Географія Коморських Островів
Географія Коморських Островів | |
---|---|
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Східна Африка |
Координати | 12°10′ пд. ш. 44°15′ сх. д. / 12.167° пд. ш. 44.250° сх. д. |
Територія | |
Площа | 2235 км² (180-те) |
• суходіл | 100 % |
• води | 0 % |
Морське узбережжя | 340 км |
Державний кордон | 0 км |
Рельєф | |
Тип | гористий |
Найвища точка | гора Картала (2360 м) |
Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
Клімат | |
Тип | субекваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | [[_]] ( км) |
Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
Інше | |
Природні ресурси | риба |
Стихійні лиха | тропічні циклони, активний вулканізм |
Екологічні проблеми | деградація земель, ерозія ґрунтів, знеліснення |
Коморські Острови — східноафриканська острівна країна, що знаходиться на вході до Мозамбіцької протоки між східним узбережжям континенту і північним краєм острова Мадагаскар . Загальна площа країни 2 235 км² (180-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 235 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни майже в 4 рази менша за площу Чернівецької області України.
Офіційна назва — Союз Коморських Островів, Коморські Острови, Комори (араб. جزر القمر — Джумухір'ят ель-Камар ель-Муттахіда; фр. Union des Comores, Comores; ком. Udzima wa Komori, Komori)[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу який вона займає. Назва Коморських островів з арабської, Джазаїр аль-Комор (араб. جزائر القمر), що означає Місячні острови. Араби-мореплавці називали Мадагаскар Великим Місячним островом, а Комори на шляху до нього протиставляли йому й звали Малими Місячними[3]. Ця назва закріпилась в європейській картографії через те, що ще з античних часів Клавдія Птолемея на всіх картах Африки малювали вигадані Місячні гори, що на час мандрівок португальців опинилися на картах якраз навпроти Коморських островів[3].
Коморські Острови — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону.Коморські Острови омиваються водами Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 340 км.
-
Карта Коморських Островів від ООН (англ.)
-
Порівняння розмірів території Коморських Островів та США
-
Морські кордони Коморських Островів (фр.)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Час на Коморських Островах: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].
-
Кратер Картали
-
Виверження Картали 2005 року
Надра Коморських Островів не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].
Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Картала (2360 м).
-
Рельєф Коморських Островів
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Карта країни (англ.)
-
Рельєф Коморських Островів
-
Гранд-Комор (Нгазіджа) (фр.)
-
Мохелі (Мвалі) (англ.)
-
Анжуан (Нзвані) (англ.)
-
Майотта (Маоре) (фр.)
Територія Коморських Островів лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морівта океанів можуть надходити руйнівні тропічні циклони[10].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Коморських Островів (за Кеппеном)
Коморські Острови є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1,2 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель[1].
-
Водоспад у лісі на головному острові
Невеличкі річки, струмки і потічки країни несуть свої води до Індійського океану.
Земельні ресурси Коморських Островів (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 84,4 %,
- орні землі — 46,7 %,
- багаторічні насадження — 29,6 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 8,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,4 %;
- інше — 14,2 %[1].
Зоогеографічно територія країни належить до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області[10].
Коморські Острови є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: можливе проходження тропічних циклонів в сезон дощів (з грудня по квітень); вулканічна активність на острові Великий Комор, вулкан Картала (2361 м) востаннє вивергався 2007 року, попереднє виверження 2005 року спричинило великі викиди вулканічного попілу й масову евакуацію населення[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- деградацію земель і ерозію ґрунтів через інтенсивне землеробство на незакріплених гірських схилах без терассування;
- знеліснення.
У фізико-географічному відношенні територію Коморських Островів можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж Comoros, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Африка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Коморские Острова // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. А-К. — 671 с.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Коморские Острова // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- (фр.) René Battistini et Pierre Vérin. Géographie des Comores. — Nathan, Paris : Agence de coopération culturelle et technique, 1984. — 142 с. — ISBN 2-09-164603-2.
- (фр.) Chanfi Mbae Mohamed. Géographie des transports aux Comores. — Paris : Паризький університет, 2002. — 443 с.
- Вікісховище : Атлас Коморських Островів.
- Карти Коморських Островів : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Comoros : [англ.] : [арх. 22 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Коморські Острови : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Коморських Островів.