Зарубінський Олег Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зарубінський Олег Олександрович
Zarubinskyi.jpeg
Народився 26 жовтня 1963(1963-10-26) (57 років)
Вінниця
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater ВДПУ
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4]
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
За єдину Україну 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Блок Литвина 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Оле́г Олекса́ндрович Зарубі́нський (*26 жовтня 1963, Вінниця) — український політик та громадський діяч, народний депутат України 4-х скликань, директор Українського інституту дослідження екстремізму, кандидат історичний наук[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 жовтня 1963 року у Вінниці.

1980 року закінчив Вінницьку СШ № 7 із золотою медаллю.

Дружина Ірина Борисівна (1971) — доктор педагогічних наук, проректор з науково-педагогічної роботи і міжнародних зв'язків Національного авіаційного університету; дочка Ольга (1996).

Освіта[ред. | ред. код]

1984 закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту, учитель історії та суспільствознавства (диплом з відзнакою); Тернопільську академію народного господарства у 1998 р., економіст (диплом з відзнакою); кандидатська дисертація «Політико-моральний стан радянського суспільства у 1941-45 рр.: аналіз англо-американської історіографії» (1992).

07.1984-11.85 — служба в армії. 12.1985-01.87 — завідувач кабінету філософії, 01.1987-09.89 — викладач суспільних наук Вінницького державного педагогічного інституту. 10.1989-10.92 — аспірант кафедри історії Київського державного педагогічного інституту іноземних мов. 11.1992-04.98 — старший викладач, доцент, завідувач кафедри політології, Вінницького педагогічного інституту.

Постійний представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України (09.2001-11.02). 05.2006-10.2007 — докторант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ. Голова Товариства «Вінничани у Києві» (з 03.2009 по 12.2012).

Член Національної Конституційної ради (з 02.2008)[6]. Член Комісії при Президентові України з питань громадянства з 04.2014. Член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України.

З 03.2017 — член Комісії з питань охорони дитинства.

Автор або співавтор близько 140 наукових публікацій та понад 200 законопроєктів.

Кандидат історичних наук, професор політології, академік Української академії політичних наук.

Володіє англійською мовою.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002. Заступник голови Комітету у закордонних справах. Член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з 05.1999); член Тимчасової слідчої комісії ВР України з перевірки фактів незаконної торгівлі зброєю і військовим майном та їх незаконної передачі в інші країни у період 1991—1998 рр.; керівник міжпарламентських груп «Україна-Бельгія» і «Україна-Південно-Африканська Республіка»; член Тимчасової слідчої комісії ВР України з перевірки достовірності фактів незаконної торгівлі зброєю з Іраком; член Тимчасової слідчої комісії з контролю за дотриманням законності при ввезенні на митну територію України продуктів харчування та інших товарів (з 12.2002); член Тимчасової спеціальної комісії з питань майбутнього (з 04.2003).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06. На час виборів: нардеп, постійний представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України. 1-й заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції (з 06.2002); керівник міжпарламентської групи «Україна-Нідерланди»; голова постійної делегації ВР України в Парламентській Асамблеї НАТО; голова Тимчасової спеціальної комісії ВР України з моніторинґу виконання рекомендацій парламентських слухань «Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» та Плану дій Україна-НАТО (з 04.2003).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012. На час виборів: докторант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ. Секретар Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (12.2007-12.08); Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (12-2008-12.12); заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією; заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Князівством Ліхтенштейн; заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Корея.

Голосування[ред. | ред. код]

13 січня 2011 року підтримав проєкт Закону про доступ до публічної інформації[7], за яким кожна особа в Україні може запросити в органу державної влади інформацію, якою він володіє[8].

1 червня 2010 року підтримав Закон України «Про захист персональних даних», завдяки якому, відповідно до міжнародного права, зростає рівень захисту персональних даних в Україні[9].

22 березня 2012 року проголосував за Закон «Про громадські організації»[10], відповідно до якого спрощується процедура державної реєстрації громадської організації та скасовується низка обмежень, в тому числі й фінансових щодо утворення такого об'єднання[11].

13 квітня 2012 року проголосував за Кримінально-процесуальний кодекс України[12], яким запроваджується принцип змагальності під час судового засідання, рівних можливостей сторін, створення єдиного реєстру досудових розслідувань, вводить поняття угоди зі слідством для зменшення покарання тощо[13].

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не мав фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[14][15]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[16][17]. 6 грудня 2012 року підтримав законодавчі зміни, відповідно до яких[18] збільшуються виплати при народженні дитини (до 29,8 тис. гривень (збільшення на 2,4 тис. гривень), при народженні 2-ї — 59,7 тис. гривень (плюс 4,8 тис. гривень), 3-ї та наступної дитини — 119,4 тис. гривень (плюс 9,5 тис. гривень)[19]. Вніс та підтримував законопроєкт про запровадження кримінальної та адміністративної відповідальності за приниження гідності українського народу. 9 березня 2010 року проєкт не був прийнятий Верховною Радою України[20].

За ініціативи  Зарубінського запроваджено погодинну оплату праці[21], повернення до 11-річної системи освіти в школі[22], надання інформації про вміст ГМО у продуктах харчування[23], прискорення надання першої медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях[24], право одного з батьків мати відпустку на період карантину та низку інших змін[25].

Народний депутат України 7-го скликання (12.2012-11.2014). На час виборів: нардеп. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; Член Лічильної комісії Верховної Ради України. Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ). Член депутатської групи Суверенна Європейська Україна. Член Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроєкту про внесення змін до Конституції України.

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[26]

Родина[ред. | ред. код]

Дружина - Інна Зарубинська (1971), донька - Ольга Зарубинська (1996).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. «Законопроект про мови знімає мотивацію знати державну мову». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-06-28. 
  6. Указ Президента України «Про склад Національної конституційної ради» — Портал Верховної Ради України
  7. , Поіменне голосування про проєкт Закону про доступ до публічної інформації № 2763 у другому читанні та в цілому — Портал Верховної Ради України
  8. , Андрій Шевченко Закон Про доступ до публічної інформації 10 речей, корисних для кожного — Українська правда
  9. , Поіменне голосування про проект Закону про захист персональних даних № 2273 у другому читанні та в цілому — Портал Верховної Ради України
  10. , Поіменне голосування про проект Закону про громадські організації № 7262-1 у другому читанні та в цілому — Портал Верховної Ради України
  11. , Новий закон дозволить українцям активніше відстоювати свої права — експерти ООН — Офіційний сайт Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства
  12. , Поіменне голосування про проект Кримінального процесуального кодексу України № 9700 у другому читанні та в цілому — Портал Верховної Ради України
  13. , Новий Кримінально-процесуальний кодекс набув чинності — Дзеркало тижня
  14. 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
  15. Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
  16. Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка — 1+1. ТСН
  17. ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ — Українська Правда
  18. , Поіменне голосування про проект Закону про Державний бюджет України на 2013 рік № 11000 в цілому — Портал Верховної Ради України
  19. , У 2013 році при народженні дітей даватимуть ще більше грошей — ТСН
  20. , Проект Закону про внесення змін до кодексів України щодо запровадження відповідальності за приниження гідності українського народу № 2136 — Портал Верховної Ради України
  21. , Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно погодинної оплати праці реєстр. № 3253 від 03.10.2008 — Портал Верховної Ради України
  22. , Проект Закону про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу реєстр. № 6518 від 14.06.2010 — Портал Верховної Ради України
  23. , Проект Закону про внесення змін до законів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично-модифікованих компонентів реєстр. № 3230 від 26.09.2008 — Портал Верховної Ради України
  24. , Проект Закону про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо прискорення надання першої медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях реєстр. № 7359 від 11.11.2010 — Портал Верховної Ради України
  25. , Результати пошуку законопроектів, зареєстрованих Верховною Радою України[недоступне посилання з липня 2019] — Портал Верховної Ради України
  26. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2019-09-14. 
  27. Указ Президента України № 583/2013 від 26 жовтня 2013 року «Про нагородження О.Зарубінського орденом князя Ярослава Мудрого»

Джерело[ред. | ред. код]