Андре Львов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андре Мішель Львов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Мішель Львов
фр. André Lwoff
Народився8 травня 1902(1902-05-08)[1][2][…]
Ене-ле-Шато
Помер30 вересня 1994(1994-09-30)[1][2][…] (92 роки)
Париж, Франція
Країна Франція
Діяльністьбіолог, вірусолог, лікар, дослідник, ботанік
Alma materІнститут Пастера
Lycée Voltaired
ГалузьМікробіологія, вірусологія
ЗакладІнститут Пастера
Науковий ступіньдоктор філософських і доктор медичних наук
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Французька академія наук
Французьке зоологічне товариствоd
Американська академія мистецтв і наук
Угорська академія наук
Європейська організація молекулярної біології
Леопольдина
Бельгійська королівська академія медицини
Національна академія наук США
МатиMarie Lwoffd
У шлюбі зMarguerite Lwoffd
РодичіYakov Simonovichd і Adelaida Semyonovna Simonovitchd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1965) , медаль Левенгука

Андре́ Міше́ль Львов (фр. André Michel Lwoff, 8 травня 1902, Ене-ле-Шато — 30 вересня 1994, Париж) — французький мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1965 рік (разом з Франсуа Жакобом та Жаком Моно) "за відкриття в галузі генетичного контролю синтезу ферментів і вірусів ".

Біографія

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Андре Львов народився 8 травня 1902 року в селі Ене-ле-Шато (департамент Альє, Франція) в єврейській родині російського походження.

Батько майбутнього вченого — Соломон Кеселевич Львов — був народовольцем, а згодом психіатром, головним лікарем психіатричної лікарні під Парижем; за участь у студентському революційному русі в Києві був разом з братами Наумом (1856—1889) та Ароном засланий в Олонецьку губернію, і після втечі в 1887 року емігрував до Франції. У 1910—1911 роках він разом з Полем Серьйо (Paul Sérieux) очолював державну експедицію з вивчення психічних захворювань і психіатричної допомоги в Північній Африці (Алжир та Марокко). Після експедиції опублікував низку важливих публікацій з психіатричної епідеміології, що мають значення для історії медицини донині [4]. За дорученням Міністерства внутрішніх справ займався також вивченням організації медичної допомоги психічнохворим у сільській місцевості в долині Сени, що знайшло відображення в колективних монографіях " Rapport sur le service des aliénés du département de la Seine pour l'année 1911 " і " Rapport Sur Le Service Des Aliénés Du Département De La Seine Pendant L'année 1914 et 1915 ". Саме батько зацікавив юного Львова медициною, коли ще підлітком приводив його з собою на ранкові обходи хворих [5].

Мати, Марія Яківна Львова (до шлюбу Симонович або Сімінович, 1864—1955) — скульптор, двоюрідна сестра (по матері) художника Валентина Сєрова, зображена ним на відомій картині «Дівчина, освітлена сонцем» (переданої нею в дар Третьяковської галереї в 1940 році) [6] і на пізнішому портреті [7][8]. Вчилася скульптурі й живопису в Парижі, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Залишила мемуари (1949) про свою сестру Надію Яківну Симонович (у шлюбі Дервіз, 1866—1907) та її чоловіка художника В. Д. Дервіза (1853—1937) — батьків відомої художниці М. В. Фаворської (1887—1959).

Дід ученого — Яків Миронович Симонович (1840—1883) — дитячий лікар, випускник Медико-хірургічної академії (нині Військово-медична академія), автор наукових книг з педіатрії і педагогіки ("Наочне навчання для дітей, тільки що надійшли в народну школу ", Тифліс, 1870 ; "Теорія природного добору та її застосування до людини ", Тифліс, 1872; " Основи гігієни ", СПб, 2-е вид., 1883; "Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне вихованні малолітніх дітей ", разом з дружиною А. С. Симонович, СПб, 1874, 1884 і 1907). З 1876 року служив в Єлизаветинській дитячої лікарні в Петербурзі; разом з дружиною видавав журнал " Дитячий сад " (1866—1968) і завідував першими дитячими садками на теренах Російської імперії в Петербурзі і Тифлісі.

Бабуся вченого — Аделаїда Семенівна Симонович (уроджена Бергман , 1844—1933) — педагог, стояла біля витоків дошкільної освіти в Росії, 27 вересня 1863 року разом з чоловіком відкрила в Петербурзі перший в Росії дитячий садок і почала видавати журнал «Дитячий сад», присвячений питанням дошкільної освіти [9]. У 1870—1876 роках завідувала дитячим садком у Тифлісі, в 1886 у заснувала при Калачаевской сільській школі в Тверської губернії перші дитячі ясла, в 1874 у опублікувала двотомне зібрання своїх з чоловіком статей з педагогіки і психології дошкільного віку " Практичні нотатки про індивідуальне і суспільне виховання малолітніх дітей ", що витримало два перевидання (у 1884 і 1907 роках, останнє під назвою " Дитячий сад "з ілюстраціями власних дітей). Відомі портрети дітей А. С. Симонович у виконанні В. А. Сєрова (див., наприклад, М. Я. Симонович, /picture.php ? id_picture = 7005 А. Я. Симонович-Дервіз, 1872-1945) і також вона).

Тітка Андре Львова (див. скульптурний портрет тут [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]) — Ніна Яківна Симонович-Єфімова (1877—1948) — художниця, одна з засновниць і теоретик дитячого лялькового театру в Росії (театр Петрушки), автор книг спогадів про свого двоюрідного брата художника В. А. Сєрова та інших (« Записки Петрушечника », Держвидав:Москва-Ленінград, 1925, « Ляльки на тростині», Москва, 1940; " Спогади про Валентина Олександровича Сєрова ", Художник РРФСР: Москва, 1964; " Записки петрушечника та статті про театр ляльок ", Мистецтво: Москва, 1980; " Записки художника ", Радянський художник: Москва, 1982). Дружина скульптора І. С. Єфімова (1878—1959), разом з яким в 1918 році заснувала перший радянський театр ляльок Єфімових (тепер дитячий театр ляльок ім. М. І. Сац) [10]. Див. галерею художниці тут [Архівовано 19 грудня 2010 у Wayback Machine.].

Інші родичі: сестра бабусі Валентина Семенівна Сєрова (уроджена Бергман , 1846—1924) — перша в Росії жінка — професійний композитор [11], автор опер « Уріель Акоста» (1885), «Ілля Муромець» (1899), «Марія д'Орваль», «Глитай», фортепіанного циклу, спогадів (Санкт-Петербург, 1914) про сина художника В. А. Сєрова та чоловіка композитора О. М. Сєрова, чиї опери « Ворожа сила» і «Коваль Вакула» вона закінчила після смерті чоловіка. Двоюрідний племінник Андре Львова — Луїс Сімінович[en] — канадський молекулярний біолог, який в серії спільних робіт з Андре Львовим і Нільсом Кьєлгаардом з дослідження впливу ультрафіолетового випромінювання на лізогенії бактерії вперше продемонстрував його індуктивний вплив на виділення бактеріофага і його роль в загибелі клітини [12].

Життєпис і наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

У 19-річному віці вступив до Пастерівського інституту, де навчався у всесвітньо відомого французького мікробіолога Едуара Шатона (фр. Edouard Chatton), з яким згодом працював разом протягом 17 років. Перші дослідження Львова були в області паразитичених інфузорій, циклу їхнього розвитку і морфогенезу. Пізніше працював над проблемами, пов'язаними з харчуванням найпростіших одноклітинних організмів. В 1962 році запропонував класифікацію вірусів. Запровадив поняття провіруса; роботи з дослідження механізму зараження провірусом бактерій були удостоєні Нобелівської премії.

В 1925 році одружився з Маргеріт Бурдале (Marguerite Lwoff, 1905—1979), з якою познайомився в Пастерівському інституті й надалі проводив спільні дослідження. В 1929 році отримав медичний ступінь в Паризькому університеті, в у 1932 — ступінь доктора філософії.

В 19321933 роках завдяки гранту Рокфеллерівського фонду працював у лабораторії Отто Меєргофа в Гайдельберзькому університеті. У 1936 році завдяки іншому гранту того ж фонду працював у Кембриджі в лабораторії Девіда Кейліна. В 1938 році Львов стає деканом факультету в Пастерівському інституті, а в 1959 році професором мікробіології на Факультеті наук в Паризькому університеті

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Андре Львов мав почесні ступені низки університетів:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. S. Lwoff et P. Sérieux, «Sur quelques moyens de contrainte appliqués aux aliénés du Maroc», Revue de psychiatrie, 1911, № 15, pp. 185-189 et «Les aliénés au Maroc», Annales médico-psychologiques, 1911, t. 1, p. 471. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 13 жовтня 2010.
  5. Біографія А. Львова. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 13 жовтня 2010.
  6. Дівчина, освітлена сонцем. Архів оригіналу за 10 листопада 2009. Процитовано 13 жовтня 2010.
  7. Лауреати Нобелівської премії:Енциклопедія[недоступне посилання з червня 2019]:Пер. з англ. Москва:Прогрес, 1992.
  8. Біографічні дані А.М. Львова. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 13 жовтня 2010.
  9. Фотографії і матеріали про сім'ю Симонович. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 27 травня 2019.
  10. Листування Н.Я. Симонович-Ефімової з блокадного Ленінграда. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2010.
  11. Валентина Сєрова:служіння музичній культурі. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 27 травня 2019.
  12. = 399 Наукова біографія молекулярного біолога Лу Сіміновича. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 13 жовтня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]