Микільська Слобідка
| Микільська слобідка Київ |
||||
 Микільська слобідка |
||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д.Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°35′36″ сх. д. / 50.451556° пн. ш. 30.593417° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна |
|||
| Район | Дніпровський | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен |  «Лівобережна» |
|||
| Залізнична інфраструктура | Київ-Дніпровський, з. п. Лівобережна |
|||
| Зовнішні посилання: | ||||
| У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim | |||
| Карта | ||||
 Микільська слобідка
Микільська слобідка (Київ)
|
||||
Микільська слобідка — історична місцевість, селище на лівому березі Дніпра (в районі Києва).
Теперішня Микільська слобідка розташована між сучасними вулицями Євгена Маланюка і Каховською, пік розвитку поселення припав на першу половину ХХ столяіття.
У Микільській слобідці знаходилось поселення неоліту Дніпро-донецької культури.
Територія Микільської слобідки згадується з XV ст. як «земля напівкнязівська». З 1508 — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси — її назва).
З XVII ст. у поселенні існували Миколаївські церкви, остання з яких, в районі нинішньої школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), знесена 1961 року. У ній 25 квітня 1910 відбулося вінчання студента-поета Миколи Гумільова та Анни Горенко — майбутньої поетеси Анни Ахматової.
З XVIII сторіччя — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).
З 1903 — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
У 1906 році від Микільської слобідки в бік Києва було збудовано Русанівський міст (1906), зруйнований у німецько-радянську війну. В 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм з Дарницею і містом Бровари.
Поселення складалося з 3 кутків — Пожарище, За кладовищем, Дачна.
25 квітня 1910 року тут у Миколаївській церкві обвінчалися Микола Гумільов та Анна Ахматова.
У 1920-х роках у селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка[1].
З 1923 року — у межах Києва.
У 1970–80-ті роки більшу частину Микільської слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці збудовано житловий масив Лівобережний.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Джерела[ред. • ред. код]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / Автор світлин В. Галайба; Автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К.: Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с.: іл. — ISBN 966-7452-27-1.
 |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||||||||
