайт Слов’янської міської ради. www.slavrada.gov.ua. Процитовано 2016-02-20. 
  3. Перевірка. zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 2016-02-20. 
  4. Про нагородження В. Малишева орденом "За заслуги&... | від 26.07.2010 № 786/2010. zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 2016-02-20. 

Посилання[ред.ред. код]