Омейяди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Омейя́ди (661750) — перша мусульманська династія халіфів із роду Омейя, засновником якої став Муавія.

Омеяди продовжили завойовницькі походи мусульманських армій: було захоплено всю Північну Африку на захід від Єгипту, завойовано Мавераннахр. Військові завоювання дали мусульманській спільноті велику кількість рабів, що призвело до економічного розвитку халіфату. Було досягнуто успіхів і в адміністративно-господарському управлінні. Наприкінці VII ст. на землях Халіфату було проведено грошову реформу, в результаті якої з'явилися нові срібні монети — дирхами. Майже на чотири століття вони стали зразком для всіх наступних грошей ісламських держав і основною «конвертованою валютою» всього цивілізованого світу. Для централізації держави була відновлена поштова служба, створена центральна скарбниця та державний архів (диван аль-хатім).

Проте в той же час всередині халіфату росло невдоволення правлінням Омеядів. Їх звинувачували в пристрасті до розкоші, в нехтуванні ісламом. Головною силою опозиції виступали шиїти, звинувачуючи Омеядів у незаконному правлінні. Вимоги шиїтів підтримували арабські племена Іраку і набожні мединці. Зросло назадоволення неарабського населення, особливо мавалі — торговельних партнерів арабських племен. У результаті Омеядів було скинуто, але плодами цієї перемоги скористались Аббасиди — фактичні організатори антиомеядівського повстання, яким керував Абу Муслім.

Один з небагатьох уцілілих від поголовного винищення член сім'ї Омеядів, Абдаррахман ібн Муавія, втік до Іспанії, де йому вдалося 756 року заснувати нову гілку династії Омеядів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. // Словарь атеиста. — Москва: Политиздат, 1988, с. 176—177. (рос.)