Бойко Володимир Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бойко Володимир Семенович
Volodymyr Semenovych Boiko.jpg
Володимир Бойко на засіданні Верховної Ради
Народився 20 вересня 1938(1938-09-20)
місто Маріуполь, УРСР
Помер 10 червня 2015(2015-06-10) (76 років)
Маріуполь, Україна
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність металург[d] і політик
Alma mater Приазовський державний технічний університет
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Данила Галицького
Орден «Знак Пошани»
Заслужений металург України
Державна премія України в галузі науки і техніки

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Семе́нович Бо́йко (нар.20 вересня 1938, Маріуполь, УРСР — пом.10 червня 2015, Маріуполь, Україна[1]) — український підприємець і політик. Голова правління — генеральний директор ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Народний депутат України чотирьох скликань (2002–2014). Герой України (2003). Почесний президент футбольного клубу «Іллічівець» (Маріуполь).

Регулярно входив до списків найзаможніших людей України.

Біографія[ред.ред. код]

Освіта вища, у 1970 році закінчив Маріупольський металургійний інститут.

Вся трудова біографія пов'язана з Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча: з 1957 року — слюсар, різальник холодного металу, старший майстер, заступник начальника листопрокатного цеху

19761983 — начальник листопрокатного цеху

19831985 — заступник начальника виробничо-розпорядного відділу

19851987 — начальник виробничо-розпорядного відділу

1987–1990 — заступник генерального директора з виробництва та постачання продукції

Квітень 1990 року — січень 1997 року — генеральний директор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.

Зі січня 1997 року — голова правління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.

Серпень 1993 року — 1994 року — позаштатний радник Президента України.

З 1994 року — депутат Донецької обласної ради

З вересня 1998 року — член Координаційної ради з питань внутрішньої політики

Член Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України.

2002 — обраний до Верховної Ради України 4-го скликання (від блоку «За єдину Україну!»; № 4 в списку).

Був одружений. Жінка Яна Рябко.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (18 липня 2003) — за визначні заслуги перед Українською державою у зміцненні економічної могутності країни, багаторічну громадсько-політичну діяльність[2]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]
  • Орден «За заслуги» I ст. (27 квітня 2001) — за значний особистий внесок у реалізацію Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998–2000 роки, багаторічну плідну працю[4]
  • Орден «За заслуги» II ст. (19 вересня 1998) — за значний особистий внесок у підвищення ефективності металургійного виробництва, сприяння економічному розвиткові України[5]
  • Орден «За заслуги» III ст. (7 лютого 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток металургійного виробництва, випуск якісної металопродукції та в зв'язку зі 100-річчям заснування підприємства[6]
  • Орден Данила Галицького (19 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів футбольними збірними командами України, підготовку спортсменів міжнародного класу[7]
  • Орден «Знак Пошани» (1974)
  • Заслужений металург України (17 липня 1995) — за заслуги в розвитку металургійної промисловості, вагомі трудові досягнення[8]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 1999 року — за розробку теоретичних основ та широкомасштабне впровадження способу підвищення властивостей конструкційних сталей мікролегуванням порошковими дротами з високоактивними елементами (у складі колективу)[9]

Найкращий ТОП-менеджер України у галузі «Металургія та виробництво коксу» у 2009 році.

Почесний громадянин м. Маріуполя (1998).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Помер почесний президент ММК ім Ілліча Володимир Бойко
  2. Указ Президента України № 703/2003 від 18 липня 2003 року «Про присвоєння звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 448/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  4. Указ Президента України № 289/2001 від 27 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій Донецької області»
  5. Указ Президента України № 1043/98 від 19 вересня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  6. Указ Президента України № 114/97 від 7 лютого 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“ працівників орендного підприємства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча“, Донецька область»
  7. Указ Президента України № 697/2006 від 19 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України № 618/95 від 17 липня 1995 року «Про присвоєння почесних звань України»
  9. Указ Президента України № 1513/99 від 1 грудня 1999 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1999 року»

Посилання[ред.ред. код]