Яценко Антон Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анто́н Володи́мирович Яце́нко
Яценко.jpg
Народився 13 липня 1977(1977-07-13) (41 рік)
м.Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України
Партія безпартійний
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Блок Юлії Тимошенко 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний 27 листопада 2014

Яценко Антон Володимирович на сайті Верховної Ради України

Анто́н Володи́мирович Яце́нко (нар. 13 липня 1977, Київ) — український політичний діяч, Народний депутат України VI, VII і VIII скликань.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1998 році завершив навчання в Київському економічному інституті менеджменту за спеціальністю — менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства, кваліфікацією — менеджер-економіст.

У 2002 році завершив навчання в Київському національному економічному університеті за спеціальністю — правознавство, кваліфікацією — юрист.

Має науковий ступінь доктора економічних наук.[джерело?] Вільно володіє російською, англійською мовами.[джерело?]

Кар'єра[ред. | ред. код]

1998 — 2001 рр. — помічник-консультант народного депутата України.

20022003 рр. — завідувач інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

2003 — 2004 рр. — помічник Першого віце-прем'єр-міністра України.

2004 — 2005 рр. — проректор Київського економічного інституту менеджменту.

2007 р. — в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

На даний час:

  • Голова підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Норвегія
  • Член групи Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Ісландія
  • Член групи з міжпарламентських зв'язків з Французькою Республікою

Депутатська діяльність[ред. | ред. код]

З 2007 року по 2012 р. — народний депутат України VI скликання від Блоку Юлії Тимошенко, голова підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

З 2011 по 2014 — член Партії регіонів.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 200 (Черкаська область) від Партії регіонів. Пройшов у парламент, набравши 29,9 % голосів[3]. Займав посаду Голови підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності державних підприємств, операцій, пов'язаних з реалізацією окремих видів майна, діяльності рейтингових агентств Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Яценко в залі ВРУ.

16 січня 2014, під час Євромайдану, голосував за пакет законів, які стали відомі як «Закони про диктатуру».[4]

На позачергових парламентських виборах у жовтні 2014-го був в черговий раз обраний народним депутатом. Однак, на відміну від попередніх виборів, Яценко пройшов до Ради як самовисуванець і в парламенті не приєднався до жодної з фракцій чи депутатських груп. У Раді 8-го скликання зайняв посаду Голови підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Критика[ред. | ред. код]

Журналіст Тетяна Чорновіл опублікувала низку розслідувань, в яких стверджувала про причетність Яценка до корупційних схем[5][6][7][8].

Декілька разів (1 вересня і 12 жовтня 2012 р.) ЗМІ оголошували про причетність Яценка до ДТП, проте він спростовував ці повідомлення[9][10].

За даними журналістів «Дзеркала тижня», Антон Яценко через родичів та пов'язаних осіб контролював спілку громадських організацій «Тендерна палата України», яка мала виняткові повноваження з контролю над державними закупівлями[11].

Неодноразово був помічений в численному «кнопкодавстві» під час голосування у Верховній Раді[12][13][14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Сайт ЦВК
  4. Яценко Антон Володимирович — Голосування народного депутата 16.01.2014 — Офіційний портал ВРУ. (Перевірено 14 жовтня 2014)
  5. Чорновіл Т. Красная мафия всех сильней? // УП, 12 травня 2010
  6. Чорновіл Т. Реінкарнація тендерної мафії // LB.ua, 11 квітня 2011
  7. Чорновол Т. Київ Яценка. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії, кандидата в списки ПР // УП-Блоги, 27 липня 2012
  8. Чорновол Т. Київ Яценка ІІ. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії // УП-Блоги, 27 липня 2012
  9. «Регіонал» Антон Яценко знову «засвітився» в ДТП // Gazeta.ua, 12 жовтня 2012
  10. «Регіонал» Яценко став фігурантом ДТП і каже, що його хотіли вбити // УП, 13 жовтня 2012
  11. Партія «Відродження»: колишні регіонали на орбіті Коломойського // УП, 23 жовтня 2015
  12. Головний кнопкодав 2016 року. ICTV. 2016-12-22. 
  13. Відеодоказ: нардеп-кнопкодав побив власний рекорд. 24 канал. 2017-04-05. 
  14. "Кнопкодав-рецидивіст" Яценко у ВР голосував одразу за шістьох під вигуки "давай, Антон!" (відео). УНІАН. 2018-03-20. 

Джерела[ред. | ред. код]