Перейти до вмісту

Молоток Ігор Федорович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігор Федорович Молоток
Народився4 червня 1967(1967-06-04) (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСумДУ (1995) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України і народний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяБезпартійний
Сайтmolotok.sumy.ua Редагувати інформацію у Вікіданих
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів / депутатська група Суверенна європейська Україна 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
депутатська група «Воля народу» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Група «За майбутнє» 30 червня 2020 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Молоток.

І́гор Фе́дорович Молото́к (нар. 4 червня 1967, Шостка, Українська РСР, СРСР) — народний депутат України VII, VIII та IX скликань, президент Федерації волейболу пляжного України (2024), фігурант антикорупційних розслідувань.[2]

Голосував за «диктаторські закони».[3] Також голосував за закон України 12414, який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору.[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ігор Молоток народився 1967 року в Шостці на Сумщині в робітничій родині. Після закінчення восьмого класу Шосткинської середньої школи № 9 у 1982 році вступив до Шосткинського професійно-технічного училища № 10, яке закінчив у 1985 році, здобувши спеціальність «Електромонтер». Того ж року почав трудову діяльність електромонтером Шосткинського заводу «Зірка», а в 1989 році перейшов до управлінні будівельного тресту «Шостхімстрой» на посаду електрика. У 1993 році був призначений заступником директора ТОВ «Вибір» у м. Шостка. В цей час навчався у Сумському державному університеті, який закінчив у 1995 році за спеціальністю «промислова електроніка». У 1995 році був призначений заступником директора ТОВ «ВІСТ» у м. Шостка (обіймав посаду до 2005 рр. і паралельно до 1997 року працював ТОВ «Вибір»). З 2000 р. працював також і в ТОВ «НЕКС ЛТД» (м. Шостка), спочатку заступником, а потім і директором. У 2003—2012 рр. — генеральний директор ТОВ «Вант» ЛТД, а в 2006-му також був обраний головою наглядової ради Шосткинської ТЕЦ. У 2010 р. був обраний депутатом Шосткинської міськради[5][6].

На парламентських виборах 28 жовтня 2012 року був обраний народним депутатом України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 160 (центр — м. Шостка), як самовисуванець. За результатами голосування здобув перемогу набравши 31,50 % (23 202) голосів виборців[7], обійшовши Шосткинського міського голову Миколу Ногу (17,20 %) та самовисуванця Миколу Талалу (17,12 %). Ще один Микола Нога — безпартійний та безробітний мешканець селища Бородянка Київської області посів шосте місце, набравши 3,32 % голосів.

У парламенті Ігор Молоток увійшов до складу фракції «Партії регіонів», однак 27 лютого вийшов з неї та вступив у депутатську групу «Суверенна європейська Україна»[8][9]. Працював у 2012—2013 рр. головою підкомітету з питань інвестиційних програм державного бюджету Комітету з питань бюджету[10][11].

На позачергових виборах до Верховної Ради 26 жовтня 2014 року безпартійний Ігор Молоток вдруге був обраний народним депутатом України VIII скликання по тому ж виборчому округу № 160 (центр м. Шостка на Сумщині), як самовисуванець. Він набрав 46,15 % або 29 957 голосів серед семи кандидатів. На другому місці опинився Іван Боршош, висунутий партією «Блок Петра Порошенка» з 29,94 % голосів.

Протягом цієї каденції був членом депутатської групи «Воля народу»[12]. 10 грудня 2014 року був обраний на посаду голови підкомітету з питань соціальних програм державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету[13]. Також входив до складу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки[14].

На місцевих виборах у 2015 році був обраний до Шосткинської міської ради (Сумська область) першим кандидатом від партії «Рідне місто». За цю політичну партію подано найбільше голосів — 1239 або 24,5 %[15].

У лютому-квітні 2016 отримав оцінку 78,99 зі 100 від Громадянської мережі «Опора» за показниками законодавчої роботи та посів 35 місце за ним.[16]

Ігор Молоток утретє був обраний на позачергових виборах народних депутатів 21 липня 2019 року по тому ж виборчому округу № 160 (центр м. Шостка на Сумщині), як безпартійний самовисуванець. Він набрав 35,15 % або 22834 голосів серед одинадцяти кандидатів. На другому місці опинилася тимчасово не працююча Тетяна Сахнюк, висунута політичною партією «Слуга народу» з 22,30 % голосів[17].

Спочатку був позафракційним, а потім з 30 червня 2020 року долучився до парламентської групи партії «За майбутнє»[18][19][20][21]. З 2 вересня 2019 року працював на посаді голови підкомітету з питань державного фінансового контролю та діяльності Рахункової палати Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.[22]

На місцевих виборах у жовтні 2020 року Ігор Молоток був обраний депутатом Сумської обласної ради від політичної партії «За майбутнє» за яку проголосували 7,69 % виборців. Утім напередодні першої сесії він відмовився від мандату обласного депутата.[23][24]

Заступник голови Наглядової ради Сумського державного університету з 29 липня 2022 року.[25][26]

З грудня 2022 по серпень 2023 року входив до складу Тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування фактів корупції Національної академії аграрних наук України. З грудня 2023 по серпень 2024 року входив до складу Тимчасової спеціальної комісії ВР з питань захисту майнових та немайнових прав ВПО. 29 жовтня 2024 року був обраний у Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.[22][27]

У 2024 році посідав 15 місце у рейтингу відповідальності від «Слово і Діло» серед депутатів 9-го скликання (15-те місце).[28]

Критика

[ред. | ред. код]

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони», які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.[3]

2017 року був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний Суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей.[29] У 2019 році колишній мер Конотопа Артем Семеніхін звинуватив Молотка в організації нападу і побитті, в результаті чого ексмер опинився в лікарні. Сам Молоток свою причетність спростовував.[2]

Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (#5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України.[2] 2025 року голосував за закон України 12414, який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору.[4]

Звинувачення у корупції

[ред. | ред. код]

Займався неособистим голосуванням[30] та підкупом виборців[31]. Отримував компенсацію на житло попри те, що мав власну квартиру.[32] Також він носив годинник вартістю у річний дохід.[33]

За даними Bihus.Info Ігор Молоток повʼязаний із розкраданням державних коштів під час війни на будівництві фортифікаційних товарів на Сумщині. Компанія, яка будувала фортифікації у Сумській області за завищеними цінами, закуповувала матеріали у фірм, пов’язаних із Молотком, зокрема, одна з фірм, що продавала товари з націнкою, записана на його матір.[34]

У серпні 2025 року за даними ЗМІ, НАБУ провело обшуки обшук у будинку Молотка та його родичів у справі про можливе незаконне збагачення та недостовірному декларуванні.[2]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного вторгнення долучався до підтримки Армії.[35][36] У квітні 2024 року ініціював створення Федерації волейболу пляжного України, яку й очолив.[37]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ а б в г Молоток Ігор Федорович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 27 листопада 2025.
  3. ↑ а б Молоток Ігор Федорович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 27 листопада 2025.
  4. ↑ а б Патока, Марія (22 липня 2025). Хто з нардепів голосував за законопроєкт про ліквідацію незалежності НАБУ та САП. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 24 липня 2025.
  5. ↑ Молоток Игорь. elevatorist.com (укр.). 14 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2025.
  6. ↑ Молоток Ігор Федорович. https://dovidka.com.ua (укр) . Офіційна Україна сьогодні. Процитовано 5 квітня 2025. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  7. ↑ Виборча технологія кандидатів-двійників застосовується на Сумщині. www.ukrinform.ua (укр.). 16 серпня 2012. Процитовано 5 квітня 2025.
  8. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 липня 2024. Процитовано 5 квітня 2025.
  9. ↑ У Раді з'явилася група "Суверенна європейська Україна". LB.ua. 27 лютого 2014. Процитовано 5 квітня 2025.
  10. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2024. Процитовано 5 квітня 2025.
  11. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2025.
  12. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  13. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  14. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  15. ↑ Результати місцевих виборів 2015. Шостка. Міська рада - Шосткинська міська рада - Офіційний сайт (англ.). Процитовано 5 квітня 2025.
  16. ↑ Результати моніторингу 105 депутатів за лютий-квітень: сукупний рейтинг. Рада - все про Верховну раду України (укр.). Процитовано 12 червня 2024.
  17. ↑ Ті, хто встояв перед зеленим цунамі: топ-10 мажоритарників, які виграли в округах з великою підтримкою "Слуги народу". Рубрика. Процитовано 5 квітня 2025.
  18. ↑ Войтюк, Тетяна (27 серпня 2020). Партія "За майбутнє" висунула в мери Києва свого кандидата. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
  19. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  20. ↑ Нардеп від Сумщини увійшов до складу групи “Партія “За майбутнє” | The Sumy Post Новини. The Sumy Post (рос.). Процитовано 5 квітня 2025.
  21. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  22. ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 5 квітня 2025.
  23. ↑ Погребна, Анна (9 листопада 2020). Хто пройшов до Сумської обласної ради: коротко про майбутніх депутатів. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
  24. ↑ Скрипняк, Анна (30 листопада 2020). Стало відомо дату першої сесії Сумської обласної ради. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
  25. ↑ Склад Наглядової ради СумДУ. SumDU (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
  26. ↑ редактор, Головний. СумДУ відвідав заступник голови Наглядової ради університету, народний депутат України Ігор Молоток. SumDU (укр.). Процитовано 5 квітня 2025.
  27. ↑ Ігоря Молотка обрано заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради - SHOSTKA.INFO :: интернет газета Шостка. Новости Шостка. ШОСТКА.INFO (рос.). Процитовано 5 квітня 2025.
  28. ↑ Рейтинги Депутатів Верховної Ради на основі виконаних обіцянок » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). 12 червня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  29. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
  30. ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  31. ↑ Виборча благодійність за бюджетні кошти на Сумщині та публікації з ознаками «джинси». ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  32. ↑ Ігор Молоток отримує компенсацію на житло, попри наявність квартири у Києві | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Процитовано 10 квітня 2023.
  33. ↑ Молоток носив годинник вартістю у річний дохід | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Процитовано 10 квітня 2023.
  34. ↑ Bihus компанія 90річної матері нардепа Молотка з чималою націнкою продавала фортифікаційні товари для Сумщини (відео). LB.ua. 15 серпня 2025. Процитовано 27 листопада 2025.
  35. ↑ У проєкті «Persona» – народний депутат України Ігор Молоток + Відео - SHOSTKA.INFO :: интернет газета Шостка. Новости Шостка. ШОСТКА.INFO (рос.). Процитовано 5 квітня 2025.
  36. ↑ «Щит» від окупантів — «очі» наших військових. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 11 червня 2022. Процитовано 5 квітня 2025.
  37. ↑ grabovoy (14 березня 2025). Ігор Молоток та Федерація волейболу пляжного України - Sport Market Review (укр.). Процитовано 6 квітня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Ігор Молоток
у соціальних мережах
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Molotok Igor'
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Молоток_Ігор_Федорович&oldid=46739018