Сальдо Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сальдо.
Володимир Васильович Сальдо
рос. Владимир Васильевич Сальдо
Володимир Васильович Сальдо
Володимир Васильович Сальдо
Міський голова Херсона
2002 — 2012
Попередник Ординський Микола Миколайович
Наступник Бережна Зоя Яківна (в. о.)
2014 — 2015
Попередник Бережна Зоя Яківна (в. о.)
Наступник Миколаєнко Володимир Васильович (в. о.)
Народився 12 червня 1956(1956-06-12) (67 років)
Жовтневе, Миколаївська область
Відомий як колаборант, місцевий політик, економіст
Громадянство Україна Україна → Росія Росія
Alma mater Криворізький національний університет (1978)
Політична партія Блок Володимира Сальдо (2020—2022)
ОПЗЖ (2019—2020)
Наш край (2014—2019)
Партія регіонів (2001—2014)
Батько Василь Сальдо
Мати Мира Волинська
У шлюбі з Любов Павлівна Сальдо
Діти Ірина Сальдо
Професія інженер-будівельник
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня Грамота Верховної Ради України
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Володимир Васильович Сальдо (нар. 12 червня 1956, Жовтневе, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР) — проросійський політик, український колаборант із Росією, колишній депутат Херсонської міськради VIII скл., нардеп України VII скл. (Партія регіонів), заступник Голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики; міський голова Херсона з 2002 до 2012 року (три каденції). Колишній член проросійської партії ОПЗЖ.

Після окупації Херсона російськими військами в ході російського вторгнення в Україну призначений головою окупаційної адміністрації Херсона[1]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної влади Херсона[2].

Життєпис

Народився 12 червня 1956 року у селищі Жовтневе, що на Миколаївщині, провів дитинство у Кривому Розі, жив у будинку на вулиці 23 лютого.

Освіта

1978 — Криворізький гірничорудний інститут, факультет промислового та цивільного будівництва

Трудова діяльність

1981–1986 — працював у Монголії у складі групи військових радників.

1986 — майстер, лінійний інженер, а згодом — головний інженер будівельно-монтажного управління по будівництву об'єктів соцкультпобуту і житла у тресті «Херсонбуд»

1991 — начальник будівельно-монтажного управління № 3

1998 — депутат Херсонської міської ради від виборчого округу № 22. У тому ж році став членом-кореспондентом Академії будівництва України

2001 — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань житлово-комунальної сфери, міського господарства, будівництва, інвестицій

2002 — обраний херсонським міським головою. На той момент він був членом місцевої ГО «Наше місто — наш дім», одним із співзасновників якої він виступав.[3][4].

2001 рік — 22 липня 2004 року — керівник херсонського обласного осередку «Партії регіонів». З 22 липня 2004 року був заступником керівника обласного осередку «Партії регіонів» Володимира Ходаковського та головою міського відділення політсили.

На парламентських виборах 2012 р. — кандидат у депутати ВРУ від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним в.о. № 182, переміг із 37,90 % голосів[5].

Грудень 2012 — листопад 2014 — Народний депутат України VII скл., заст. голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики). 16 січня 2014 року був одним із народних депутатів, що голосували за Диктаторські закони.

27 лютого 2014 — жовтень 2014 — входив до депутатської групи «Економічний розвиток», очільником якої був Анатолій Кінах.

2014 — голова правління Херсонської міської громадської асоціації будівельників та інвесторів «Стройінвестсоюз».

2014 — висувався вдруге до українського парламенту по виборчому округу № 182, але посів тоді третє місце, пропустивши вперед кандидатів від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Співаковського та «Батьківщина» Юрія Одарченка.

2015 — кандидат на пост мера Херсона від партії «Наш край», першому турі посів 2-е місце (16,88 % голосів), далі зняв кандидатуру.

З листопада 2015 року — депутат VII складу Херсонської міської ради, голова фракції «Наш край».

2019 — балотувався втретє у народні депутати України по виборчому округу № 182 від партії «ОПЗЖ», але поступившись представнику партії «Слуга народу» Павлу Павлішу.

Колабораціонізм

Вважав, що проведення телемосту «Київ — Херсон» 18 вересня 2004 року, в якому взяв участь кандидат у президенти України Віктор Ющенко, недоречно проводити у День міста, святкування якого припадало на цей день.[6]

Після широкомасштабного вторгнення Росії до України Сальдо виявив проросійську позицію.[7] 13 березня він взяв участь у російському мітингу в Херсоні.[8] Згодом заявив, що не підтримує створення т. зв. «народної республіки» в Херсонській області, а на мітинг прийшов, щоб зірвати його.[9]

У березні 2014 року як народний депутат України допомагав росіянам у анексії Криму, таким чином виявивши свою проросійську позицію у публічний простір.

Після широкомасштабного вторгнення Росії до України, Сальдо 13 березня 2022 року він взяв участь у російському мітингу в Херсоні.[10] Згодом заявив, що не підтримує створення т. зв. «народної республіки» в Херсонській області, а на мітинг прийшов, щоб зірвати його.[11]

Після участі Сальдо у проросійському мітингу голова фракції Херсонської обласної ради «Блок Володимира Сальдо» Валерій Литвин надіслав листа першому заступнику голови обласної ради Юрію Соболевському. У листі йдеться, що депутати не погоджуються з діями Сальдо, і продовжать діяльність в обласній раді у складі групи «Підтримка програм Президента України».[12]

Сальдо брав участь у засіданні колабораціоністського урядового органу «Комітету порятунку» в Херсоні. Ольга Співакіна, депутатка міськради, опублікувала пояснення Сальдо: наголосивши, що його змусили взяти участь у засіданні.[13] 17 березня Офіс Генпрокурора України відкрив провадження щодо державної зради, пов'язаної зі створенням псевдооргану «влади» на Херсонщині. Зокрема, підозрюють Сальда.[14]

26 квітня призначений головою російської окупаційної адміністрації Херсона[1].

14 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд затвердив заборону діяльності партії «Блок Володимира Сальдо» в Україні[15]. У червні 2022 отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної адміністрації Херсона[2][16].

З 5 серпня 2022 року через погіршення здоров'я його відвезли в Крим і ввели в медикаментозну кому[17]. 6 серпня його доставили до Москви та поклали до реанімації токсикологічного відділення інституту імені М. Скліфосовського[18]. 12 вересня Сальдо опублікував відео з поясненням своєї відсутності: він перебував під наглядом «серйозних лікарів»; також повідомив, що працює над бюджетом[19].

19 вересня 2022 року стало відомо про його повернення до Херсону. Брав участь у псевдореферендумі «за приєднання до складу РФ».

18 листопада 2022 року зі слів власника зоопарку «Тайган» Олега Зубкова стало відомо, що Сальдо був ініціатором вивезення тварин з херсонського зоопарку до тимчасово окупованого росіянами Криму.

9 травня 2023 записав звернення українською мовою до українських воїнів, сказавши, що «ми більшою частиною рідні люди, а не вороги» та закликав згадати, що «наші батьки й діди однакові»[20]. Цю заяву висміяли у соцмережах[21].

Санкції

3 червня 2022 року Сальдо внесено до санкційного списку країн Євросоюзу «за підтримку російської агресії проти України та створення органу зі співробітництва з російською окупаційною владою в Херсонській області, через що він „підтримував і просував політику, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України“».[22]

2 серпня 2022 року Сальдо потрапив під блокуючі санкції США.[23]

Також перебуває під санкціями Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії.[24]

Власність

9 травня 2023 року Вищий антикорупційний суд конфіскував у Володимира Сальдо компанії та нерухомість. До списку власності ввішли:[25][26]

  • ПАТ "Каштан" (Коростишівський район), підприємство займається видобутком декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
  • 30% транспортної компанії "Дельта Сервіс",
  • готель та триповерхову будівлю в Херсоні,
  • будинок площею 226 квадратів в Херсоні,
  • квартири в Херсоні та Одесі,
  • апартаменти площею понад 300 квадратів в Ялті,
  • квартиру і два паркомісця в Ореанді,
  • кілька земельних ділянок та автомобіль Volvo XC90.

Сім'я

Дружина — Любов Павлівна Сальдо.

Донька — Ірина Володимирівна Сальдо (колишня Ольшанська та колишня Сінькова).[27]

Примітки

  1. ↑ а б Окупанти призначили своїх «керівників» у Херсоні та області. Радіо Свобода. 26 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  2. ↑ а б Зі всього Херсона за російськими паспортами прийшли Сальдо та ще 22 зрадники. Українська правда (укр.). Процитовано 19 червня 2022. 
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20080130120818/http://blog.kherson.ua/xersoncy/chto-ty-znaesh-o-vladimire-saldo/ | Что ты знаешь о Владимире Сальдо?
  4. ↑ https://hgi.org.ua/?ch=avt_saldo | Сальдо Володимир Васильович
  5. ↑ Одномандатний виборчий округ № 182 (Херсонська область). Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 18 лютого 2013. 
  6. ↑ https://grivna.ua/arch/grna/grna-2004/grna-2004-39 | Телемост с Ющенко под присмотром УБОП
  7. ↑ Колаборанти на Херсонщині. Хто вони?. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  8. ↑ Сальдо, Стремоусов, Кузьміч та інші: хто вийшов на мітинг колаборантів у Херсоні. ФОТО. novynarnia.com. 13 березня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  9. ↑ Ексмер Херсона Сальдо заявив, що він проти «хнр». www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  10. ↑ Сальдо, Стремоусов, Кузьміч та інші: хто вийшов на мітинг колаборантів у Херсоні. ФОТО. novynarnia.com. 13 березня 2022. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  11. ↑ Ексмер Херсона Сальдо заявив, що він проти «хнр». www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  12. ↑ Депутати "Блоку Сальдо" не згодні з діями Сальдо: написали лист керівництву Херсонської облради. Суспільне. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  13. ↑ Два учасники засідання колаборантів у Херсоні стверджують, що їх змусили до участі. www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  14. ↑ Зрадники Херсону: прокуратура відкрила провадження щодо держзради Сальда і Стремоусова. Інформаційний портал "СтопКор". 17 березня 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022. 
  15. ↑ В Україні заборонили партію херсонського колаборанта Сальдо. РБК-Украина. Процитовано 14 червня 2022. 
  16. ↑ Окупанти почали видавати жителям Херсону російські паспорти, - росЗМІ. РБК-Украина. Процитовано 19 червня 2022. 
  17. ↑ Ставленик РФ на Херсонщині Сальдо раптово зліг у лікарню, а «повноваження» передав
  18. ↑ Предателя Сальдо отправили в Москву: попал в токсикологическую реанимацию
  19. ↑ Колаборант Сальдо вперше після зникнення записав відео і сказав, що працює над “бюджетом”. Українська правда (укр.). Процитовано 14 вересня 2022. 
  20. ↑ Гауляйтер Херсонщини Сальдо знову защебетав українською мовою (відео) (укр.). ТСН. 9 травня 2023. Процитовано 20 травня 2023. 
  21. ↑ Жест розпачу. Колаборант Сальдо «защебетав солов'їною» у жалюгідній спробі закликати українців до «миру». nv.ua (укр.). New Voice. Процитовано 20 травня 2023. 
  22. ↑ L_2022153EN.01001501.xml. eur-lex.europa.eu. Процитовано 30 березня 2023. 
  23. ↑ Russia-related Designations, Designations Updates, and Designation Removal; Issuance of Russia-related General Licenses; Publication of Russia-related Frequently Asked Questions. 
  24. ↑ САЛЬДО Володимир Васильович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 30 березня 2023. 
  25. ↑ Вищий антикорсуд конфіскував компанії та нерухомість гауляйтера Сальдо. biz.nv.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023. 
  26. ↑ "Вона ж дитина": суд конфіскував активи гауляйтера Сальдо, але не чіпав компанії дочки зрадника. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 травня 2023. 
  27. ↑ Сальдо Ірина. Досьє (укр.). Процитовано 27 квітня 2023. 
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Наука
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сальдо_Володимир_Васильович&oldid=40136064