Географія Чорногорії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чорногорія (чорногор. Црна Гора , Crna Gora; італ. Montenegro, походить від топоніма Црна Гора (чорна гора)) — держава в південно-східній Європі, на Адріатичному узбережжі Балканського півострова. Своя назва (Црна Гора) країна, ймовірно, отримала від густих «чорних» лісів в горах старої Чорногорії.

Карта Чорногорії
Вигляд Чорногорії з космосу

Площа країни становить 13 812 кв. км. Довжина кордонів — 625 км.

Омивається на заході Адріатичним морем, має сухопутні кордони з Хорватією на заході (довжина спільного кордону — 25 км.), Боснією і Герцеговиною — на північному заході (225 км.), Сербією — на північному сході (124 км.), частково визнаною Республікою Косово — на сході(79 км.), Албанією (172 км.) на південному сході .

Континентальна берегова лінія Чорногорії має протяжність 293.5 км. Узбережжя Адріатичного моря відокремлює Чорногорію від Південно-Східної Італії. Чорногорія має в своєму складі 14 морських островів, сукупна протяжність берегової лінії яких складає 15,6 км. На північному заході країни знаходиться Бока-Которська затока, що має площу водної поверхні 87,3км2 і врізається в сушу на 29,6 км. Це єдиний в Середземномор'ї та найпівденніший у світі фьорд.

Затока Бока-Которська

До червня 2006 року була частиною конфедеративного Державного Союзу Сербії і Чорногорії, займаючи 13,5% його сукупної території. Повна незалежність Чорногорії проголошена 3 червня 2006. У 2010 році отримала офіційний статус країни-кандидата в члени Євросоюзу. Столиця і найбільше місто Чорногорії — Подгориця (168 тис. осіб). Історичної та культурної столицею є місто Цетинє (18 тис. осіб).

Відстані від Подгоріци, столиці Чорногорії: до Риму — близько 500 км, до Парижа і Берліна — близько 1500 км, до Нью-Йорка — близько 7000 км.

Чорногорія є вільною, демократичною, екологічною державою соціальної справедливості, заснованою на принципах верховенства закону. Проголошена Членом Об'єднаних Націй Генеральною Асамблеєю ООН 28 червня 2006 року.

Адміністративний поділ — 21 муніципалітет (чорног. община)

Рельєф[ред.ред. код]

Територія Чорногорії логічно ділиться на три частини: гори північного сходу, узбережжі Адріатики, улоговина Скадарського озера.

Велика частина території Чорногорії зайнята Дінарським нагір'ям . Дінарськоє нагір'я складається з окремих хребтів, масивів і міжгірських улоговин. Багато вершини Дінарського нагір'я перевищують позначку 2000 м. Найвищою точкою країни є вершина Боботів Кук (2522 м), яка знаходиться в гірському масиві Дурмітор . Уздовж кордону Чорногорії з Албанією розкинулися гори Проклетіє (Північно-Албанські Альпи) . Під час останнього заледеніння гори Чорногорії були покриті льодовиками, що значно відобразилось на їхньому вигляді . Ця частина країни є рекордсменом Європи по середньорічній кількості опадів. Саме в районі плоскогір'я розташовані старовинна столиця Чорногорії — Цетіньє і один з чотирьох національних заповідників країни — гірський масив Ловчен. Високогірна область охоплює велику частину країни. Тут яскраво виражений субальпійський клімат, з холодною, дуже сніжною зимою і помірно теплим літом. Ці гірські ланцюги багаті пасовищами, лісами і численними льодовиковими озерами. Річки Пива , Тара , Морача , Лім та їх притоки проробили в скелях численні каньйони . У високогір'ї розташовані два національних парку : Біоградська гора — незайманий лісовий масив недалеко від міста Колашин і гірський масив Дурмітор з каньйоном річки Тара (найглибший у Європі і другий за глибиною у світі після каньйону Колорадо) . Місцями глибина цього каньйону досягає 1,5 км. На південному заході країни розташоване Чорногорське карстове плато. Плато має середню висоту 900 м, але місцями підноситься до 1800 м. Велика частина гірських хребтів і масивів Чорногорії покрито темнохвойнимі лісами. Мабуть за темряву цих лісів Чорногорія і отримала свою назву.

Крайові ділянки Дінарського нагір'я круто обриваються до берега моря. Узбережжю Чорногорії властива підвищена сейсмічна активність. Приморська область вузькою смугою тягнеться вздовж Адріатичного моря від селища Ігало на північному заході до гирла річки Бояна на південному сході. Примор'ї порізане численними затоками і бухтами. Наприклад, Боко-Которська бухта вдається вглиб узбережжя на 29,6 кілометрів. Його часто називають найбільшим фіордом в південній Європі.

У рівнинну область входять басейн Скадарського озера, велика частина якого є національним парком; рівнина річки Зета; Бєлопавліцька рівнина, Нікшічське поле і долина річки Бояна. Саме в цих місцях сконцентрована основна частина населення Чорногорії, тут знаходяться два найбільших промислових центру — Подгоріца і Никшич. На рівнині дуже спекотне літо, до +40 градусів Цельсія, а часом і вище. Середня зимова температура зазвичай не буває нижче — 5 градусів. Котловина Скадарського озера є невеликий низовиною. За свою глибину і прозорість води Скадарське озеро отримало прізвисько «Європейський Байкал».

З корисних копалин в Чорногорії видобувається мідь, боксити, сіль і свинець.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в Чорногорії складно охарактеризувати яким або одним типом, оскільки рельєф місцевості і географічне положення країни припускає абсолютно різні кліматичні зони в окремих регіонах. Хоча фахівці іноді ділять країну на чотири регіони з унікальними погодними умовами, основних кліматичних зон в Чорногорії три.

Особливий вплив на формування клімату в Чорногорії надають особливості ландшафту країни. Так, поблизу Адріатичного моря переважає середземноморський клімат, а центральні регіони знаходяться під впливом континентальних погодних явищ. Гірська гряда Дінар захищає центр країни від морських вітрів, але і не дає середземноморському клімату проникнути вглиб Чорногорії.

Кліматичні зони Чорногорії:[ред.ред. код]

Прибережний клімат.[ред.ред. код]

Прибережний кліматичний пояс тягнеться уздовж Адріатичного моря від Герцоговини на заході до гирла річки Бояна на сході. Ця зона відокремлена від центральної частини країни гірськими хребтами, висота яких місцями досягає 1700 метрів над рівнем моря. Цей чинник дозволяє уникнути впливу моря на континентальну частину країни. У прибережній зоні середня температура літом варіює від 22 до 26 градусів Цельсія. У прибережних зонах клімат м'який, тому влітку тут досить сухо, а зима нетривала.

Гірський клімат.[ред.ред. код]

Гірський масив бере свій початок біля річок Пива, Комарника і Морача і тягнеться на північ і схід. Гори тут чергуються із западинами, а висота їх в середньому — 1900 метрів над рівнем моря. Для гір характерний типовий альпійський клімат, який характеризується холодною зимою з великою кількістю опадів і не дуже жарким літом. Сніг не вважається чимось екзотичним на Адріатичному побережжі Чорногорії, а в горах він може танути дуже довго, а в деякі роки лежати круглий рік.

Континентальний клімат.[ред.ред. код]

У районі Бєлопавлівської рівнини переважає континентальний клімат, чим обумовлена середня температура в липні на рівні 23 — 24 градуса Цельсія. Абсолютна максимальна температура тут може досягати і 40 градусів.

Пік туристичного сезону в Чорногорії доводиться на липень-серпень . Відкриття сезону зазвичай відбувається в середині травня, а закінчується — в кінці вересня — на початку жовтня. Середні температури води і повітря на узбережжі протягом туристичного сезону коливаються від 19-22 в травні-жовтні до 29-30 в липні-серпні (повітря). Вода в травні-жовтні прогрівається, в середньому, до 16-18 градусів Цельсія, а в пік сезону — до 26.

Гідрологія[ред.ред. код]

Озеро Чорне
Каньйон річки Тара

Адріатичне море з береговою лінією протяжністю 293,5 км, є чинником гідрографії, що забезпечує виняткову привабливість Чорногорії. Адріатика відноситься до теплих морів з максимальною температурою води до 27°С, середньою річною температурою від 18,5°С і найнижчою температурою 10,8°С. Такі температури морської води гарантують приємне купання в період з травня по жовтень, забезпечуючи таким чином тривалий туристичний сезон. Вміст солі трохи більше 36%. У зв'язку з великим вмістом соли, прозорість моря досягає 56 м.

Колір моря, відтінки якого коливаються від темно-синього до зеленувато-синього, представляє особливу красу. Велике значення має і той факт, що Адріатика відноситься до спокійних морів: у літньому сезоні дмуть несильні і приємні вітри (морський бриз). Тому вельми рідко з'являються великі вали. Взимку море іноді покривається сильними хвилями унаслідок шторму або південного вітру, коли хвилі можуть перевищити 5 метрів. Якості моря сприяє і той факт, що тут вертикальні різниці рівня моря не мають великого значення (30-42 см), тобто різниця між приливом і відпливом невелика.

Чорногорія рясніє численними озерами. Найвідомішими є: Скадарське озеро, озера Дурмітора і Беласіци (у народі ці озера називаються «Гірські очі»), Плавське озеро. Найбільше озеро Чорногорії і всього Балканського півострова — Скадарське (40x16 км). Загальна площа його водної поверхні варіюється від 390 до 530 км ² . Завдяки своїй красі Скадарське озеро (222 кв. км. належить Чорногорії, решта частини Албанії), отримало статус національного парку. Поблизу Ульциня знаходиться озеро Шасько (3,64 кв. км.). Найвідомішими гірськими озерами є: Чорне, Сушичко, Синіше, Валовіто, Враже, Риб'яче, Змінічко і Забойське, Біоградське, Пешича, Рікавачко, Букумірське і Стаблянське. Загальна поверхня природних озер складає 1,6% території Чорногорії. Відомими є і штучні озера: Півське, Крупац, Слано, Ліверовічи, Грнчарево, Граховське.

Річки в Чорногорії відрізняються особливою привабливістю. Води Чорноморського басейну включають 52,2% території Чорногорії, а Адріатичного — 47,8%. Найвідомішими річками є: Тара («сльоза Європи»), Пиво (з Комарніцей), Морача, Лім, Зета, Ібар, Чехотіна і Бояна. Річки Чорногорії відрізняються неймовірно красивими каньйонами і долинами. Каньйон Тари, завглибшки 1300 м (у Обзіра) чаші всього порівнюють з каньйоном річки Колорадо. Завдяки своїй красі, привабливості пейзажу, якості води, річки Чорногорії підходять для спортивно-рекреаційної діяльності (рафтінг, купання, риболовля).

Ґрунти[ред.ред. код]

Відмінною особливістю Чорногорії є накопичення червонозему в прибережному районі. Цей тип грунту, що утворюється при вивітрюванні доломітових і вапнякових порід, також поширений в западинах карстового району; голі скелі південній частині карстового грунту практично не мають. Грунти гірських районів представлені звичайними бурими лісовими та підзолистими грунтами. Східні райони більш родючі і покриті лісами і травою. Орних земель — 13,7%, земель зайнятих постійними зерновими культурами — 1% (2005). Зрошуваних земель немає. (2003).

Флора[ред.ред. код]

У Чорногорії, всього лише на 0,14% території Європи, росте 2833 різновиди рослин, що складають майже чверть видів європейської флори. Ліси займають близько 40% території країни.

Територія Чорногорії належить середземноморського регіону, але більша частина складається з високх гір і рослинний ландшафт володіє гірським характером. Тут можна зустріти такі рослини, як в Альпах і Карпатах. Всюди знаходяться пасовища, так що тут дуже багато видів комах і різних рослин.

Величезним багатством черногорійского узбережжя є великі соснові і оливкові гаї і середземноморська рослинність. Ростуть тут десятки видів, пальм, лівійський кедр, мімоза, камелії, вістарії, евкаліпт, їстівні каштани і т. д., багато з яких були привезені сюди в минулому і добре тут акліматизувались. Також адаптувалися до місцевих умов і деякі види хвойних дерев.

Завдяки ідеальним умовам, вирощують тут оливкові дерева . У південній частині узбережжя вирощують оливки, які славляться якістю олії, разом з оливками, вирощених на хорватському узбережжі навколо Дубровника, відносяться до найкращих в Середземномор'ї.

Тільки в національному парку «Біоградська гора» ростуть дерева 86 порід, серед яких ялини, ялиці, буки, в'язи, дуби, клени, горобини, лайми — типові представники різних кліматичних поясів. Крім Перучіци в Боснії, на Біоградській горі зберігся єдиний в Європі незайманий первісний ліс (у природному парку Біоградської гори є дерева, яким 500–1000 років). Ще середньовічні правителі Чорногорії зрозуміли і оцінили унікальність цих лісів і взяли їх під захист, поклавши тим самим основу екологічної культури країни.

На Дурміторі, Проклятих горах ростуть рідкісні альпійські едельвейси . У селі Пива ученим О. Блау було відкрито рослину, названу гірською волошкою. Ботанік Панточек на початку 20 -го сторіччя відкрив на горі Комові два нових види фіалок, один з них був названий вченим на честь чорногорського короля Ніколи.

Фауна[ред.ред. код]

При настільки різноманітному рослинному світі не дивно, що тваринний світ Чорногорії настільки ж численніший і багатий видами .

У районі Біоградськой озера водяться олені,лані, косулі. На заболочених ділянках можна побачити кабанів і ведмедів. У високогірних областях пастухи, які до цих пір ведуть напівкочовий спосіб життя і відводять стада на літо в гори, часто зустрічають вовків і ведмедів. Іноді останні навіть насмілюються залізати в літні хатини пастухів і кошари .

Серед птахів поширені хижаки — яструб, шуліка, золотий орел. Не випадково символіка державного прапора Чорногорії — золотий двоголовий орел на червоному тлі.

У Букумірському озері, розташованому на висоті 1430 метрів над рівнем моря живе незвичайна хребетна тварина- водяна ящірка .

У Чорногорії представлено 3 / 4 видів європейської орнітофауни . В акваторії Скадарського озера живе найбільше в Європі співтовариство птахів. Тут можна побачити колонії пеліканів, бакланів, чапель, чорних ібісів . А під спокійною гладдю озера, на якій погойдуються водяні лілії і рідкісні кесораніі, плавають численні зграї риб — коропи, уклейки, форелі.

Стара частина міста Котор

Екологія та природоохоронні території[ред.ред. код]

У районах інтенсивного туризму, наприклад в Которі, спостерігається забруднення прибережних районів стічними водами.


Згідно конституції Чорногорії, республіка є «екологічним державою», під різними природоохоронними режимами знаходиться 8,1% території (в тому числі національні парки Дурмітор, Ловчен, Біоградська гора і Скадарське озеро).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]