Географія Сирії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Географія Сирії
Syria 2004 CIA map.jpg
Континент Азія
Регіон Південно-Західна Азія
Координати 35°00′ пн. ш. 38°00′ сх. д. / 35.000° пн. ш. 38.000° сх. д. / 35.000; 38.000
Площа 185180
  88-та в світі
99,4% суходолу
% вод
Кордони 2253:
км
Туреччина:
845 км
Ірак:
596 км
Ізраїль:
74 км
Йорданія:
356 км
Ліван:
356 км
Найвища точка гора Хермон: 2814 м
Найнижча точка Середземне море: 0 м
Головна річка Євфрат:3596 км
Найбільше озеро Асад: км²

Сирія розташована в Південно-Західній Азії, на північ від Аравійського півострова на Близькому Сході, омивається Середземним морем від Лівану до Туреччини. Вона межує з Туреччиною на півночі, Лівану та Ізраїлю на заході, Іраком на сході, і Йорданією на півдні. Через стратегічно важливого положення Сирія протягом багатьох століть була на перетині важливих торговельних шляхів між країнами Близького Сходу, сьогодні вона є найважливішим чинником близькосхідної політики та напруженості в арабо-ізраїльських відносинах. Її територія — 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1370 км², окуповані з 1967 р. Ізраїлем).

Територія Сирії розділяється на західну прибережну зону з гірським хребтом, і більш широку зону на сході, що представляє із себе плато. Домінує сухий клімат — на території близько 3/5 від усієї площі країни випадає менше 25 см опадів на рік. Найголовніший природний ресурс країни — родючий грунт. Найбільша річка — Євфрат, на якій в 1973 році побудована гребля, утворюючи водосховище назване озеро Асад (найбільше в країні).

Сирія розділена на 14 провінцій або мухафаз. Провінції діляться в цілому на шістдесят округів. Столиця Дамаск є другим за величиною містом в Сирії, ії столичний район, провінція по собі. Алеппо (населення 2 301 570) у північній Сирії є найбільшим містом. Латакії поряд з Тартус Сирії є основними портами на Середземному морі.


Фізична географія[ред.ред. код]

Топографічна мапа Сирії

Рельєф Сирії[ред.ред. код]

Прибережна рівнина[ред.ред. код]

Велика частина Сирії — це високе плато, висота якого над рівнем моря коливається від 200 до 700 м. Західна частина плато має досить різко виражений гірський рельєф. Тут тягнуться 2 гряди гірських масивів, розділені подовжнім пониженням — сирійським грабеном шириною 15-20 км; по дну його тече річка Ель-Асі (Оронт). Один з цих масивів, розташований на заході, носить назву Ан-Нусарія, найвища точка його досягає 1562 м. Цей масив майже паралельний морському узбережжю країни.

Вздовж Середземного моря простяглася вузька прибережна рівнина від Туреччини до Лівану. Поверхня цієї літоральної зони покрита піщаними дюнами, які лише зрідка перериваються пагорбами, що спускаються від гір до моря. Сирія претендує на територіальні води Середземного моря на відстані 65 км від берега.

Гірська місцевість на півночі Сіріі — гірський ланцюг Джебель Ан-Нусайрія, що простягнулася вздовж узбережжя, має середню висоту понад 1212 метрів. Його найвища вершина Набі-Юніс (1575 м). Західні схили, продуваються вологими вітрами з моря, більш родючі і щільніше заселені, ніж східні схили, на які дує тільки гарячий сухий вітер з пустелі. Ще до ліванського кордону і горами Антиліван гірський ланцюг Джебель Ан-Нусайр переривається, утворюючи коридор, в якому розташувалося місто Хомс. На схід від хребта Джебель Ан-Нусайр простягся ще однин ланцюг — Джебель Аз-Завія, між якими знаходиться долина Аль-Габ з родючими угіддями, зрошуваними звивистою річкою Оронт.

На півдні гори Антілівану досягають висоти більше 2700 метрів біля сирійсько-ліванського кордону і простягаються у східному напрямку в бік плато. На східних схилах мало опадів і рослинності, гори там поступово переходять у пустелю.

На південному заході велична гора Хермон (Джебель Аш-Шейх), також стоїть на межі між Сирією і Ліваном, спускається на плато Хоран, що обдувається вологим середземноморським повітрям і лежаче на південь від Дамаска і на схід від Антилівану. На північний захід від Хорана знаходиться піднятий вулканічний район гірського хребта Джебель Друз (перейменований у Джебель Аль-Араб).

Східне плато[ред.ред. код]

Весь регіон східного плато перетинає низька ланцюг з гір Джебель Ар-Рувак, Джебель Абу-Руджмейн і Джебель Бішрі, що простягнулася в північно-східному напрямку від Джебель Аль-Араб до річки Євфрат. На південь від цих гір лежить посушлива пустеля Хамад. На північ від Джебель Ар-Рувак і схід від Хомса розташувалася ще одна пустеля — пустеля Хомс. Всі ці пустелі є частиною великої Сирійської пустелі.

На північний схід від Євфрату знаходиться родючий регіон Джазіра, що омивається водами приток Євфрату. У 1960-х і 1970-х у цьому районі була успішно проведені іригаційні проекти, і сьогодні район є центром злакових і бавовняних культур. Значно зріс економічний потенціал Джазіри за рахунок відкриття нафти і природного газу на півночі регіону.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Річка Євфрат

Водні шляхи в Сирії грають найважливішу роль в розвитку сільського господарства. Річки Сирії в основному відносяться до басейнів Середземного моря і Перської затоки. Головна річка країни — Євфрат (по-арабськи — Шаттель-Фірат), яка акумулює в собі більше 80% всіх водних ресурсів країни. Євфрат починається в Туреччині і перетинає територію Сирії з північного заходу на південний схід протягом 675 км, після чого направляється в Ірак. Ширина долини Євфрату на території Сирії коливається від 4 до 15 км. У Сирії Євфрат приймає 2 лівих притоки: Хабур (460 км) і Белих (105 км). Праві притоки Євфрату наповнюються водою лише навесні, називаються ваді. Рівень води в колишні роки переважно був нестійкий, траплялися часті повені, особливо в період танення снігів.

У 1973 в Сирії було закінчено будівництво греблі Tabaqah Dam (закінчена в 1973 і відома просто як гребля на Євфраті). Гребля утворює водосховище, озеро Асад (близько 80 км в довжину і 8 км в середньому в ширину), яке використовується для зрошення бавовни.

Ель-Асі — друга за величиною річка Сирії. Вона бере початок в Лівані (у горах Баальбек) і впадає в Середземне море. По території Сирії Ель-Асі тече протягом 325 км, перетинає країну з півдня на північ. Ця річка харчується гірськими джерелами, талими снігами і володіє значними запасами води. Водами цієї річки зрошуються родючі рівнини Хомс, Хама, Ель-Габ. Місцями річка утворює озера і болота. Найбільш велике озеро — Хомс, болота — Ашарна і Габ. По річці Тигр (арабською Ед-Діжля) на протязі 50 км проходить державний кордон Сирії з Туреччиною та Іраком. На південному заході Сирії тече річка Барада (71 км), що впадає в озеро Бухайра-аль-Утейба. Води річки Барада зрошують територію оазису Дамаська Гута, де розташована столиця Сирії — Дамаск. Сирії належить також правий берег прикордонної з Йорданією річки Ярмук.

Річка Оронт також має велику економічну і історичну значущість.

На посушливому плато на схід від Дамаска оазиси, струмки, декілька внутрішніх річок, що стікають в болота і невеликих озер забезпечують водою потреби зрошуваного землеробства. Найбільш значуща з річок Барада бере початок в горах Антиліван і губиться в пісках пустелі. Барада утворює оазис Аль-Гута, одну з визначних пам'яток Дамаска.

Клімат і ґрунти[ред.ред. код]

Клімат Сирії — субтропічний середземноморський (внутрішніх районах — континентальний, аридний). Опадів випадає мало, і в основному на зимовий сезон. Характерне інтенсивне випаровування. Висока вологість повітря і випадання значної кількості опадів характерні лише для прибережної низовини і західних схилів хребта Ансарія.

Висока середньорічна температура повітря характерна майже для всієї країни (для Середземноморського узбережжя + 19 градусів, південно-східній частині Сирії — більш + 20 градусів, решті частини + 15-20 градусів). Тільки в гірських районах, розташованих на висоті більше 1000 метрів над рівнем моря, середньорічна температура не досягає +15 градусів.

У Сирії переважають вітри західного і північно-західного напрямків, які несуть вологу з боку Середземного моря. Однак навесні, на початку літа і восени з Аравійської пустелі дує гарячий вітер — хамсин. Він несе з собою величезну кількість піщаного пилу і піднімає температуру на 10 — 15 градусів.

Клімат Сирія
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 10,8 12,6 16,4 21,9 27,4 32,3 34,9 34,8 32 26,7 18,9 12,7 23,4
Середня температура, °C 6,9 8,2 11,5 16,2 21,1 25,3 27,9 28 25 20,1 13,6 8,5 17,4
Середній мінімум, °C 2,8 4 6,3 10,5 14,4 18,4 21,3 21,4 18 13,7 8,7 4,4 12
Норма опадів, мм 73.3 59 50 35.8 17 2.4 0.6 0.3 2.4 20.9 42.3 62.7 382
Джерело: Клімат Сирії

Західна Сирія[ред.ред. код]

Клімат приморської смуги і підвітряних схилів хребта Ансарія — вологий середземноморський. Середня річна кількість опадів 750 мм (у горах — 1000–1300 мм). Сезон дощів починається в жовтні і продовжується до березня — початку квітня (найінтенсивніше в січні). З травня по вересень опадів майже не випадає. На низьких висотах у цей сезон погода дискомфортна для людини: вдень повітря прогрівається до 30-35° C при високій вологості. Вище в горах влітку денні температури приблизно на 5 °C нижче, ніж на узбережжі, а вночі — навіть на 11 °C.

Середні зимові температури становлять 13-15°С. Іноді бувають снігопади, але вони більш звичні лише для верхнього гірського поясу хребта Ансарія, де сніжне покривало може триматися два-три місяці. Хоча зиму вважають сезоном дощів, дощових днів буває небагато.


Східна Сирія[ред.ред. код]

Вже на східних схилах хребтів Ансарія, Антіліван і Еш-Шейх середня сума опадів зменшується до 500 мм (в Сирійській пустелі — до 200 мм). За таких умов існують степи і напівпустелі. Майже всі опади випадають взимку, тому озимі зернові культури можна вирощувати без зрошування.

Амплітуда температур у межах степів і пустель більша, ніж на середземноморському узбережжі. Середньолипнева температура у Дамаску, на західному краю степової зони, становить 28°С,а в Дейр-ез-Зора, що знаходиться в пустельній області, середня температура липня 33°С. Денні температури в липні-серпні часто перевищують 38°С. Після заходу сонця температура різко падає, зменшується вологість повітря. Таким чином, незважаючи на денну спеку, завдяки прохолодним сухим ночам у внутрішніх районах країни в літній час кліматична обстановка більш комфортна, ніж на узбережжі. Взимку в степових і пустельних районах приблизно на 5,5°С прохолодніша, ніж у прибережній смузі. Середні зимові температури Дамаска і Дейр-ез-Зора 7°С, а Халеба — 6°С. На півночі степової зони часто бувають заморозки і випадає сніг, але в її південних районах, а також у пустелях ці кліматичні явища спостерігаються рідше. Нічні температури взимку опускаються значно нижче 0°С.

Ґрунти[ред.ред. код]

Більша частина країни покрита сіроземами, на півночі і заході поширені каштанові ґрунти, в горах на заході зустрічаються ареали коричневих, найбільш родючих ґрунтів. Вони відносяться до приморської низовини і нижніх схилів хребта Ансарія. Багато ґрунтів засолені і загіпсовані.

Рослинний світ[ред.ред. код]

Сосновий ліс в горах на заході Сирії

Природна рослинність Сирії під сильним антропогенним впливом зазнала значних змін. У минулому хребет Ансарія на заході і гори на півночі країни були покриті лісами. Пізніше їм зміну прийшли вторинні ліси з низькорослими хвойними і листяними породами в малонаселених місцевостях і чагарниками середземноморського типу. У Західній Сирії, де менше місць проживання на гірських схилах, переважають вічнозелені дуби, лавр, мирт, олеандр, магнолія, фікуси. Зустрічаються також гаї кипариса, алепської сосни, ліванського кедра, ялівець.

Вздовж середземноморського узбережжя ростуть плантації тютюну, бововника, цукрової тростини. У долинах річок вирощують інжир, шовковичне дерево, цитрусові, а на пологих схилах — оливки і виноград. На полях висівають кукурудзу, ячмінь, пшеницю, а також вирощують картоплю і овочі. На півночі і в низькогір'ях внутрішніх частин країни поширені типові бобово-злакові степи, які служать кормовою базою пасовищного скотарства (в основному вівчарства). На полях вирощують пшеницю і ячмінь, бавовник, а в умовах штучного зрошування — рис.

У пустелях ландшафт пожвавлюється лише після дощу, коли з'являються молоді пагони трав і низькорослі чагарники, які представлені в основному саксаулом, біюргуном, бояличем, полином. Проте навіть такого бідного рослинного покриву досить для прокорму верблюдів, які розводять кочівники.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Тваринний світ Сирії різноманітний. З хижаків зустрічаються дика кішка, рись, шакал, лисиця, смугаста гієна, каракал, у степах і напівпустелях багато тхорів, з копитних — антилопа, газель, дикий осел. Багато гризунів, наприклад, тушканчиків. Іноді зустрічаються дикобрази, їжаки, білки, зайці. Плазуни: змії, ящірки, хамелеони. Зустрічаються різноманітні види птахів — фламінго, лелеки, чайки, чаплі, гуси, пелікани. По всій країні водяться жайворонки, рябки, дрохви, в містах і селах — горобці і голуби, в гаях — зозулі. З хижаків — орли, соколи, яструби, сови.

Ресурси та використання землі[ред.ред. код]

Природні ресурси: нафта, фосфати, хром і марганець руди, асфальту, залізної руди, ам'яної солі, мармуру, гіпсу, гідроенергетика.

Використання землі: орна земля: 24,8%
багаторічні культури: 4,47%
інші: 70,73% (2005).

Зрошувані землі: 13,560 км² (2003).

Загальний обсяг поновлюваних водних ресурсів: 46,1 км³ (1997).

Площа і межі[ред.ред. код]

Площа: всього: 185180 км ²
землі: 183630 км ²
води: 1550 км ²

Примітка: включая в себе 1295 км ², з окупованої Ізраїлем території

Сухопутні кордони: всього: 2253 км
берегова лінія: 193 км

Морські: прибережна зона: 75,9 км
територіальне море: 64,8 км

Висота над рівнем моря: Найнижча точка: Безіменний розташування поблизу Тиверіадського озера (Галілейського моря) — 200 м
Найвища точка: гора Хермон 2814 м

Екологічні проблеми[ред.ред. код]

Природні небезпеки: пилові бурі, піщані бурі.

Навколишнє середовище (проблеми екології): вирубка лісів, надмірний випас худоби, ерозії ґрунтів; спустелювання; забруднення води від скидання неочищених стічних вод і відходів від переробки нафти; недостатні запаси питної води.

Навколишнє середовище (міжнародні угоди): учасник: Біорізноманіття, Зміна клімату, Спустелювання , Зникаючі види , Небезпечні відходи , Захист озонового шару , Забруднення з суден (МАРПОЛ 73/78), водно-болотні угіддя.
підписані, але не ратифіковані: Зміна навколишнього середовища

Посилання[ред.ред. код]