Байсаров Леонід Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байсаров Леонід Володимирович
Народився 19 липня 1947(1947-07-19) (73 роки)
Горлівка, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик, гірничопромисловець
Відомий завдяки президент ПАТ Шахтоуправління «Покровське»
Alma mater НГУ і ДонНУ
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Заклад Шахтоуправління «Покровське»
Посада генеральний директор
Партія Партія регіонів
Конфесія православний
Нагороди
Сайт Сайт
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Байсаров Леонід Володимирович (нар. 19 липня 1947, с. Микитівка) — український політик і промисловець; народний депутат України; герой України; президент ПАТ Шахтоуправління «Покровське»; президент Благодійного фонду «Надія» (з 1998 р.).

Колишній член Партії регіонів.

Біографія[ред. | ред. код]

1972 року закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, гірничий інженер; 1999 року — Донецький державний університет, фінансист. Кандидат технічних наук, захистив дисертацію «Обґрунтування параметрів і розробка технології комбінованого способу підтримки виробок, що використовуються повторно» в 2004 році, у Національному гірничому університеті.

1972–1975 рр. — гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці, шахтоуправління 39 комбінату «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ.

1975–1990 — гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці, заступник директора з виробництва шахти ім. О. Г. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля» (м. Димитров, нині Мирноград).

1990–1996 — директор шахти «Красноармійська-Західна № 1» (м. Красноармійськ, нині Покровськ). З 1996 по 2002 рр. — директор шахти, голова правління ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1». Довірена особа кандидата на посаду Президента України від Януковича в ТВО № 49 (2004–05 рр.).

З квітня 2002 по березень 2005 — Нардеп 4-го скликання, обраний за виборчим округом № 49 (Донецька область)., висунений блоком «За єдину Україну!».

Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002 р.), член фракції «Регіони України» (червень 2002 р. — вересень 2005 р.), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005 р.), голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі, інвестицій та приватизації Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з червня 2002 р.).

З 2002 р. голова наглядової ради ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1».

З 2010 р. — генеральний директор ПАТ Шахтоуправління «Покровське».

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003 р.)[1]. Почесний член Міжнародної академії наук з екології, безпеки людини і природи. Почесний шахтар (1987 р.). Заслужений шахтар України (серпень 1995 р.). Ордени «За заслуги» III ст. (серпень 1997 р.)[2], II ст. (серпень 2000 р.)[3], I ст. (серпень 2003 р.)[4]. Медаль «За трудову відзнаку» (1986 р.). Знаки «Шахтарська слава» III, II та I ст. Знаки «Шахтарська доблесть» III та II ст. Герой України (з врученням ордена Держави, 27 серпня 2004 р.)[5].

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (4 липня 2012) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Донецької області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення області[6]
  • Почесний шахтар (1987).
  • Заслужений шахтар України (1995)[7].
  • Нагороджений знаками Шахтарська слава ІІІ, ІІ, І ступенів.
  • Нагороджений знаками Шахтарська доблесть ІІІ, ІІ, I ступенів.
  • Діяльність в інтересах УПЦ МП відзначена орденами Святого Князя Володимира I и IV ступенів, «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, Преподобного Нестора Літописця I ступеня, Ярослава Мудрого V ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»
  2. Указ Президента України від 29 серпня 1997 року № 919/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги" працівників вугільної промисловості»
  3. Указ Президента України від 22 серпня 2000 року № 1010/2000 «Про відзначення державними нагородами України працівників вугільної промисловості»
  4. Указ Президента України від 27 серпня 2003 року № 932/2003 «Про нагородження працівників вугільної промисловості з нагоди професійного свята Дня шахтаря»
  5. Указ Президента України від 27 серпня 2004 року № 1007/2004 «Про присвоєння Л. Байсарову звання Герой України»
  6. Указ Президента України № 433/2012 від 4 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області». Архів оригіналу за 30 листопад 2012. Процитовано 6 липень 2012. 
  7. Указ Президента України від 27 серпня 1995 року № 808/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам вугільної промисловості»

Посилання[ред. | ред. код]