Поплавський Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Михайлович Поплавський
Поплавський.JPG
Прізвисько Співочий ректор, Юний Орел
Народився 28 листопада 1949(1949-11-28) (68 років)
Благовіщенський район, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Київський національний університет культури і мистецтв
Науковий ступінь доктор педагогічних наук[d]
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України
Заслужений артист України
Сторінка в Інтернеті poplavskiy.com

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
IV скликання
За єдину Україну! 14 травня 2002 25 травня 2006
VII скликання
Суверенна європейська Україна 15 січня 2014 27 листопада 2014
VIII скликання
Воля народу 27 листопада 2014

Поплавський Михайло Михайлович на сайті Верховної Ради України

Миха́йло Миха́йлович Попла́вський (нар. 28 листопада 1949) — український співак, доктор педагогічних наук (1990), професор (1990), повний кавалер ордена «За заслуги» (2007), лауреат національної премії «Людина року» (2009), заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, продюсер, режисер-постановник. Ректор Київського національного університету культури і мистецтв (19932015). Народний депутат України IV, VII та VIII скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 листопада 1949 року в селі Мечиславка, Ульяновського району, Кіровоградської області у сім'ї колгоспників Михайла Романовича (1923–1999)[3] і Меланії Григорівни (1925–2011) Поплавських.

  • 19671968 — учень ПТУ, м. Горлівка.
  • 1968 — машиніст електровозу шахти № 6, м. Кіровське Донецької області.
  • З 1969 р. — служба в лавах збройних сил СРСР.
  • 19711973 — директор Великотроянівського сільського будинку культури.
  • 19731975 — директор Ульяновського районного будинку культури Кіровоградської області.
  • 19751979 — студент, голова профкому, КДІК.
  • 1979 — заступник директора Республіканського будинку народної творчості УРСР.

Навчався в аспірантурі Академії педагогічних наук СРСР.

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

Михайло Михайлович Поплавський відомий як співак, генеральний продюсер, головний режисер-постановник, автор численних мистецьких проектів, зокрема: Всеукраїнського дитячого телеконкурсу «Крок до зірок», батл-шоу «Наша пісня», Шевченківського вечора «Ми діти твої, Україно!», концертної програми до Міжнародного дня матері «Мамо, вічна і кохана», музичного телемарафону «Пісня об'єднує нас».

На думку редактора телекритики І. Долженкової, М. Поплавський зберігає популярність завдяки тому, що він «інтуїтивно апелює до прадавніх, але успішно придушених вимушеною цивілізованістю рис української ментальності з її неодмінним сентиментом до свого „ставка, млинка й вишневого садка“» і залишається єдиним діячем, що пропагує в українському телеефірі українську пісню[5]. В той же час Поплавського критикували за несмак, зокрема політик Ганна Герман[6]. Критик Тамара Гундорова відзначає у творчості Попалвського використання стереотипних кліше української ідентичності — «вареники», «сало», «борщ», за допомогою яких продукується «спрощений, екзотично-забарвлений образ українського світу»[7]

Журналіст О. Супруненко свідчить про принцип «сім П», що лежить в основі успіху команді Поплавського: «професіоналізм, патріотизм, порядність, потужно працювати та прєданность Поплавському»[8]

У 2006–2010 роках М. Поплавський дав ряд концертів, що називалися «прощальними» в різних містах України[9][10], що не завадило, однак, продовжити Поплавському виступати й надалі.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

  • 2004 — стає президентом міжнародної громадської організації «Об'єднання українців світу».
  • У 2012 році балотувався у народні депутати по мажоритарному округу № 91 (Київщина) як самовисуванець[11] (за повідомленнями преси — за підтримки Партії регіонів[12]), але поступився представнику партії «УДАР» Руслану Сольвару (набрав 16,97%)[13].

Власність[ред. | ред. код]

Мережа ресторанів Козак-холл, Батьківська Хата, Вареники.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Грамота Президії ВР УРСР (1984).
  • Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року» (1997, номінація "Діяч культури і мистецтв)
  • Лауреат всеукраїнського рейтингу популярності «Золота фортуна» (1998).
  • Орден М. Грушевського IV ст. «За розбудову України» (2000).
  • Золота медаль «За заслуги в освіті» Всеукраїнського рейтингу «Софія Київська» (2001).
  • Повний кавалер ордена «За заслуги» (2000 р. — ІІІ ст., 2001 р. — II ст., 2007 р. — I ст.)
  • Володар титулу «Людина року»

Друковані роботи[ред. | ред. код]

Автор підручників:

  • «Менеджер культури» (1993, 1996),
  • «Азбука паблік-рілейшенз» (1997),
  • «Ректор» (1997),
  • «Менеджер шоу-бізнесу» (1999),
  • «Формула успіху» (2000),
  • «Шоу-бізнес: теорія, історія, практика» (2001),
  • «Антологія сучасної української естради» (в 2 т., 2003).

Музичні альбоми[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]

  • «Юний орел» (1998)
  • «Кропива» (2 версії, 1998)
  • «Міша+Вєра» (2001)
  • «Ти моє сонце»
  • «Ти моє кохання»
  • «Любов»
  • «Блюз еротичних думок»
  • «Поклич мене» (2002)
  • «Шаланди» (2003)
  • «Сало» (2 версії, 2006)
  • «Батько» (2008)
  • «Банька» (2008)
  • «Мамина черешня»
  • «Варенички»
  • «Ми були молоді»
  • «Моя Україна»
  • «Здрастуй, рідне село»
  • «Дорогі мої батьки»
  • «Пам'яті друга»
  • «Хава нагіла»
  • «Прощання»
  • «Сніг кружляє»
  • «Полем» (2009)
  • «Сину мій» (2009)
  • «Приречений на любов» (2013).

Критика[ред. | ред. код]

Пройшовши до Верховної Ради 7 скликання та отримавши депутатський мандат під час Майдану, 15 січня 2014 року, Михайло Поплавський вже наступного дня підтримав сумнозвісні «Диктаторські закони». У зв'язку з цим йому в подальшому законом заборонено очолювати вищі навчальні заклади[29][30].

За повідомленнями авторитетних видань, Михайло Поплавський як ректор Національного університету культури і мистецтв створив схему, яка дозволяла йому заробляти щорічно понад 20 мільйонів гривень. А саме, Поплавський заснував приватний вищий навчальний заклад «Київський університет культури», студенти якого де-факто навчалися в державному вузі. Студенти на трьох перших курсах офіційно зараховувалися до приватного університету, якому сплачували гроші за контрактами. Насправді ж вони навчалися на базі державного ВНЗ. Після третього курсу їх відраховували з КУКу і переводили на контракт у Національний університет культури і мистецтв, де вони й отримували дипломи[31][32].

Київський національний університет культури і мистецтв М. Поплавського отримав ділянку площею 2,3 га в елітному районі Києва для потреб навчального процесу, проте використав її не за цільовим призначенням: забудував елітним житлом на продаж. Про це йдеться в журналістському розслідуванні «Наших Грошей», передрукованому авторитетними виданнями[33][34].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. [1]
  4. Поплавский, Михаил Михайлович. Социально-педагогические основы организации досуга учащейся молодежи : диссертация ... доктора педагогических наук : 13.00.05 / Ленингр. гос. ин-т кул-ры им. Н. К. Крупской. - Ленинград, 1990. - 428 с.
  5. Імперія Поплавського. 
  6. [Герман хоче закрити університет Поплавського, як несмак в українській культурі несмак в українській культурі"] Перевірте схему |url= (довідка). 
  7. Хто боїться Вєрки Сердючки?. 
  8. Секрети успіху Михайла Поплавського. 
  9. Поплавський дасть у Львові прощальний концерт. 
  10. Михайло Поплавський дав прощальний концерт. 
  11. інформація ЦВК
  12. Поплавський йде в депутати під крилом ПР. 
  13. підсумки на сайті ЦВК
  14. дані ЦВК
  15. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому
  16. Поіменне голосування про прийняття в цілому проекту Постанови про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України (№4158). 
  17. Поіменне голосування про проект Постанови про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень. 
  18. дані ЦВК
  19. Поплавський Михайло Михайлович. Голосування депутат
  20. Поплавський Михайло Михайлович. Письмова реєстрація депутата
  21. Поіменне голосування про проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором (№ 1854) — за основу та в цілому
  22. Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України (№1317) — у другому читанні та в цілому
  23. Поіменне голосування про проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо обов'язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади) (№ 1201) — за основу
  24. Поіменне голосування про проект Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті (№ 2538-1) — за основу та в цілому
  25. Поіменне голосування про проект Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років (№ 2539) — за основу та в цілому
  26. Поіменне голосування про проект Закону про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років (№ 2540) — в цілому
  27. Поіменне голосування про проект Закону про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки (№ 2558) — за основу та в цілому
  28. [ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3462 Поіменне голосування про проект Постанови про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади (№ 2217а/П1) — в цілому]
  29. Закон України «Про вищу освіту» ст. 42.
  30. Рада заборонила Поплавському та Ківалову бути ректорами вишів / Espreso.tv, 14 травня 2015, 14:20
  31. Поплавський заробляє мільйони на схемі з «клоном» держуніверситету культури / Дзеркало тижня. Україна, 12 листопада 2014, 13:21
  32. Поплавський заробляє щорічно понад 20 млн гривень на схемі з «клоном» держуніверситету — ЗМІ / УНІАН, 12.11.2014 | 15:06
  33. Поплавський, взявши землю для студентів, забудував її елітним житлом — ЗМІ / ЕП, 31 жовтня 2014, 11:36
  34. Поплавський взяв землю для студентів і забудував її елітним житлом по $4 тис. за метр / Вголос, 01.11.2014 00:11

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]