Гордієнко Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гордієнко Сергій Володимирович
Народився20 березня 1957(1957-03-20) (67 років)
Новий Іржавець, Оржицький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Alma materНаціональний університет фізичного виховання і спорту України
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України[2]
ПартіяКПРС і КПУ
НагородиПочесна грамота Верховної Ради України
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Комуністична партія України 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Гордіє́нко Сергі́й Володи́мирович; (нар.20 березня 1957, с. Новий Іржавець Оржицького району Полтавської області) — український політик, Народний депутат України 6-го скликання, член фракції КПУ (з листопада 2007 року), секретар Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з грудня 2007), 2-й секретар Оржицького Районного комітету КПУ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сергій Гордієнко народився 20 березня 1957 в селі Новий Іржавець на Полтавщині в сім'ї колгоспників.

По закінченні у 1974 році Староіржавецької середньої школи працював кочегаром цієї школи, а 1975 року став З завідувачем Новоіржавецького сільського клубу.

Протягом 1975—1977 роках проходив строкову військову службу у лавах Збройних сил СРСР.

У 1977 році став учителем фізичної культури та трудового навчання ЧутівськоІ восьмирічної школи, а у 1979—1981 роках обіймав посаду інструктора зі спорту колгоспу імені Ілліча Оржицького району Полтавської області.

У 1981 році став головою районної ради добровільного спортивного товариства «Колос».

1987 року закінчив Київський інститут фізичної культури.

У 1988 році обійняв посаду завідувача відділу організаційного забезпечення діяльності Оржицької районної ради Полтавської області, її постійних комісій і депутатів.

Протягом 1999—2002 років був керуючим справами виконавчого апарату Оржицької районної ради.

Під час парламентських виборів 2002 року був кандидатом в народні депутати України від КПУ на виборчому окрузі № 148 (Полтавська область)[3], на якому його підтримали 12,52 % виборців, і посів 3-те місце[4].

У квітні 2002 — квітні 2006 років обіймав посаду голови Оржицької районної ради, а у травні 2006 — листопаді 2007 років був на посаді керуючого справами виконавчого апарату Оржицької районної ради.

На парламентських виборах 2006 року був кандидатом в народні депутати України від КПУ (№ 148 в списку)[5].

Протягом цього часу був депутатом Оржицької районної ради трьох скликань.

На парламентських виборах 2007 року був обраний народним депутатом України шостого скликання за списком Комуністичної партії України (у списку — № 24)[6]. Того ж року закінчив Національну академію державного управління при Президентові України.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події на Волині 1942—1944 років.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 1981 році був прийнятий до Комуністичної партії України.

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

У Верховній Раді України обіймає посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, члена Лічильної комісії Верховної Ради України шостого скликання, а також секретаря групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Норвегія, члена групи з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією та члена групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Албанія.

Протягом 19 травня 2009 — 17 грудня 2009 року був членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України і законів України при проведенні позачергових виборів до Тернопільської обласної ради 15 березня 2009 року та фактів фальсифікації їх результатів, а з 3 листопада 2011 до 8 грудня 2012 року — членом Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питання підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України[7].

7 жовтня 2011 року став членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин, що призвели до ситуації, яка склалася довкола ЗАТ «Індар»[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Сергій Гордієнко одружений, має сина.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Центральна виборча комісія України. Вибори до Верховної ради 2002 року. Одномандатний виборчий округ № 148.
  4. Центральна виборча комісія України. Вибори до Верховної ради 2002 року. Результати голосування в одномандатному виборчому окрузі № 148.
  5. Центральна виборча комісія України. Вибори до Верховної ради 2006 року. Виборчий список Комуністичної партії України.
  6. Постанова Центральної виборчої комісії України № 552 від 5 листопада 2007 «Про реєстрацію народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 27 липня 2012.
  7. а б Верховна Рада України. Гордієнко Сергій Володимирович. Посади протягом скликання.
  8. Сергій Гордієнко нагороджений найвищою відзнакою Асоціації міст України [Архівовано 16 травня 2014 у Wayback Machine.]. КПУ. 08.06.2012.

Посилання

[ред. | ред. код]