Луцій Аврелій Котта (консул 65 року до н.е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Аврелій Котта
лат. L. Aurelius M.f. Cotta
Ім'я при народженнілат. Lucius Aurelius Cotta
Народивсяневідомо
Стародавній Рим
Помер44 до н. е.(-044)
невідомо
ГромадянствоРимська республіка
Місце проживанняРим
Діяльністьполітик, військовий очільник
Знання мовлатина
Суспільний станшляхтич[d][1]
Посадаконсул
Термін65 рік до н. е.
ПопередникМаній Емілій Лепід
НаступникЛуцій Юлій Цезар
Конфесіядавньоримська релігія
РідАврелії
БатькоМарк Аврелій Котта
МатиРутілія
Брати, сестриМарк Аврелій Котта[2][1][1], Гай Аврелій Котта[2][1][1] і Аврелія Котта

Лу́цій Авре́лій Ко́тта (лат. Lucius Aurelius Cotta, ? — після 44 до н. е.) — політичний діяч Римської республіки, консул 65 року до н. е., цензор 64 року до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Авреліїв. Син Марка Аврелія Котта й Рутілії. Про молоді роки немає відомостей.

У 77 році до н. е. допомагав Квінту Гортензію Горталу у захисті Гнея Корнелія Долабели, проконсула Македонії. У 70 році до н. е. став претором. Під час своєї каденції провів закон (лат. Lex Aurelia judiciaria), згідно якого до посади суддів допускалися не лише патриції, але й вершники, трибуни та ерарії.

У 66 році до н. е. разом з Луцієм Манлієм Торкватом звинуватив Публія Корнелія Суллу і Публія Автронія Пета у підкупі під час проведення виборів консулів на 65 рік до н. е. У результаті в 65 році до н. е. консулом став сам Котта.

У 64 році до н. е. його обрали цензором разом з Манієм Ацилієм Глабріоном. Проте незабаром внаслідок дій народних трибунів був змушений піти з посади разом із колегою.

У 63 році до н. е. брав активну участь у придушені змови Луція Сергія Катіліни, підтримавши Цицерона. Згодом входив до колегії квіндецемвірів, відповідав за охорону та трактування Книг Сивілли. У 57 році до н. е. активно виступав за повернення Цицерона з вигнання.

З початком війни між Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Великим підтримав першого (свого небожа). У 44 році до н. е. запропонував надати Цезареві титул царя (згідно пророцтва Сивілли перемогти Парфію міг тільки цар). Після вбивства Цезаря Котта відійшов від політичних справ. Подальша доля його невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Luciano Canfora, Giulio Cesare. Il dittatore democratico. Laterza, 2007, ISBN 978-88-420-8156-2 (італ.)
  • Hans Georg Gundel: Aurelius I. 13. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 1, Stuttgart 1964, Sp. 765. (нім.)
  1. а б в г д Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Любкер Ф. Aurelii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 195.