Географія Оману

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Світлина Оману з космосу, березень 12, 2000
Детальна карта Оману
Топографічна карта Оману
Пустельний ландшафт. Оман.

Природа Оману

Розташування[ред.ред. код]

Оман, (Oman), Султанат Оман (Уман) - держава у Південно-Західній Азії, на південному сході Аравійського півострову. Межує з Саудівськой Аравієй, ОАЕ і Єменом. Омивається водами Аравійського моря і Оманської затоки. Є невеликий ексклав на півночі п-ова Мусандам, відокремлений від основної території Омана територією ОАЕ. Цей півострів вдається в Ормузьку протоку, що розділяє Персидську і Оманську затоки. Оман має сухопутний кордон з Об'єднаними Арабськими Еміратами, Саудівською Аравією і Єменом.

Рельєф[ред.ред. код]

Більша частина поверхні Оману гориста; висоти до 3353 м (г. Шам в масиві Ель-Ахдар). Між горами і Оманською затокою протягається вузькою смугою приморська рівнина Ель-Батіна, найбільш освоєна і заселена частина країни.

На крайній півночі країни на побережжі Оманської затоки виражена вузька приморська рівнина Ель-Батіна. На південь від неї розташована серія невисоких субпаралельних хребтів гір Ахдар, що підвищуються в південно-західному напрямі, з самою високою точкою країни - горою Шам (3035 м). З півдня до цих гір примикає плато Оман середньою висотою бл. 500 м, значною мірою розчленоване руслами тимчасових водостоків - ваді. Ці водостоки беруть початок в горах і втрачаються в пісках пустелі Руб-Ель-Халі.

На півдні знаходиться пустеля Піски Вахіба.

На крайньому півдні країни розташоване плато Дофар, південний край якого утворюють гори Кара з вершинами, що досягають 1678 м. Гори круто обриваються у бік Аравійського моря і мають більш пологі північні схили.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат тропічний, жаркий, сухий.

Гідрографія. Флора і фауна[ред.ред. код]

Постійних рік немає.Пустельна рослинність, в горах ділянки саван і тропічних лісів.

Протяжність Оману з північного сходу на південний захід бл. 1000 км, із заходу на схід від 130 до 320 км.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X


Посилання[ред.ред. код]