Лелюк Олексій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лелю́к Олексі́й Володи́мирович
Лелю́к Олексі́й Володи́мирович
Лелю́к Олексі́й Володи́мирович
Голова Державного агентства резерву України
28 грудня 2010 — 22 листопада 2012[1]
Народний депутат України Україна
На посаді з 28 жовтня 2012
Народився 30 листопада 1969(1969-11-30) (54 роки)
Харків
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана (1992)[2] і Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (2001)[2]
Політична партія Партія регіонів
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лелюк.

Олексій Володимирович Лелюк (нар. 30 листопада 1969, Харків) — депутат ВР України кількох скликань, Голова Державного агентства резерву України (грудень 2010 — листопад 2012); член фракції Партії регіонів (з 11.2007), Був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 12.2007); голова Полтавського регіонального відділення Партії регіонів (з 12.2003). 28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання по одномандатному виборчому округу № 149 (Полтавська область) як кандидат від Партії регіонів[3]. Член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.

Освіта[ред. | ред. код]

Московський державний технічний університет ім. Баумана (1986—1992), інженер-механік

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1996—2001), юрист.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

1992—1998 — директор малого підприємства «Егіда». Березень-грудень 1998 — генеральний директор ТОВ «Цитрон». 1999—2003 — генеральний директор ВАТ «Харківський завод харчових кислот». 2003—2004 — голова правління ВАТ «Полтавагаз».

Червень 2004 — квітень 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, виборчий округ № 151, Полтавська область, самовисування. За 32,86 %, 17 суперн.

На час виборів: голова правління ВАТ «Полтавагаз», член Партії регіонів. член фракції «Регіони України» (07.2004-09.05), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з 09.2005), член Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з 02.2005).

У Верховній Раді IV скликання — член Комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Квітень 2006 — листопад 2007 — народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 91 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

З вересня 2007 року — Народний депутат України 6-го скликання від Партії регіонів, № 92 у списку. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член групи міжпарламентських зв'язків із Російською Федерацією і Федеративною Республікою Німеччина. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів.

28 грудня 2010 року указом Президента України Віктора Януковича призначений головою Державного агентства резерву України, у зв'язку із цим склав повноваження депутата Верховної Ради.

22 листопада 2012 року звільнено з Державного агентства резерву України, у зв'язку з обранням його народним депутатом України.[1]

Суспільна діяльність[ред. | ред. код]

Грудень 2003 — червень 2008 — голова Полтавської обласної організації Партії регіонів.

2004 — очолював виборчий штаб на виборах Президента України (III тур) в Полтавській області, довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 153.

Керівник виборчого штабу в Полтавській області на парламентських виборах у 2006 році.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2000 році за багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність нагороджений Почесною грамотою Харківської обласної держадміністрації та Харківської обласної ради.

У 2005 році за особливі заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

2007 рік — Почесна грамота Полтавської обласної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Полтавського регіону, зміцнення місцевого самоврядування та активну громадянську позицію.

У 2008 році — за особливий особистий внесок у вирішення соціальних питань міста та захист інтересів територіальної громади Полтави — Почесна грамота виконкому Полтавської міської ради.

У січні 2009 року за особливий внесок у процес консолідації українського суспільства, будівництво демократичної, соціальної та правової держави та з нагоди Дня Соборності України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Військове звання[ред. | ред. код]

З 1991 року — лейтенант запасу.

У 2007 році присвоєно військове звання старшого лейтенанта запасу.

Критика[ред. | ред. код]

Олексій Лелюк два роки всупереч законам і Конституції України суміщав посаду голови держрезерву та депутатський мандат у фракції Партії регіонів[4][5]

Експерти та журналісти характеризують Лелюка як людину з оточення Клюєвих[6][7][8]

Скандали і розслідування[ред. | ред. код]

Активісти та журналісти інтернет-видання «Наші гроші», що займається громадським моніторингом бюджету України, відзначають непрозорі держзакупівлі під керівництвом Олексія Лелюка із захмарно завищеними цінами (20-40 %) за тендерами з одним учасником та інші оборудки при продажі з держрезерву — наприклад «при продажу товарів Держрезерв дає знижки в такому ж розмірі, як і при закупівлі. Тобто покупець отримує товар вже на 20-40 % дешевше від ринкової ціни». Махінації і втрати сягають мільярдів гривень[9][10][11]

Forbes.ua відзначає що бізнес Олексію Лелюку дістався від дядька Четверикова, котрий колись контролював Полтавгаз. Останні кілька років Полтавгаз входить в сферу впливу Лелюка[12]. Під час перебування Лелюка на посаді голови держрезерву, лише з початку 2012 року по листопад 2012 Полтавгаз виграв державних тендерів на 167 млн гривень. І це єдина державна газова компанія, яка в ході приватизаційної кампанії не увійшла в коло інтересів Д. Фірташа[13]

Інше[ред. | ред. код]

15 серпня 2014 київський фотограф Влад Содель оприлюднив фото наручного годинника депутата від Партії регіонів Олексія Лелюка. Як виявилось, його Breguet Classique 5717 Hora Mundi 5717PT/AS/9ЗУ коштує 81400 € — майже 1,5 мільйона гривень[14][15]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Про звільнення О. Лелюка з посади Голови Державного агентства резерву України. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  2. ↑ а б http://leluk.org.ua/pro-kandidata-ekonomichnih-nauk-lelyuka-oleksiya-volodimirovicha/
  3. ↑ Регіонал Олексій Лелюк перемагає в ОВО № 149. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
  4. ↑ Депутати відмовились позбавити сумісників мандатів. Литвин запропонував розпустити Раду. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  5. ↑ У Каськіва і Лелюка забрали депутатські крісла. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  6. ↑ Олігархи на виборах: коток Ріната Ахметова. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 13 березня 2014.
  7. ↑ «Группа Клюева» не голосовала за постановление о запрете на применение оружия. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  8. ↑ Чи стане Клюєв «директором парламенту» (СПИСОК). Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 13 березня 2014.
  9. ↑ Золотий резерв нації
  10. ↑ Держрезерв закупив «дорогоцінний» цукор. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  11. ↑ Менеджер Лелюка підхопив традицію шефа, купивши яловичину для Держрезерву на 14 мільйонів по завищеним цінам
  12. ↑ Облгаз голови Держрезерву купив у «прокладки» газ на $82 дорожче від «нафтогазівського». Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  13. ↑ 8 мажоритарщиков, зарабатывающих на бюджете. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 12 березня 2014.
  14. ↑ Депутат від ПР носить годинник за 1,5 млн грн (фото). Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  15. ↑ Регіонал «засвітився» у Раді з годинником вартістю в 1,5 млн гривень (фото). Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лелюк_Олексій_Володимирович&oldid=39451349