Волков Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Михайлович Волков
Oleksandr M Volkov.jpg

Олександр Волков на засіданні ВРУ

Народився 30 квітня 1948(1948-04-30) (69 років)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність політик, підприємець
Alma mater Київський національний торговельно-економічний університет
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Партія регіонів і Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Олекса́ндр Миха́йлович Во́лков (нар. 30 квітня 1948, місто Київ) — український підприємець, політик і футбольний функціонер. Кандидат політичних наук; президент Інституту політичного аналізу та соціального прогнозу.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[1]

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Росіянин. Батько Михайло Карпович Волков (1922–2007) — Герой Радянського Союзу, пенсіонер; мати Ніна Микитівна (1924–1988); дочка Ніна (1978) — підприємець; дочка Олександра (1985) — студентка; дочка Діана (2004).

Закінчив Київський торгово-економічний інститут, технологічний факультет (1967–1972), інженер-технолог; Академія державної податкової служби України, юридичний факультет (1999–2002), юрист; кандидатська дисертація «Роль та місце політичних ідеологій в суспільствах перехідного типу. Політологічний аналіз» (1999).

1964-1967 — слюсар-ремонтник Київського головпоштамту.

1972-1973 — служба в армії.

1973-1989 — в системі агропромислового комплексу.

1989-1991 — голова виробничого кооперативу «Декор», м. Київ.

1991-1992 — голова виробничо-комерційного підприємства «ВГВ», м. Київ.

1992-1994 — президент, телекомпанія «Гравіс», м. Київ.

1993-1994 — Член Ради промисловців і підприємців при Прем'єр-мін. України. Член Ради промисловців і підприємців при Прем'єр-мін. України

Липень 1994 — вересень 1998 — помічник Президента України. Позаштатний радник Президента України (09.1998-01.2000).

З 1995 — член наглядової ради Торгово-промислової палати «Україна-Ізраїль» і Фонду сприяння розвитку економіки України (США); член правління УСПП (з 1993);

Член Ради Партії «Демократичний союз» (з 1999); грудень 2000 — жовтень 2001 — Голова Ради партії «Демократичний союз».

З 2000 — віце-президент Федерації футболу України, віце-президент ФК «Динамо» (Київ).

Політична діяльність[ред.ред. код]

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від «Блоку демократичних партій — НЕП», № 7 в списку.

Народний депутат України 3-го скликання з вересня 1998 до квітня 2002, виборчій округ № 208, Чернігівська область. Член групи «Відродження регіонів» (лютий 1999 — квітень 2001; з лютого 2000 — керівник групи), керівник фракції партії «Демократичний союз» (з квітня 2001). Член Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (лютий 1999 — лютий 2000), член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 208, Чернігівська область, висунутий Виборчім блоком політичних партій «Демократична партія України — партія «Демократичний союз». «За» 35.82 %, 11 суперників. На час виборів: народний депутат України, член партії «Демократичний союз». Член фракції «Єдина Україна» (травень — жовтень 2002), позафракційний (жовтень 2002), член фракції СДПУ(О) (жовтень 2002 — січень 2003). Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з червня 2002).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012, виборчій округ № 157, Сумська область, самовисування. «За» 40,14%, 10 суперників. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Заступник голови Комітету з питань бюджету (з грудня 2012). На виборах до Верховної Ради 7-го скликання зрадив переважну більшість своїх виборців, чим викликав неабияке обурення серед жителів м. Суми.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ст. (квітень 1998), II ст. (серпень 2000), I ст. (27 квітня 2013)[2].
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (квітень 2003).
  • Ордени Святого князя Володимира III (1998), II ступенів (2003, УПЦ),
  • Преподобного Нестора Літописця I ступеня (2003).

Монографії[ред.ред. код]

Автор монографій:

  • «Суспільство перехідного типу: досвід ідеологічних перетворень» (1998),
  • «Політична ідеологія: ретроспективний аналіз та принципи функціонування в сучасній Україні» (1999).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]