Яценко Антон Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анто́н Володи́мирович Яце́нко
Яценко.jpg
Народився 13 липня 1977(1977-07-13) (43 роки)
м.Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України і Народний депутат України
Партія БЮТ (до 2007)
Партія регіонів (з 2012 по 2014)
Партія відродження (з 2014)
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Блок Юлії Тимошенко 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Анто́н Володи́мирович Яце́нко (нар. 13 липня 1977, Київ) — український політичний діяч, Народний депутат України VI, VII і VIII скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У 1998 році завершив навчання в Київському економічному інституті менеджменту за спеціальністю — менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства, кваліфікацією — менеджер-економіст.

У 2002 році завершив навчання в Київському національному економічному університеті за спеціальністю — правознавство, кваліфікацією — юрист.

Має науковий ступінь доктора економічних наук.[3] Вільно володіє російською, англійською мовами.[джерело?]

Професійна Кар'єра[ред. | ред. код]

1998 — 2001 рр. — помічник-консультант народного депутата України.

20022003 рр. — завідувач інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

2003 — 2004 рр. — помічник Першого віце-прем'єр-міністра України.

2004 — 2005 рр. — проректор Київського економічного інституту менеджменту.

2007 р. — в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 2007 року по 2012 р. — народний депутат України VI скликання від Блоку Юлії Тимошенко, голова підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

З 2011 по 2014 — член Партії регіонів.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 200 (Черкаська область) від Партії регіонів. Пройшов у парламент, набравши 29,9 % голосів[4]. Займав посаду Голови підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності державних підприємств, операцій, пов'язаних з реалізацією окремих видів майна, діяльності рейтингових агентств Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

В червні 2013 року в числі 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук назвав національною зрадою.

Яценко в залі ВРУ.

16 січня 2014, під час Євромайдану, голосував за пакет законів, які стали відомі як «Закони про диктатуру».[5]

На позачергових парламентських виборах у жовтні 2014-го був в черговий раз обраний народним депутатом. Однак, на відміну від попередніх виборів, Яценко пройшов до Ради як самовисуванець і в парламенті не приєднався до жодної з фракцій чи депутатських груп. У Раді 8-го скликання зайняв посаду Голови підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Народний депутат України IX скликання[6]. Член депутатської групи «За майбутнє»[7]. Член Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування[8].

Критика[ред. | ред. код]

Журналіст Тетяна Чорновіл опублікувала низку розслідувань, в яких стверджувала про причетність Яценка до корупційних схем[9][10][11][12][13].

Декілька разів (1 вересня і 12 жовтня 2012 р.) ЗМІ оголошували про причетність Яценка до ДТП, проте він спростовував ці повідомлення[14][15].

За даними журналістів «Дзеркала тижня», Антон Яценко через родичів та пов'язаних осіб контролював спілку громадських організацій «Тендерна палата України», яка мала виняткові повноваження з контролю над державними закупівлями[16].

Неодноразово був помічений в численному «кнопкодавстві» під час голосування у Верховній Раді[17][18][19].

У червні 2018-го Антон Яценко звинуватив у вбивствах мирних жителів та мародерстві учасника боїв за Донецький аеропорт Олега Герваса. Після цього «кіборг» подав на нардепа позов до Печерського районного суду Києва. 24 січня 2020 року суд виніс ухвалу в якій зобов'язав Яценка спростувати неправдиву інформацію та виплатити на користь позивача 5 тисяч гривень моральної компенсації[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Науковці України irbis-nbuv.gov.ua
  4. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 5 листопад 2012. Процитовано 16 грудень 2012. 
  5. Яценко Антон Володимирович — Голосування народного депутата 16.01.2014 — Офіційний портал ВРУ. (Перевірено 14 жовтня 2014)
  6. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 200 cvk.gov.ua
  7. 23 самовисуванці об'єднуються в групу «За майбутнє» — Лубінець Інтерфакс-Україна (29.08.2019)
  8. Рада включила до комітетів ще 11 народних депутатів Укрінформ (10.09.2019)
  9. Чорновіл Т. Красная мафия всех сильней? // УП, 12 травня 2010
  10. Чорновіл Т. Реінкарнація тендерної мафії // LB.ua, 11 квітня 2011
  11. Чорновол Т. Київ Яценка. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії, кандидата в списки ПР // УП-Блоги, 27 липня 2012
  12. Чорновол Т. Київ Яценка ІІ. Екскурсія маєтностями хрещеного батька тендерної мафії // УП-Блоги, 27 липня 2012
  13. Чорновол про схеми Яценко // Рандеву з Яніною Соколовою, 18 квітня 2020
  14. «Регіонал» Антон Яценко знову «засвітився» в ДТП // Gazeta.ua, 12 жовтня 2012
  15. «Регіонал» Яценко став фігурантом ДТП і каже, що його хотіли вбити // УП, 13 жовтня 2012
  16. Партія «Відродження»: колишні регіонали на орбіті Коломойського // УП, 23 жовтня 2015
  17. Головний кнопкодав 2016 року. ICTV. 2016-12-22. 
  18. Відеодоказ: нардеп-кнопкодав побив власний рекорд. 24 канал. 2017-04-05. 
  19. "Кнопкодав-рецидивіст" Яценко у ВР голосував одразу за шістьох під вигуки "давай, Антон!" (відео). УНІАН. 2018-03-20. 
  20. "КІБОРГ" ВИГРАВ СУД ПРОТИ ДЕПУТАТА ЯЦЕНКА, ЯКИЙ НАЗВАВ ЙОГО "МАРОДЕРОМ ТА ВБИВЦЕЮ" – СЮЖЕТ. 5 канал. 2020-01-24. 

Джерела[ред. | ред. код]