Лелюк Олексій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лелю́к Олексі́й Володи́мирович
Лелю́к Олексі́й Володи́мирович

Голова Державного агентства резерву України
Час на посаді:
28 грудня 2010 — 22 листопада 2012[1]

Нині на посаді
На посаді з 28 жовтня 2012

Народився 30 листопада 1969(1969-11-30) (48 років)
м.Харків
Громадянство Україна Україна
Національність українець

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Володимирович Лелюк (нар. 30 листопада 1969, Харків) — депутат ВР України кількох скликань, Голова Державного агентства резерву України (грудень 2010 — листопад 2012); член фракції Партії регіонів (з 11.2007), Був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 12.2007); голова Полтавського регіонального відділення Партії регіонів (з 12.2003). 28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання по одномандатному виборчому округу № 149 (Полтавська область) як кандидат від Партії регіонів[2]. Член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.

Освіта[ред.ред. код]

Московський державний технічний університет ім. Баумана (1986-92), інженер-механік

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (1996–2001), юрист.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

1992–1998 — директор малого підприємства «Егіда». Березень-грудень 1998 — генеральный директор ТОВ «Цитрон». 1999–2003 — генеральний директор ВАТ «Харківський завод харчових кислот». 2003–2004 — голова правління ВАТ «Полтавагаз».

Червень 2004 — квітень 2006 — Народний депутат України 4-го скликання, виборчий округ № 151, Полтавська обл., самовисування. За 32,86%, 17 суперн.

На час виборів: голова правління ВАТ «Полтавагаз», член Партії регіонів. член фракції «Регіони України» (07.2004-09.05), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з 09.2005), член Комітету з питань регламенту, деп. етики та організації роботи ВР України (з 02.2005).

У Верховній Раді IV скликання — член Комітету з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності Верховної Ради України.

квітень 2006 — листопад 2007 — народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 91 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член ПР. член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

З вересня 2007 року — Народний депутат України 6-го скликання від Партії регіонів, № 92 у списку. Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Член групи міжпарламентських зв'язків із Російською Федерацією і Федеративною Республікою Німеччина. На час виборів: нар. деп. України, член ПР.

28 грудня 2010 року указом Президента України Віктора Януковича призначений головою Державного агентства резерву України, у зв'язку із цим склав повноваження депутата Верховної Ради.

22 листопада 2012 року звільнено з Державного агентства резерву України, у зв'язку з з обранням його народним депутатом України.[1]

Суспільна діяльність[ред.ред. код]

Грудень 2003 — червень 2008 — голова Полтавської обласної організації Партії регіонів.

2004 — очолював виборчий штаб на выборах Президента України (III тур) в Полтавскій області, довірена особа кандидата на пост Президента України В.Януковича в ТВО № 153.

Керівник виборчого штабу в Полтавській області на парламентських выборах у 2006 році.

Нагороди[ред.ред. код]

У 2000 році за багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність нагороджений Почесною грамотою Харківської обласної держадміністрації та Харківської обласної ради.

У 2005 році за особливі заслуги перед українським народом нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.

2007 рік — Почесна грамота Полтавської обласної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Полтавського регіону, зміцнення місцевого самоврядування та активну громадянську позицію.

У 2008 році — за особливий особистий внесок у вирішення соціальних питань міста та захист інтересів територіальної громади полтави — Почесна грамота виконкому Полтавської міської ради.

У січні 2009 року за особливий внесок у процес консолідації українського суспільства, будівництво демократичної, соціальної та правової держави та з нагоди Дня Соборності України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Військове звання[ред.ред. код]

З 1991 року — лейтенант запасу.

У 2007 році присвоєно військове звання старшого лейтенанта запасу.

Критика[ред.ред. код]

Олексій Лелюк два роки всупереч законам і Конституції України суміщав посаду голови держрезерву та депутатський мандат у фракції Партії регіонів[3][4]

Експерти та журналісти характеризують Лелюка як людину з оточення Клюєвих[5][6][7]

Скандали і розслідування[ред.ред. код]

Активісти та журналісти інтернет-видання «Наші гроші», що займається громадським моніторингом бюджету України, відзначають непрозорі держзакупівлі під керівництвом Олексія Лелюка із захмарно завищеними цінами (20-40%) за тендерами з одним учасником та інші оборудки при продажі з держрезерву — наприклад «при продажу товарів Держрезерв дає знижки в такому ж розмірі, як і при закупівлі. Тобто покупець отримує товар вже на 20-40% дешевше від ринкової ціни». Махінації і втрати сягають мільярдів гивень[8][9][10]

Forbes.ua відзначає що бізнес Олексію Лелюку дістався від дядька Четверикова, котрий колись контролював Полтавгаз. Останні кілька років Полтавгаз входить в сферу впливу Лелюка[11]. Під час перебування Лелюка на посаді голови держрезерву, лише з початку 2012 року по листопад 2012 Полтавгаз виграв державних тендерів на 167 млн гривень. І це єдина державна газова компанія, яка в ході приватизаційної кампанії не увійшла в коло інтересів Д. Фірташа[12]


Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]