Географія Еритреї
Еритрея розташована в Східній Африці на узбережжі Червоного моря та прибережних островах архіпелагу Дахлак. Має сухопутні кордони із Суданом на північному заході (протяжність кордону — 605 км), Ефіопією на півдні та південному заході (912 км) та Джибуті на південному сході (113 км).[1][2]
Площа країни становить 117.600 км², Еритрея знаходиться на 101-му місці серед країн світу за територією. Державі належать близько 350 островів в Червоному морі, 200 з яких утворюють архіпелаг Дахлак.[3] Загальна протяжність берегової лінії країни складає 2234 км; протяжність материкової берегової лінії — 1151 км, островів у Червоному морі — 1083 км.[2]
Зміст |
Рельєф [ред.]
Рельєф країни доволі неодноріний. Біля третини території Еритреї знаходиться на Еритрейському нагір'ї (висота його — бл. 2000 м), яке є продовженням південнішого Ефіопського нагір'я. На захід від нього знаходиться велике плато (бл. третини від загальної площі), на схід — прибережні рівнини та впадини, в тому числі, частина впадина Афар. На нагір'ї знаходяться густонаселені райони країни. Актуальними проблемами для даного регіону є зменшення родючості земель через інтенсивність використання земельних ресурсів у сільському господарстві, часті засухи, зменшення площі лісового покриву та ерозію ґрунтів. Тут знаходяться витоки багатьох притоків рік Гаш, Сетіт, Барка, Текезе та Мереб. Найвища точка Еритреї — гора Соїра (2989 м); знаходиться на південь від столиці країни Асмери, яка розташована на висоті 2374 м над рівнем моря. Найнижча точка країни знаходиться біля озера Кулул (75 м нижче рівня моря) в Афарській впадині. Низинні райони на заході Еритреї простягаються від Керена (на північний-захід від Асмери) до кордону із Суданом. Землі в цьому регіоні зрошуються річками Гаша, Мереб та Барка.
Переважна частина прибережної полоси знаходиться в аридній чи семіаридній зоні, хоча там також проживають скотоводи-кочівники та є дикі звірі. На східних схилах нагір'я є родючі ґрунти, які отримують опади протягом двох вологих сезонів року.[3][2]
Клімат [ред.]
На узбережжі Червоного моря клімат в країні сухий та жаркий. Середні зимні температури (грудень — лютий) коливаються в діапазоні 20—35°C, літні (червень—вересень) в межах 40—50°C. Середньорічна норма опадів — 200 мм. В східній частині країни температури ще вищі. В цих несприятливих умовах для життя, населення займається кочовим скотарством, а у багатих рибою прибережних районах — рибальством.
Західні рівнини на кордоні із Суданом роташовані на висоті 500—2000 м над рівнем моря. Переважно це пустелі, напівпустелі та саванни, хоча існують і родючі ґрунти завдяки сезонним розливам р.Барки. Середньорічна кількість опадів становить 400 мм. Найпрохолодніший місяць року - грудень, температура інколи знижується до 15°C.
Еритрейське нагір'я відзначається більш вологим та прохолоднішим кліматом. Переважна більшість поверхні знаходиться вище 1500 м, середньорічна норма опадів коливається в межах 500—850 мм. Середні температури регіону коливаються в діапазоні 15—30°C, інколи трапляються перепади до 40°C. Взимку вночі можливе зниження температури до 0°C. В цій кліматичній зоні знаходиться і столиця країни, Асмера, де температура в середньому коливається від 21°C взимку до 25°C на початку літа.
В центральному та західному регіоні країни спостерігається два вологих періоди — головний літній із червня по вересень і менш виразний весінній із березня по квітень. Біля узбережжя опади випадають переважно взимку. В середньому по країні середньорічна норма опадів складає 400—600 мм.[3]
Природні ресурси [ред.]
Еритрея загалом не дуже багата природними ресурсами, які б сприяли розвиткові економіки. Переважну більшість території країни займають гори чи пустельні райони. В минулому країна навіть експортувала цитрусові та овочі до Європи та країни Близького Сходу, але після багаторічної війни різко скоротилася кількість лісів та придатних для сільського господарства ґрунтів; обробляється близько 10-12% площі країни, 1% — під постійний врожай. Близько 6% території Еритреї займають заповідники та ліси, 49% — пасовиська.
Густонаселене Еритрейське нагір'я краще за все придатне для інтенсивного вирощування зернових, бобових та овочевих культур, для молочного тваринництва та птахівництва. Але для підтримки рівня виробництва необхідне зрошення та боротьба із ерозією. Також є великі родючі долини, які при постійному чи сезонному зрошенні можуть використовуватися для плантаційного господарства та для вирощування зернових і плодових культур. Загалом, через бідність Еритреї на земельні ресурси, сільське господарство та тваринництво доволі обмежені у своєму розвиткові. Також Еритрея має значні рибні ресурси.
Серед корисних копалин країни слід відзначити золото, калійну сіль, цинк, мідь. Із середини 1990-х рр. в країні ведуться пошуки нафти. [3][2]
Примітки [ред.]
- ↑ (рос.) Эритрея — Вокруг света
- ↑ а б в г (рос.) Эритрея | Справочник
- ↑ а б в г (рос.) Эритрея — Энциклопедия Кольера

