Географія Бутану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Топографічна карта Бутану

Бутан — держава в Азії, що межує з Китаєм та Індією. Площа: 46 500 км².

Топографія: в Гімалаях, на півночі країни, перетята гірська місцевість із засніженими горами (часто покритими льодовиками); на південних хребтах Гімалаїв — високогірна місцевість; в південній частині країни — передгір'я і субтропічні рівнини. Найвища точка країни — Кулагангрі (Kulha Gangri; 7554 м), за іншими даними — гора Гангкхар Пуенсум має абсолютну висоту 7570 метри. Незліченні гірські річки несудохідні, але забезпечують водою іригаційні системи країни і виробляють гідроелектроенергію.

Клімат: змінюється в залежності від висотності. На півночі країни — цілорічний сніг, на заході — сильні мусонні дощі, у східній та центральній частині — сухий клімат, на півдні — вологий субтропічний клімат.

Топографія[ред.ред. код]

Бутан не має виходу до моря, він знаходиться в Східних Гімалаях, і тому місцевість країни гірська і лісиста. Протяжність кордону з Китаєм на півночі і північному заході становить 470 км; протяжність кордону з Індією (зі штатом Сіккім на заході, Західним Бенгалом на південному заході, Асамом на півдні і південному сході, і Аруначал-Прадеш (раніше Північно-Східне прикордонне агентство) на сході становить 605 км. Індійський штат Сіккім (територія шириною 88 км) відокремлює Бутан від Непалу, а індійський штат Західний Бенгал — від Республіки Бангладеш (причому відстань від Бутану до Бангладеш всього 60 км). Відстань між східним і західним кордоном Бутану — 300 км, між північним і південним — 170 км. Площа держави — 46 500 км² (одна третя площі Непалу). У середині 1980-х років приблизно 70% території було покрито лісами, 10% — цілорічним снігом і льодовиками, майже 6% — постійно культивувалося або займалося населеними пунктами, 3% — тимчасово культивувалося і 5% — займалося луками і пасовищами. Решта території — скеляста місцевість, на якій неможливо культивування сільськогосподарських рослин.

Перші британці, які побували в Бутані, розповідали: «Темні і вузькі полонини, вершини гір, загублені в хмарах, створюють пейзаж виняткової розкоші і величності». Територія країни — одна з найбільш важкопрохідних гірських місцевостей світу, висота якої змінюється від 160 до 7000 м над рівнем моря. Найвища точка Бутану — гора Кулагангрі (Kulha Gangri) висотою 7554 м (знаходиться на півночі країни на кордоні з Китаєм). Друга найвища точка — Джомолхарі (Chomo Lhari) висотою 7314 м знаходиться біля долини Чумбі (Chumbi). У країні налічується 19 гірських піків, що перевищують висоту 7000 м. На півночі бутанського-китайського кордону підносяться засніжені гімалайські піки заввишки понад 7500 м, на вершинах яких панує арктичний клімат. Вода гірських річок, що утворилася в результаті танення льодовиків, альпійські долини в цьому регіоні створюють ідеальні умови для великої рогатої худоби, яку розводить місцеве населення. Чорні Гори в центральній частині Бутану утворюють природний вододіл між двома головними річковими системами країни — Мо (Mo Chhu) і Дрангме (або Манас; Drangme Chhu). Висота гірських вершин Чорних Гір — 1500—2700 м над рівнем моря, а бурхливі гірські річки утворюють гірські ущелини. Ліс у центральній частині Бутану — величезна цінність країни.

Східний Бутан розділений південними вершинами гірської системи Донга. У західній частині Бутану знаходяться родючі культивовані долини і водосховища країни. Височина Шивалік, Ю чи Чорні Гори, передгір'я Гімалаїв, покрита лісами, алювіальними річковими долинами і горами заввишки до 1500 м над рівнем моря. Височина спускається до субтропічних рівнин «дуар». Більша частина цієї рівнини лежить в Індії, але вона проникає всередину Бутану на 15 км. Рівнини «Дуари» в Бутані складаються з двох частин. Північна частина — перетята місцевість з сухою пористої землею і рясною рослинністю. Південна частина — родючі землі, порослі високими травами і обширними джунглями. На рівнині вирощується рис і інші зернові культури. Найважливіші комерційні центри країни — Пхунчолінг (Phuntsholing), Гелепху (Geylegphug) і Самдруп-Джонкхар (Samdrup Jongkhar) — знаходяться саме на рівнинах «дуар». Тут мешкають тигри, леопарди, слони і інші тварини.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Бутану варіює залежно від висоти місцевості і, як і на більшій частині Азії, перебуває під впливом мусонів. У західній частині країни через мусонні вітри випадає 60-80% всіх опадів країни. Клімат вологий і субтропічний на південних рівнинах і передгір'ях, в гімалайських долинах південного та центрального районів клімат помірний, на півночі країни — холодний з цілорічним снігом на гімалайських вершинах. Температура залежить від висоти. Так, температура в Тхімпху, що знаходиться на висоті 2200 м над рівнем моря в західній частині країни, в червні—вересні температура 15-26 °C, але в січні знижується до −4 °C, а іноді і до −16 °C. Центральна частина країни — зона прохолодного помірного клімату. На півдні країни, через жаркий, вологий клімат цілорічна температура становить +15-30 ° C, при цьому температура влітку в долинах досягає іноді +40 °C. Річний рівень опадів залежить від району. Так, в північній частині Бутану в рік випадає тільки 40 мм опадів — в основному у вигляді снігу. У центральному районі з помірним кліматом річний рівень опадів становить близько 1000 мм. На півдні (в зоні субтропіків) випадає до 7800 мм на рік. З грудня по лютий — сухий зимовий період, коли випадає 20 мм опадів на місяць. У серпні рівень опадів досягає 650 мм. Весна в Бутані триває з березня до середини квітня. Літні дні починаються в середині квітня, коли рідко трапляються дощі. Сезон мусонних дощів на південному заході — липень—вересень. Високий рівень опадів на півдні країни пояснюється тим, що мусони затримуються Гімалаями. Осінь триває з кінця вересня до кінця жовтня—листопада. З листопада по березень триває морозна і сніжна зима (на висоті від 3000 м).

Річкові системи[ред.ред. код]

Докладніше: Річки Бутану

У Бутані чотири головні річкові системи: Манас (або Дрангме), Санкош (або Пуна-Цанг), Ванг Чу (або Чінча) і Торса (або Амо). Всі вони беруть свій початок у Гімалаях, а потім, протікаючи в південному напрямі через долини «дуари», впадають у річку Брахмапутра, яка, в свою чергу, впадає в Ганг. Найдовша річкова система в Бутані — Дрангме (або Курі), яка тече в індійський штат Аруначал-Прадеш і має три притоки: Дрангме, Мангде і Бумтанг. У районі долин «дуар», де сходяться всі 8 притоків цієї річки, Дрангме носить назву Манас. 320-кілометрова річка Пуна-Цанг (або Санкош) часто виходить зі своїх берегів, як і річки Мо і Пхо, що її утворили. В них тече вода, що утворилася з гімалайського снігу. Вони течуть у південному напрямку до міста Пунакха, де з'єднуються, утворюючи річку Пуна-Цанг, яка, в свою чергу, тече на південь в індійський штат Західний Бенгал. Численні притоки річки Ванг Чу довжиною 370 км беруть початок у Тибеті. Сама річка Ванг Чу тече на південний схід через західну частину Бутану і надалі проходить через «дуари». Тут вона тече в індійський штат Західний Бенгал. Найменша річкова система країни — Торса, відома як Амо в північній частині, також бере початок у Тибеті і тече в Індію.

Льодовики[ред.ред. код]

Льодовики Бутану

Льодовики в північному Бутані, які займають 10% усієї території країни, є важливим джерелом води в річках Бутану. Ці льодовики містять в собі мільйони тонн прісної води, і під час літнього танення часто стають лихом для населення.

Охорона природи[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]