Перейти до вмісту

Труханов Геннадій Леонідович

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Труханов.
Геннадій Труханов
Труханов Геннадій Леонідович
Геннадій Труханов
Геннадій Труханов
67-й міський голова Одеси
27 травня 2014 — 16 жовтня 2025
ПопередникОлег Бриндак (в.о)
Олексій Костусєв
НаступникІгор Коваль (в.о.)
Народився17 січня 1965(1965-01-17) (60 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Виборчий округ№ 136
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство
Alma materОдеське вище артилерійське командне училищеd (1986), Київський національний університет внутрішніх справ (2006) і ОРИГУ НАГУ (2013) Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяДовіряй ділам
Звання Капітан
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
truhanov.od.ua Редагувати інформацію у Вікіданих
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Генна́дій Леоні́дович Труха́нов (17 січня 1965(1965-01-17) Редагувати інформацію у Вікіданих, Одеса Редагувати інформацію у Вікіданих) — український політик, колишній міський голова Одеси (2014—2025), керівник регіональної партії Довіряй ділам[1]. Народний депутат VII скликання. (2012—2014), колишній член Партії регіонів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 січня 1965 року в місті Одесі.

  • З 1982 по 1986 рік навчався в Одеському вищому артилерійському командному училищі, по закінченні якого отримав звання лейтенанта та здобув спеціальність «інженера з ремонту та експлуатації автомобільної техніки»[2].
  • 1986—1992 — проходив військову службу у Північнокавказькому військовому окрузі, закінчив службу у званні капітана.
  • З 1993 по 1996 рік — директор охоронної фірми «Капітан і Ко».
  • 1995 — президент Української федерації тайського боксу.
  • 2000 — помічник представника президента компанії з питань безпеки представництва російської нафтової компанії «Лукойл» в Україні.
  • 2002—2006 — навчався у Київському національному університеті внутрішніх справ, де здобув кваліфікацією «юрист», у 2008 захистив кандидатську дисертацію в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова[2][3].
  • 2004—2007 — працював в апараті Верховної Ради України.
  • 2005 — депутат Одеської міськради.
  • 2006 — переобраний депутатом Одеської міськради, очолив постійну комісію у справах молоді та спорту в міськраді.
  • у 2008 р. в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат психологічних наук на тему: « Основні конструкти симптомокомплексу психологічної жертви (на прикладі казусних та деліктних особистостей)».
  • З 2008—2011 — головний спеціаліст відділу по роботі з регіонами Департаменту по роботі з ветеранами Державного комітету України у справах ветеранів[4].
  • 2010 — переобраний депутатом Одеської міськради. Очолив фракцію Партії регіонів в міськраді.
  • 2013 — закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України[2].
  • 2003—2020 — президент української національної федерації «Муей-Тай» (таїландський бокс).

На парламентських виборах 2012 року обраний нардепом від Партії регіонів (мажоритарний округ № 136)[5]. Голова підкомітету з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями Комітету ВРУ з питань верховенства права та правосуддя. З 2014 року — член депутатської групи «Економічний розвиток».

У червні 2013 року серед 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів».

2014 року переміг на позачергових виборах міського голови Одеси здобувши 43,49 % виборців. 27 травня на позачерговій сесії Одеської міської ради склав присягу та приступив до виконання повноважень міського голови[6]. З 2015 року керував політичним рухом «Доверяй делам»[7].

На місцевих виборах 25 жовтня 2015 року переобраний міським головою Одеси (52,2 % голосів, 138,865 тис. осіб). 28 жовтня 2015 року відповідне рішення було затверджено сесією міської ради[8].

2015 року місцеве інформаційне агентство «Одесса-медиа» включило Труханова на 1 місце впливових одеситів[9]. У 2016 році він посів 15 сходинку[10], а 2017 року — знову перше місце[11].

У жовтні 2020 року Труханов зустрівся з очільником РПЦвУ Онуфрієм (Березовським) і передав йому оформлені документи земельної ділянки, на якій розташований Свято-Іверський монастир, у власність Одеської єпархії УПЦ (МП)[12].

16 жовтня 2025 року, після позбавлення указом Труханова громадянства[⇨], виконувачем обов'язків міського голови Одеси став Коваль Ігор Миколайович[13].

Політика

[ред. | ред. код]

«Довіряй ділам»

[ред. | ред. код]

Був співкерівником партії «Довіряй ділам» разом із Геннадієм Кернесом[14]. Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційний блок» на парламентських виборах 2019 року, № 4 у списку[15][16].

Війна Росії проти України (2022)

[ред. | ред. код]

Після широкомасштабного вторгнення військ РФ до України в лютому 2022 року Труханов змінив риторику з проросійської на проукраїнську, засудив війну, записавши звернення до російських окупантів[17][18][19] та підтримав Україну[20][21] 3 червня 2022 року розпочав свою роботу Муніципальний центр сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб[22].

З метою соціальної адаптації та реабілітації військових міська влада створила Сервісний центр «Хаб Ветеран» з питань забезпечення реалізації прав і свобод ветеранів, родин військовослужбовців[23][24].

Від початку повномасштабного вторгнення Одеса надавала допомогу в розміщенні, харчуванні, працевлаштуванні українцям, які вимушені були покинути свої домівки. З початку введення воєнного стану до районних управлінь соціального захисту населення м. Одеса станом на 01.01.2024 звернулись та отримали довідки про взяття на облік 85,5 тис. внутрішньо переміщених осіб[25].

Після 2022 року мер Одеси Геннадій Труханов неодноразово публічно виступав проти демонтажу пам'ятників Олександру Пушкіну та графу Воронцову[26], пояснюючи це тим, зокрема, що памятник Пушкіну внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[27].

Діяльність на посаді мера Одеси

[ред. | ред. код]

Освіта та медицина

[ред. | ред. код]

В Одесі було збудовано нову школу — «Європейський ліцей»[28], а також відкрито нові стадіони при школах та впроваджено систему харчування «шведський стіл»[29], побудовано дитячу поліклініку у Пересипському районі з 83 кабінетами[30]. За підтримки Геннадія Труханова у 2015 році відкрито новий заклад дошкільної освіти[31]. У 2019 році відкрито Інклюзивно-ресурсний центр, пристосований для людей з інвалідністю, під патронатом якого перебуває 300 осіб[32].

Транспорт, будівництво та рекреація

[ред. | ред. код]

За каденції Геннадія Труханова у 2016 КП «Одесьміськелектротранс» модернізувало трамвайні вагони та ремонтні майстерні, було розроблено власний каютний трамвай «Одіссей», встановлено електронні знаки для інформування про прибуття трамваїв і тролейбусів, розроблено портал для відстеження руху муніципального електротранспорту[33][34][35].

Труханов підтримав реставрацію низки відомих пам'яток архітектури: зокрема, Потьомкінські сходи, Будинок Руссова, будинок Фальц-Фейна, дохідний дім Скаржинського, а також інші будинки[36][37][38][39].Також було модернізовано існуючі та побудовано нові парки відпочинку, зокрема Стамбульский парк — спільний проєкт мера Одеси та міського голови Стамбула Кадира Толбаша, відкрито арт-зону Грецького парку; сам парк створено за підтримки грецької діаспори[40][41].

У 2020 році Геннадій Труханов відкрив естакаду на 10-й станції Великого Фонтану, яка дозволила з'єднати дві частини «Траси здоров'я», загальна довжина якої склала 15 кілометрів і стала найбільшою велопішохідною доріжкою в Україні[42][43].

За каденції Труханова було введено мораторій на забудову узбережжя Одеси[44]. В 2014 році Геннадій Труханов ввів мораторій на демонтування мафів[45].

Під патронатом Одеського міського голови Геннадія Труханова щорічно проводиться традиційний Дипломатичний Різдвяний ярмарок. Представники дипломатичних місій іноземних держав, акредитованих в Одесі, національних культурних центрів, громад, діаспор та інших організацій активно долучаються до організації та проведення ярмарку. За ініціативи Геннадія Труханова створена Рада «Одеської асоціації національностей» при Одеському міському голові. За останні роки склалися робочі відносини з дипломатичними представництвами, акредитованими в Одесі[46][47].

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного вторгнення Труханов розпочав перемовини з керівником Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазаром Елунду Ассомо, який допоміг зібрати робочу групу, до якої увійшли працівники Міністерства культури Італії, дослідники Політехнічного університету міста Турин, учасники номінаційного комітету ЮНЕСКО та одеські історики, культурологи й архітектори, завдяки чому Одеса отримала статус пам'ятки ЮНЕСКО[48][49][50].

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

У квітні 2025 року Труханов у німецькому Майнці підписав угоду про партнерські відносини між містами[51][52].

Власність

[ред. | ред. код]

За 2017 рік Труханов задекларував 106 тис. грн доходу. При цьому він є власником годинника A. Lange & Sohne вартістю близько €100 тис[53]. В декларації про доходи за 2024 рік було вказано зарплату на посаді міського голови 1 116 505 гривень на рік[54].

Громадянство

[ред. | ред. код]

З 2014 року Геннадія Труханова звинувачували в отриманні російського громадянства. 2016 року підстави для цього дала публікація Панамських документів[55]. Проте ця інформація була спростована СБУ в Одеській області[56]. Пізніше, 2019 року стало відомо, що Г. Труханов звертався до Сергієво-Посадського міського суду Московської області з вимогою анулювати паспорт, виданий на його ім'я, і суд визнав виданий документ недійсним[57]. Одеський активіст Сергій Стерненко стверджує, що особисто надавав СБУ частину документів щодо звернення Труханова до російського суду, запевняє, що ці документи верифіковані, але відмовляється розкривати джерело їхнього походження[58].

14 жовтня президент Зеленський припинив українське громадянство Труханова[59]. Труханов заявив про плани оскаржити це рішення в суді, включно з ЄСПЛ[60][61][62]. Припинення громадянства Труханова та створення Одеської міської військової адміністрації викликали неоднозначну реакцію в суспільстві[63][64].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Звинувачення у декларуванні недостовірної інформації

[ред. | ред. код]

18 листопада 2020 року ВАКС закрив справу проти Труханова за декларування недостовірної інформації, що сталося щонайменше 2015 і 2016 роках на суму 33 млн та 18 млн грн відповідно[65]. 2015—2016 року Труханов не задекларував квартиру, два паркомісця, елінг, дачу, нежитлову нерухомість, два авто, власність, відсотки за вкладами у банках[66]. Проходив у кримінальному провадженню у справі приватизації Одеського аеропорту[67].

Звинувачення у привласненні коштів та земельних ділянок

[ред. | ред. код]

6 жовтня 2021 року, Генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала підозру Труханову в рамках розслідування кримінального провадження силами детективів НАБУ та прокурорів САП. За версією слідства, Труханов один з причетних до цілого ряду злочинних дій, спрямованих на заволодіння щонайменше шести земельних ділянок загальною площею 15,9 га і 131 млн грн. та легалізації незаконно отриманих доходів. Загальний розмір завданих збитків становить 689 млн грн. Крім Труханова, підозру оголошено 15 особам, серед яких: одеський підриємець Володимир Галантерник, експрокурор Одеської області Олег Жученко, директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради Олексій Спектор та інші[68].

У жовтні 2021 року в рамках розслідування справи Труханова було обрано запобіжний захід для Дмитра Димарського, співзасновника одеської будівельної компанії «Будова» із заставою в 59 млн грн[69].

11 жовтня 2021 року ВАКС обрав запобіжний захід Труханову, відпустивши його під заставу в 30 млн грн[70]. 29 жовтня ВАКС призначив екс-заступнику Труханова заставу розміром 3,8 млн грн[71].

6 грудня 2024 року з повідомлення пресслужби НАБУ стало відомо, що слідство у справі було завершено в серпні 2023 року. Ознайомлення з матеріалами справи стороною захисту тривало до грудня 2024 року, справу передано до суду[72].

Справа заводу «Краян»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Справа заводу «Краян»

У вересні 2016 року Одеська міськрада придбала будівлю заводу «Краян» за 185 млн грн у приватної компанії, яка раніше купила його на аукціоні за 11,5 млн грн. Продавець спробував перерахувати отримані гроші на фіктивну компанію, але НАБУ і САП запобігли цьому і арештували рахунки. Детективи НАБУ встановили, що посадовці Одеської міськради включно з міським головою змовилися з комерційними структурами для заволодіння коштами міського бюджету через завищену ціну угоди. Геннадій Труханов та інші посадовці переконали депутатів міськради в економічній обгрунтованості витрат і повідомили недостовірну інформацію про співфінансування з державного бюджету[73][74].

14 лютого 2018 року, в рамках розслідування, Труханова та його заступника Павла Вугельмана затримано по прибуттю в Україну, але згодом суд відпустив їх обох на поруки. У липні 2019 року одеський районний суд визнав невинуватими міського голову Геннадія Труханова та інших фігурантів справи. Проте 11 лютого 2021 року Апеляційна палата ВАКС скасувала виправдувальний вирок меру Одеси Геннадію Труханову та іншим обвинуваченим. ВАКС України розглядає справу з весни 2021 року[75].

25 квітня 2023 року суд призначив Труханову заставу в 30,9 млн грн та зобов'язав носити електронний браслет[76][77][78]. 4 травня 2023 року ВАКС змінив запобіжний захід, оскільки Труханов не сплатив заставу. Його взяли під варту на 60 днів із можливістю внесення 13,4 млн грн застави[79], яку було внесено наступного дня депутатом фракції «Довіряй ділам» Дмитром Танцюрою[80][81].

19 липня 2023 року пресслужба САП повідомила, що запобіжний захід у вигляді електронного браслета для Труханова припинив дію через несвоєчасний розгляд клопотання судом[82][83].

Справа про Будинок Руссова

[ред. | ред. код]

28 лютого 2023 року судді звернулися до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора через втручання Одеського міського голови Геннадія Труханова після його двох публічних відеозвернень, які містили оцінку роботи суддів і викликали обурення. 14 березня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження щодо цього втручання[84][85]. У липні 2024 року Труханов висловив сподівання, що будинок Русова може перейти до Агентства з розшуку та менеджменту активів, що, на його думку, допоможе повернути пам'ятник архітектури місту через підтримку державної структури[86].

Звинувачення у службовій недбалості

[ред. | ред. код]
Докладніше: Повінь в Одесі (2025)

28 жовтня 2025 року Національна поліція України вручила підозру Труханову та ще 8 посадовим особам у справі про недбалість[87][88], що стала причиною загибелі дев'ятьох людей[89]. 30 жовтня суд обрав Труханову запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту[90].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Має двох доньок — Катерину (нар. 1986) та Алісу (нар. 2000).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Головна / Геннадій Труханов. truhanov.od.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. [Архівовано 2022-01-18 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в Летяк, Валентина (17 листопада 2020). Голова федерації тайського боксу та екс-військовий: біографія Геннадія Труханова. Факти. Процитовано 14 серпня 2024.
  3. ↑ Труханов Геннадій Леонідович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація. www.chesno.org (укр.). ПолітХаб. Процитовано 20 серпня 2024.
  4. ↑ Труханов Геннадій Леонідович. Офіційний сайт міста Одеса. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 14 серпня 2024. [Архівовано 2023-04-25 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Результати виборів по одномандатному виборчому округу № 136. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
  6. ↑ http://www.odessa.ua/ru/news/59748/ [Архівовано 2014-05-27 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Rbc.ua. Труханов Геннадій - біографія і новини. www.rbc.ua (рос.). Процитовано 22 березня 2018.
  8. ↑ Результаты выборов в Одессе: Суд продолжает рассматривать иски Боровика. 112.ua (рос.). Процитовано 22 березня 2018.
  9. ↑ 100 влиятельных одесситов 2015. Офіційний сайт «Одесса-медиа» (рос.). Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 2015. [Архівовано 2017-05-08 у Wayback Machine.]
  10. ↑ 100 влиятельных одесситов 2016. Офіційний сайт «Одесса-медиа» (рос.). Процитовано 2016.
  11. ↑ 100 влиятельных одесситов 2017. Офіційний сайт «Одесса-медиа» (рос.). Процитовано 2017.
  12. ↑ Мер Одеси передав Онуфрію документи на землю, де розташований Свято-Іверський монастир. Релігійна правда (укр.). 11 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Розпорядження Одеського міського голови № 1137К від 16.10.2025 "Щодо виконання обов'язків Одеського міського голови". omr.gov.ua (укр.). 16-10-2025.
  14. ↑ У Харкові відбувся об'єднавчий з'їзд політичної партії "Довіряй ділам". 24 Канал. Процитовано 3 червня 2019.
  15. ↑ Кернес, Труханов і ще три мера йдуть в Раду у першій п'ятірці «Опоблоку» Дзеркало тижня (10 червня 2019)
  16. ↑ Центральна виборча комісія
  17. ↑ Мер Одеси: Росія і її лідер припустилися колосальної помилки
  18. ↑ Закревская, София (1 липня 2022). Труханов: начав свою карьеру мэра города в 14 году с клеймом сепаратиста, в 22-м году я "стал" националистом. Obozrevatel. Процитовано 20 серпня 2024.
  19. ↑ Odesa Film Studio (23 липня 2023), Мэр Одессы, Геннадий Труханов (23_07_2023) Несколько слов для окупантов, процитовано 20 серпня 2024
  20. ↑ Мер Одеси: Росія і її лідер припустилися колосальної помилки
  21. ↑ Закревская, София (1 липня 2022). Труханов: начав свою карьеру мэра города в 14 году с клеймом сепаратиста, в 22-м году я "стал" националистом. Obozrevatel. Процитовано 20 серпня 2024.
  22. ↑ В Одесі відкрили муніципальний Центр сприяння у працевлаштуванні переселенців. Фото, відео. Офіційний сайт міста Одеса. 3 червня 2022. Процитовано 14 серпня 2024.
  23. ↑ В Одесі створений Сервісний центр «Хаб Ветеран» для надання допомоги вразливим верствам населення. Офіційний сайт міста Одеса. 4 серпня 2023. Процитовано 14 серпня 2024.
  24. ↑ В Одессе открыт фронт-офис сервисного центра "Ветеран-ХАБ": детали. Комментарии Украина (рос.). 3 жовтня 2023. Процитовано 20 серпня 2024.
  25. ↑ ЖКГ Одеса. Telegram. Процитовано 20 серпня 2024.
  26. ↑ Шукова, Ольга (9 липня 2024). "Відмовлятися від таких історичних постатей – страусина позиція". Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 12 квітня 2025.
  27. ↑ В Одесі знесуть пам'ятник Пушкіну – очільник Одеської ОВА. LIGA (укр.). 20 вересня 2024. Процитовано 12 квітня 2025.
  28. ↑ Впервые за годы независимости в Одессе открылась новая школа (фото). Odessamedia (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  29. ↑ Труханов рассказал об успешной реформе школьного питания в Одессе. www.unian.net (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  30. ↑ В Одессе на Котовского открыли лучшую десткую поликлинику Украины (ФОТО) | Новини. www.048.ua. Процитовано 20 серпня 2024.
  31. ↑ В Одессе открыли новый детский сад (новости компаний). dumskaya.net. Процитовано 20 серпня 2024.
  32. ↑ В Одесі відкрито перший Інклюзивно-ресурсний центр для особливих дітей. Фото. Офіційний сайт міста Одеса. 30 травня 2019. Процитовано 14 серпня 2024. [Архівовано 2022-02-27 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Геннадий Труханов: муниципальный электротранспорт должен стать основным средством передвижения в Одессе. Офіційний сайт міста Одеса. 17 вересня 2019 року. Процитовано 14 серпня 2024.
  34. ↑ "ОДИССЕЙ" ОТПРАВЛЯЕТСЯ ПО НОВОМУ МАРШРУТУ. Газеты Одессы. Процитовано 20 серпня 2024.
  35. ↑ Мэр Одессы на трамвайной остановке понаблюдал за посадкой пассажиров - Одесса News (рос.). 4 квітня 2020. Процитовано 20 серпня 2024.
  36. ↑ В Одессе после реставрации открыли Дом Руссова (видео). 04868.com.ua - Сайт міста Чорноморська (укр.). Процитовано 20 серпня 2024.
  37. ↑ Труханов: Потьомкінські сходи не реконструювалися з 1933 року (укр.), 22 березня 2017, процитовано 20 серпня 2024
  38. ↑ В Одесі планують відновити Будинок Гоголя. Фото, відео. Офіційний сайт міста Одеса. 30 липня 2020. Процитовано 14 серпня 2024.
  39. ↑ Мер Одеси Геннадій Труханов: ми створюємо потужне політичне лобі інтересів українців у Парламенті. LB.ua. 27 травня 2019. Процитовано 20 серпня 2024.
  40. ↑ Стамбульский парк открыт в Одессе. Ислам в Украине (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  41. ↑ Торжественное открытие Греческого парка: готова только арт-зона, а вторую очередь сдадут в 2019 году. dumskaya.net. Процитовано 20 серпня 2024.
  42. ↑ В Одесі відкрили велопішохідну естакаду. LB.ua. 19 червня 2020. Процитовано 20 серпня 2024.
  43. ↑ Труханов назвав нову естакаду в Одесі - одним із найбільш масштабних проектів міста. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  44. ↑ Труханов ввів мораторій на висотну забудову узбережжя Одеси. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  45. ↑ Мэр Одессы поддался нажиму предпринимателей и согласился не демонтировать МАФы. Трасса Е-95. Процитовано 20 серпня 2024.
  46. ↑ 11 грудня, 11:00-16:00 - Благодійний дипломатичний різдвяний ярмарок. Офіційний сайт міста Одеса. 11 грудня, 2021. Процитовано 14 серпня 2024.
  47. ↑ Дан старт створенню Одеського об'єднання національностей. Фото, відео. Офіційний сайт міста Одеса. 11 листопада 2020. Процитовано 14 серпня 2024.
  48. ↑ Труханов звернувся до ЮНЕСКО з проханням розглянути питання виключення Росіі з організації. Коментарі Україна (ua) . 25 липня 2023. Процитовано 20 серпня 2024.
  49. ↑ Історичний центр Одеси отримав статус пам’ятки ЮНЕСКО. LB.ua. 25 січня 2023. Процитовано 20 серпня 2024.
  50. ↑ Одеса в ЮНЕСКО: як ми цього досягли і що буде далі. LB.ua. 26 січня 2023. Процитовано 20 серпня 2024.
  51. ↑ Mainz und Odessa besiegeln Städtepartnerschaft. Allgemeine Zeitung (нім.). 9 квітня 2025. Процитовано 30 квітня 2025.
  52. ↑ У Одеси з'явилося нове місто-побратим. od.vgorode.ua (ua) . Процитовано 30 квітня 2025.
  53. ↑ Хто такий Труханов: скандальні факти про мера Одеси. 24 Канал. Процитовано 3 червня 2019.
  54. ↑ Шукова, Ольга (4 квітня 2025). Що вказали в деклараціях про доходи Труханов та віцемери Одеси. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 23 липня 2025.
  55. ↑ Мер Одеси контролює понад 20 офшорних компаній і має російський паспорт. Українська правда (укр.). Процитовано 2024-10 -04.
  56. ↑ СБУ пошукала в Труханова російський паспорт. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2025.
  57. ↑ Труханов у 2017 році анулював свій російський паспорт через суд. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2025.
  58. ↑ Зеленський vs Труханов. Як Одеса вчиться жити без мера, а Труханов — без паспорта. Українська правда (укр.). Процитовано 21 жовтня 2025.
  59. ↑ Стасюк, Дмитро Михайлов, Андрій (14 жовтня 2025). Труханову, Царьову і Полуніну припинено громадянство України. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  60. ↑ «Я буду захищатись». Труханов заявив, що оскаржуватиме позбавлення громадянства в суді. NV (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  61. ↑ Волкова, Кароліна (14 жовтня 2025). "Я буду подавати до суду": Геннадій Труханов про позбавлення громадянства. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 14 жовтня 2025.
  62. ↑ Шукова, Ольга (15 жовтня 2025). Труханов провів брифінг після рішення про припинення українського громадянства. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 15 жовтня 2025.
  63. ↑ «Питання політичне, а підстави мають бути дуже серйозними»: депутати про ситуацію з громадянством Труханова. Суспільне | Одеса (укр.). 13 жовтня 2025. Процитовано 21 жовтня 2025.
  64. ↑ Одеса без Труханова, але, ймовірно, з генералом — що буде далі? (колонка редакції). Думська (укр.). 14 жовтня 2025. Процитовано 21 жовтня 2025.
  65. ↑ ВАКС закрив ще одну справу проти Труханова. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 листопада 2020.
  66. ↑ Е-декларування: меру Одеси повідомлено про підозру. nabu.gov.ua (укр.). Процитовано 18 листопада 2020.
  67. ↑ Труханова заштормило. У яких справах НАБУ фігурує мер Одеси. Українська правда (укр.). Процитовано 13 жовтня 2025.
  68. ↑ Венедіктова підписала підозру меру Одеси Труханову. pravda.com.ua (укр.). Процитовано 6 жовтня 2021.
  69. ↑ Справа Труханова: ВАКС призначив запобіжний захід ще одному підозрюваному. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 жовтня 2021.
  70. ↑ Труханова відпустили під заставу в 30 млн гривень: рішення ВАКС. РБК-Украина (рос.). Процитовано 11 жовтня 2021.
  71. ↑ ВАКС призначив екс-заступнику Труханова заставу в 3,8 млн гривень. РБК-Украина (рос.). Процитовано 29 жовтня 2021.
  72. ↑ Одеського мера судитимуть за величезні розкрадання: справа про земельні махінації. 06.12.2024
  73. ↑ Справа Труханова (Краян)
  74. ↑ Одеський завод «Краян»: у справі Труханова та посадовців мерії з'явилася нова обвинувачена. // Автор: Дмитро Журавель. 12.08.2021, 08:26
  75. ↑ Справа Краяну. Суд скасував виправдувальний вирок мера Одеси Труханова. // Автор: Дмитро Журавель. 11.02.2021, 17:40
  76. ↑ Повідомлення пресцентру Вищого антикорупційного суду України. 25.04.2023, 19:12
  77. ↑ ВАКС посилив запобіжний захід меру Одеси Труханову. 25.04.2023, 19:28
  78. ↑ За розкрадання бюджетних коштів. Прокуратура вимагає взяти мера Одеси Труханова під варту. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 травня 2023.
  79. ↑ Міського голову Одеси Геннадія Труханова взяли під варту. // Автор: Діана Зубар. 04.05.2023, 16:52
  80. ↑ За Труханова внесли заставу у 13 млн гривень. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 травня 2023.
  81. ↑ За Труханова внесли заставу, він вийшов із СІЗО. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 травня 2023.
  82. ↑ «Справа Краяна»: Труханов залишився без електронного браслета. // Автор: Валентина Романенко. 19.07.2023, 19:41
  83. ↑ З мера Одеси Труханова зняли електронний браслет. 19.07.2023, 20:29
  84. ↑ Судді ПЗАГС звернулися до ВРП та Генерального прокурора через тиск влади! 02.03.2023, 17:00
  85. ↑ Судді, що розглядали справу будинку Русова, поскаржились у Вищу раду правосуддя на мера Одеси. 02.03.2023, 22:25
  86. ↑ Труханов про будинок Руссова: зараз Тарпана підозрюють у держзраді, тобто його майно перейде в АРМА. cpi.org.ua (укр.). 9 липня 2024. Процитовано 20 серпня 2024.
  87. ↑ Труханов та ще вісім одеських посадовців отримали підозру. У чому їх звинувачують. BBC News Україна (укр.). 29 жовтня 2025. Процитовано 29 жовтня 2025.
  88. ↑ Труханову вручили підозру, - джерела. РБК-Украина (укр.). Процитовано 31 жовтня 2025.
  89. ↑ Генпрокурор Руслан Кравченко зробив заяву щодо оголошення підозри Геннадію Труханову. Судово-юридична газета (укр.). Процитовано 29 жовтня 2025.
  90. ↑ Труханову обрали запобіжний захід: що вирішив суд. РБК-Украина (укр.). Процитовано 31 жовтня 2025.
  91. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 60 «Про нагородження Труханова Г.Л. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  92. ↑ Указ Президента України № 822/2008 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту
  93. ↑ Указ Президента України № 726/2010 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України
  94. ↑ Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України»
  95. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 448/2013 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України
  96. ↑ Рейтинг НВ. Топ-30 самых влиятельных одесситов. nv.ua. Процитовано 20 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Олег Бриндак
2013 — 2014
(в. о.)
67-й Мер Одеси
27 травня 2014 — Нині 		Наступник:
'
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Труханов_Геннадій_Леонідович&oldid=46463059