Денисенко Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Петрович Денисенко
Anatoliy Denisenko.jpg
Народився 10 березня 1971(1971-03-10) (46 років)
м. Харків
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Народний депутат України VII, VIII скликань
Партія безпартійний

Анатолій Петрович Денисенко (нар. 10 березня 1971 р., Харків, УРСР) — народний депутат України VII та VIII скликань, колишній член Партії регіонів, покинув її фракцію 2014 року.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Харківську державну зооветеринарну академію, за спеціальністю менеджер. Кандидат юридичних наук.

Трудову діяльність розпочав у 1988 році, працював токарем на Харківському приладобудівному заводі ім. Шевченка, підсобним робітником підприємства «Індустріал», начальником дільниці ТОВ «Прогрес», заступником директора з виробництва ТОВ «Сітал», генеральним директором АТЗТ «Спецбудмонтаж». З 2008 року по листопад 2012 року президент ВАТ «Інвестиційно-будівельна корпорація Авантаж».[1]

Громадська діяльність[ред.ред. код]

  • З 2002 р. — меценат «Фонду спасіння дітей та підлітків України від наркотиків»
  • З 2007 по 2015 р. — почесний президент благодійного фонду «Зодчий»
  • З 2008 р. — член Ради директорів «Української будівельної асоціації»
  • З 2008 р. — меценат міжнародного бієнале «Non Stop Media» (Харків)
  • З 2008 р. — президент баскетбольного клубу «Політехнік»
  • З 2010 р. — співзасновник Міжнародного благодійного фонду «Фонд економічних реформ України» і керівник його представництва на території Харківської області
  • з 2017 р. - президент баскетбольної федерації Харківської області

Політична діяльність[ред.ред. код]

2010 рік — обраний депутатом Харківської міської ради VI скликання. У 2012 році складає повноваження у зв'язку з балотуванням у Верховну Раду України.

На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним виборчим округом № 173. Отримав 50,60 % голосів виборців.[2]

22 лютого 2014 року брав участь у з'їзді депутатів усіх рівнів у Харкові. [3] 3 червня 2014 року виходить з фракції Партії регіонів у Верховній раді. [4] На позачергових парламентських виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року брав участь як безпартійний кандидат у 173 округу. Отримав 42,05 % голосів.

Голова підкомітету з питань приватизації державного і комунального майна, націоналізації, реприватизації, банкрутства, застави, лізингу, концесії, оренди, розподілу продукції, управління майном, що перебуває у державній та комунальній власності.

Член міжфракційного об'єднання «За Харків! За Слобожанщину!». Один з помічників Денисенка на громадських засадах — харківський мільйонер Олександр Лобановський.[5]

Критика[ред.ред. код]

16 січня 2014 року був одним з тих, хто голосував за «Диктаторські закони», що мали за мету суттєво обмежити свободу в Україні.

В грудні 2015 року намагався перешкодити слідчим провести обшук у домі Олександра Лобановського. [6]

Незважаючи на постійний контроль ЗМІ щодо персонального голосування нардепів, пан Денисенко був помічений за голосуванням за свого колегу, який був відсутнім у залі засідань. Зокрема, це було зафіксовано 12 липня 2016 року. [7]

Нагороди[ред.ред. код]

  • 2004, 2007 рр. — Почесна грамота виконавчого комітету Харківської міської ради
  • 2004, 2007 рр. — Лауреат Регіонального рейтингу «Харків'яни року» в номінації «Лідери промисловості та бізнесу»
  • 2005 р. — Грамота «Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира»
  • 2005 р. — Знак Ордена «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня з наданням титулу «Воїн Ордена» «Святий Дмитро Солунський»
  • 2005 р. — Диплом і орден «За трудові досягнення» IV ступеня Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота фортуна»
  • 2005 р. — Диплом Комітету Верховної Ради України з транспорту, будівництва, житлово-комунального господарства і зв'язку «Лідер будівництва та архітектури України»
  • 2006 р. — Почесна грамота Кабінету Міністрів України «За вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм, значний особистий внесок у розвиток підприємництва»
  • 2007 р. — Почесна грамота Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

Приватне життя[ред.ред. код]

  • Одружений. Виховує трьох синів
  • Хобі: гірські лижі, теніс, рибалка. [8]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]