Льовочкіна Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Новікова.
Юлія Володимирівна Льовочкіна
Народилася 17 лютого 1977(1977-02-17) (46 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і Університет Манітоби
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України і народний депутат України
Партія Партія регіонів
Батько Льовочкін Володимир Анатолійович
Брати, сестри Льовочкін Сергій Володимирович
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
«Опозиційний блок» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
«Опозиційна платформа — За життя» 29 серпня 2019 — 1 грудня 2022

Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Володи́мирівна Льо́вочкіна (Но́вікова) (нар. 17 лютого 1977(19770217), Київ, Українська РСР, СРСР) — український політичний та державний діяч, Народний депутат України 6-го скликання (2007—2012), 7-го скликання (2012—2014), 8-го скликання (2014—2019) та 9-го скликання (2019—2022), була членкинею Партії регіонів, «Опозиційного блоку», член партії «Опозиційної платформи — За життя», молодша сестра політика Сергія Льовочкіна.

Освіта[ред. | ред. код]

1999 — закінчила Київський національний університет ім. Шевченка, спеціальність — правознавство.

2000 — закінчила економічний факультет Університету Манітоби (Канада).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • 2000–2001 — проєктна робота на посаді аналітика «Credit Swisse First Boston Україна» (Київ)
  • 2001–2002 — фінансовий аналітик ЗАТ «Комерційний банк НРБ-Україна» (Київ)
  • 2002—2003 — головний фінансовий аналітик ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (Київ)
  • 2003—2007 — в.о. заступника начальника відділу цінних паперів та інвестицій, заступник керівника інвестиційного бізнесу комерційного банку «Місто Банк» (Київ)
  • 2006—2007 — голова наглядової ради ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З листопада 2007 — народний депутат Верховної Ради VI скликання від Партії регіонів (№ 105 у списку). Глава підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. Член Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації.

На виборах до Верховної ради 2012 року висунута кандидатом у депутати ВРУ від Партії регіонів по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 6 (Автономна Республіка Крим). За результатами голосування отримала перемогу набравши 60,01 % голосів виборців.[3]

На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 16-те місце в партії «Опозиційний блок».

У січні 2015 року стала першим заступником української делегації в ПАРЄ, головою якої був обраний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Володимир Ар'єв.

28 вересня 2015 року Бюро Парламентської асамблеї Ради Європи переобрало депутата Верховної Ради України Юлію членом моніторингового комітету ПАРЄ[4].

18 січня 2018 року була однією з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[5]

Заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[6].

30 листопада 2022 року написала заяву про складання депутатських повноважень «у зв'язку з сімейними обставинами»[7]. 1 грудня цього ж року Верховна Рада України підтримала припинення її повноважень[8][9].

Критика[ред. | ред. код]

Юлія Льовочкіна фігурує у численних[10][11][12] махінаціях із землею, зокрема незаконно приватизувала острів у смт. Козин у 2014 році.[13] Окрім цього володіє[14] 45 компаніями в офшорних зонах.[15]

Родина[ред. | ред. код]

Розлучена (колишній чоловік — Арсеній Новіков). Має сина та дочку від першого шлюбу, а 10 червня 2014 року народила другу дочку від Андрія Вінграновського.

Є сестрою ексглави Адміністрації Президента України Сергія Льовочкіна.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. ↑ Результати голосування 2012 р. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 2 серпня 2013. 
  4. ↑ Юлію Льовочкіну переобрано членом моніторингового комітету ПАРЄ. ukranews.com. Українські новини. 28 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. 
  5. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018. 
  6. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  7. ↑ Нардеп від ОПЗЖ Льовочкіна написала заяву про складання мандату. РБК-Україна (українською). 30 листопада 2022. Процитовано 13 грудня 2022. 
  8. ↑ Верховна Рада підтримала припинення повноважень Льовочкіної. Радіо Свобода (українською). 1 грудня 2022. Процитовано 13 грудня 2022. 
  9. ↑ Постанова Верховної Ради України від 1 грудня 2022 року № 2786-IX «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Льовочкіної Ю.В.»
  10. ↑ Сестра Сергія Льовочкіна захоплює землю, використовуючи схеми старих часів, – експерт. zik.ua (uk-UK). Процитовано 25 травня 2020. [недоступне посилання]
  11. ↑ YouTube. youtu.be (uk-UA). Процитовано 25 травня 2020. 
  12. ↑ Гнап відмовився видалити сюжет "Слідства.Інфо" про земельні махінації сім’ї Льовочкіних. imi.org.ua (uk-UA). Процитовано 25 травня 2020. 
  13. ↑ Льовочкіну подарували острів після Майдану - ЗМІ. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 25 травня 2020. 
  14. ↑ Перегляд декларації #fdaa3621-d2d9-476d-af94-17458056dc3d | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 25 травня 2020. 
  15. ↑ Офшорні герої: Юлія Льовочкіна задекларувала 45 офшорів (ТОП-5, інфографіка). Bihus.Info (укр.). 25 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2020. 
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Льовочкіна_Юлія_Володимирівна&oldid=40233956