Крук Юрій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Борисович Крук
Народився2 червня 1941(1941-06-02) (83 роки)
Херсон, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик
Alma materОдеський національний морський університет
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], народний депутат України[5] і народний депутат України[6]
Партіябезпартійний
Нагороди
медаль «Ветеран праці» орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений працівник транспорту України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
24 липня 1994 — 12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
безпартійний (БЮТ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» 25 травня 2006 — 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крук.

Крук Юрій Борисович (2 червня 1941 року, Херсон) — український політик, народний депутат Верховної Ради України II, III, IV, V, VI, VII скликань. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту. Заслужений працівник транспорту України. Академік Транспортної академії України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 червня 1941 року в Херсоні.

  • з 1956 по 1960 роки навчався в Херсонському судномеханічному технікумі за спеціальністю «судномеханік» .
  • з 1960 по 1962 роки — моторист, майстер, судномеханік плавскладу, начальник цеху Одеського рибозаводу.
  • з 1962 по 1966 роки служив у Військово-морському флоті СРСР.
  • в 1972 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю «інженер-механік».
  • з 1972 по 1980 роки — директор Одеського рибозаводу.
  • з 1980 по 1988 роки — начальник Іллічівського морського рибного порту.
  • з 1988 по 1992 роки — заступник генерального директора Чорноморського виробничого об'єднання рибної промисловості «Антарктика».
  • з лютого 1992 року — заступник начальника Головного планово-економічного управління Одеської облдержадміністрації.
  • з травня 1992 року — заступник Голови Одеської облдержадміністрації з питань морегосподарського комплексу, транспорту і зв'язку.
  • з травня 1993 року по червень 1995 року — заступник міністра транспорту України, директор Департаменту морського і річкового транспорту України[7][8].
  • в липні 1994 року підприємствами транспортної галузі був висунутий кандидатом та обраний народним депутатом України по округу № 305 (Ізмаїльський виборчий округ Одеська область). У складі Верховної Ради України ІІ скликання (1994—1998 рр.) займав посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.
  • з 1998 по 2002 роки — народний депутат України ІІІ скликання, обраний по округу № 139 (Ізмаїльський виборчий округ Одеська область). У складі Верховної Ради України ІІІ скликання очолював Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту і зв'язку.
  • з травня 1998 року по липень 2000 року — член Комісії з питань морської політики при Президентові України. Академік Академії транспорту України.
  • 2002—2006 — народний депутат України IV скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку.
  • з квітня 2006 до червня 2007 року — народний депутат України V скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, ЖКГ, транспорту і зв'язку.
  • з 2007 по 2012 роки — народний депутат України VI скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту України.
  • з грудня 2012 до листопад 2014 — народний депутат України VII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту і зв'язку, голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту України. В 2012 голосував (попросив зарахувати голос після голосування) за скандальний Закон України «Про засади державної мовної політики» — неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність. Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[9]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Ордени

[ред. | ред. код]

Медалі

[ред. | ред. код]

Ордени УПЦ

[ред. | ред. код]

Інші нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Борис Миронович (1888 — 1961) — батько.
  • Раїса Кирилівна (1908 — 1971) — мати.
  • Валентина Тимофіївна (1947) — дружина.
  • Вячеслав Юрійович (1962) — син.
  • Вячеслав Юрійович (1968) — син.
  • Борис Юрійович (1972) — син.
  • Юрій Юрійович (1978) — син. 

Має 14 внуків. Майстер спорту СРСР.

Розслідування

[ред. | ред. код]

23 червня 2016 року правоохоронці затримали сина Юрія Крука Бориса в рамках розслідування підозрою екс-генпрокурора України Віктора Пшонки у відмиванні державних коштів[14].

24 червня 2016 року Печерський суд Києва заарештував підозрюваного в пособництві при відмиванні коштів колишнім генеральним прокурором Пшонкою Бориса Крука на 60 днів[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  5. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  6. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  7. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1993 року № 268 «Про призначення Крука Ю.Б. заступником Міністра транспорту України - директором департаменту морського і річкового транспорту».
  8. ↑ Указ Президента України від 29 червня 1995 року № 492/95 «Про увільнення Ю. Крука з посади заступника Міністра транспорту України - директора департаменту морського і річкового транспорту»
  9. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 вересня 2019.
  10. ↑ Указ Президента України від 19 січня 1998 року № 27/98 «Про відзначення нагородами України»
  11. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1051/99 «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  12. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2004 року № 207 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  13. ↑ Сайт Ізмаїльської міської ради https://web.archive.org/web/20200928205844/http://www.izmail-rada.gov.ua/2012-04-02-13-53-46/2012-04-02-13-57-30/2012-04-02-14-01-34. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 26.09.2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) (укр.)
  14. ↑ Сина екс-депутата Крука затримали у справі Пшонки. ukranews.com. Українські новини. 23 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016.
  15. ↑ Суд заарештував сина екс-депутата Ради Крука. ukranews.com. Українські новини. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крук_Юрій_Борисович&oldid=40004459