Географія Коморських Островів
| Географія Коморських Островів | |
|---|---|
Географічне положення Коморські Острови | |
| Географічне положення | |
| Континент | Африка |
| Регіон | Східна Африка |
| Координати | 12°10′ пд. ш. 44°15′ сх. д. / 12.167° пд. ш. 44.250° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 2235 км² (180-те) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 340 км |
| Державний кордон | 0 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Картала (2360 м) |
| Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субекваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | [[_]] ( км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | риба |
| Стихійні лиха | тропічні циклони, активний вулканізм |
| Екологічні проблеми | деградація земель, ерозія ґрунтів, знеліснення |
Коморські Острови — східноафриканська острівна країна, що знаходиться на вході до Мозамбіцької протоки між східним узбережжям континенту і північним краєм острова Мадагаскар
. Загальна площа країни 2 235 км² (180-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 235 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни майже в 4 рази менша за площу Чернівецької області України.
Офіційна назва — Союз Коморських Островів, Коморські Острови, Комори (араб. جزر القمر — Джумухір'ят ель-Камар ель-Муттахіда; фр. Union des Comores, Comores; ком. Udzima wa Komori, Komori)[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу який вона займає. Назва Коморських островів з арабської, Джазаїр аль-Комор (араб. جزائر القمر), що означає Місячні острови. Араби-мореплавці називали Мадагаскар Великим Місячним островом, а Комори на шляху до нього протиставляли йому й звали Малими Місячними[3]. Ця назва закріпилась в європейській картографії через те, що ще з античних часів Клавдія Птолемея на всіх картах Африки малювали вигадані Місячні гори, що на час мандрівок португальців опинилися на картах якраз навпроти Коморських островів[3].
Коморські Острови — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону.Коморські Острови омиваються водами Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 340 км.
-
Карта Коморських Островів від ООН (англ.)
-
Порівняння розмірів території Коморських Островів та США
-
Морські кордони Коморських Островів (фр.)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Час на Коморських Островах: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].
-
Кратер Картали
-
Виверження Картали 2005 року
Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Картала (2360 м).
-
Рельєф Коморських Островів
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Карта країни (англ.)
- Острови Комор
-
Рельєф Коморських Островів
-
Гранд-Комор (Нгазіджа) (фр.)
-
Мохелі (Мвалі) (англ.)
-
Анжуан (Нзвані) (англ.)
-
Майотта (Маоре) (фр.)
Територія Коморських Островів лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[9]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морівта океанів можуть надходити руйнівні тропічні циклони[9].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Коморських Островів (за Кеппеном)
Коморські Острови є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
-
Водоспад у лісі на головному острові
Невеличкі річки, струмки і потічки країни несуть свої води до Індійського океану.
За флористичним районуванням світу Коморські Острови разом із о. Мадагаскар та Сейшельськими островами належать до Мадагаскарської області Мадагаскарського підцарства Палеотропічного флористичного царства.
Зоогеографічно територія країни належить до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області[9].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: можливе проходження тропічних циклонів в сезон дощів (з грудня по квітень); вулканічна активність на острові Великий Комор, вулкан Картала (2361 м) востаннє вивергався 2007 року, попереднє виверження 2005 року спричинило великі викиди вулканічного попілу й масову евакуацію населення[1].
Надра Коморських Островів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1,2 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель[1].
Земельні ресурси Коморських Островів (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 84,4 %,
- орні землі — 46,7 %,
- багаторічні насадження — 29,6 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 8,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,4 %;
- інше — 14,2 %[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- деградацію земель і ерозію ґрунтів через інтенсивне землеробство на незакріплених гірських схилах без терассування;
- знеліснення.
Коморські Острови є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12].
За фізико-географічним районуванням світу Коморські Острови разом з о. Мадагаскар та Сейшельськими островами умовно належать до Південноафриканської фізико-географічної країни.
- ↑ а б в г д е ж Comoros, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 5 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Африка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
- Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
- Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
- Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Коморские Острова // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Коморские Острова // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- (фр.) René Battistini et Pierre Vérin. Géographie des Comores. — Nathan, Paris : Agence de coopération culturelle et technique, 1984. — 142 с. — ISBN 2-09-164603-2.
- (фр.) Chanfi Mbae Mohamed. Géographie des transports aux Comores. — Paris : Паризький університет, 2002. — 443 с.
Вікісховище : Атлас Коморських Островів.- Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
- Комори / О. В. Гладкий // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-4615
- Карти Коморських Островів : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Comoros : [англ.] : [арх. 22 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 5 March. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Коморські Острови : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Коморських Островів.