Географія Намібії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Природа Намібії

Карта Намібії
Дюни в пустелі Наміб
Топографічна карта Південної Африки
Кратер Roter Kamm у пустелі Наміб.
Пустеля Калахарі

Розташування[ред.ред. код]

Намібія (Namibia) (колишня Південно-Західна Африка) — держава на південному-заході Африки, що межує на півночі з Анголою і Замбією, на сході з Ботсваною і Південно-Африканською Республікою, на заході омивається водами Атлантичного океану; На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км. Це т.зв. смуга Капріві, що дає країні вихід до ріки Замбезі. Площа країни 824300 км².

Рельєф[ред.ред. код]

Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі Наміб. Клімат Намібії дуже сухий, тропічний. Ріки — Оранжева та Кунене.

Берегова лінія загальною протяжністю бл. 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Волфішбей і Людеріц.

У північних і південних районах побережжя складене щебенисто-галечним матеріалом, а в центральних — піщаним. Вздовж побережжя — пустеля Наміб, шириною 50-130 км, яка займає бл. 20% території країни. Вітер переміщує прибережні піски з півдня на північ і утворює біло-жовті дюни висотою до 40 м. За прибережними дюнами тягнеться ланцюг довгих вузьких лагун. Тут зустрічаються солончакові западини округлої або овальної форми. З віддаленням від берега забарвлення дюн поступово переходить в червоне через збільшення вмісту оксидів заліза. Дюни у внутрішніх районах пустелі Наміб підіймаються до 300 м і є найвищими у світі. На сході поверхня пустелі Наміб рівнями підіймається до Великого Уступу. Тут місцями підносяться численні останцеві плато і гори. Одна з них гора Брандберґ (2579 м), складена гранітами, найвища точка країни. Вона оточена нижчими горами, які отримали назву «Дванадцять Апостолів». У печерах і на схилах Брандберґа збереглися наскельні малюнки первісних людей. Великий Уступ служить західним кордоном плоскогір'я, складеного кристалічними породами, переважно гранітами і гнейсами, які місцями перекриті кварцитами, пісковиками і вапняками. Плоскогір'я полого знижується в глибінь материка і розчленоване на окремі масиви (Каоко, Овамбо, Дамара, Нама і інш.) тектонічними западинами. Найбільша з них — Калахарі — знаходиться на висоті бл. 900 м над р.м. Вона виконана червоними і білими пісками, що перекривають кристалічні породи фундаменту. Піски утворюють дюни висотою до 100 м.

На півночі Намібії в безстічній улоговині знаходиться солончак Етоша площею бл. 5 тис. км². — найбільший в Африці. Коли його плоске дно, покрите вапняно-глинистою кіркою, раз на декілька років заливається водою, утворюється тимчасове озеро глибиною до 1,5 м. Тут здавна ведеться видобуток солі.

Гідрографія[ред.ред. код]

Найбільші ріки в Намібії — Оранжева, Фіш-Рівер (її каньйон — другий за величиною у світі після Великого каньйону США). Окаванго впадає у величезне болото на території Ботсвани, яке має назву дельта Окаванго (найбільша у світі внітрішня річкова дельта, тобто дельта, що не має стоку в океан).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X