Микільська Слобідка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микільська слобідка)
Перейти до: навігація, пошук
Адміністративно-територіальний поділ Києва
населений пункт
Микільська слобідка
Київ
Микільська слобідка

Микільська слобідка
Загальна інформація
50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. / 50.451556; 30.593417Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. / 50.451556; 30.593417
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Дніпровський
Адмінодиниця Київ
Транспорт
Метрополітен Kiev Metro First Line logo.svg «Лівобережна»
Залізнична інфраструктура Київ-Дніпровський,
з. п. Лівобережна
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Микільська слобідка. Карта розташування: Київ
Микільська слобідка
Микільська слобідка
Микільська слобідка (Київ)

Микільська слобідка — історична місцевість, селище на лівому березі Дніпра (в районі Києва).

Теперішня Микільська слобідка розташована між сучасними вулицями Євгена Маланюка і Каховською, пік розвитку поселення припав на першу половину ХХ столяіття.

У Микільській слобідці знаходилось поселення неоліту Дніпро-донецької культури.

Територія Микільської слобідки згадується з XV ст. як «земля напівкнязівська». З 1508 — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси — її назва).

З XVII ст. у поселенні існували Миколаївські церкви, остання з яких, в районі нинішньої школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), знесена 1961 року. У ній 25 квітня 1910 відбулося вінчання студента-поета Миколи Гумільова та Анни Горенко — майбутньої поетеси Анни Ахматової.

З XVIII сторіччя — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).

З 1903 — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

У 1906 році від Микільської слобідки в бік Києва було збудовано Русанівський міст (1906), зруйнований у німецько-радянську війну. В 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм з Дарницею і містом Бровари.

Поселення складалося з 3 кутків — Пожарище, За кладовищем, Дачна.

25 квітня 1910 року тут у Миколаївській церкві обвінчалися Микола Гумільов та Анна Ахматова.

У 1920-х роках у селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[1].

З 1923 року — у межах Києва.

У 1970–80-ті роки більшу частину Микільської слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці збудовано житловий масив Лівобережний.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]