Православ'я в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вид на Києво-Печерську Лавру

Православ'я в Україні — розвиток релігійної діяльності Православної Церкви на теренах України.

Таврійський період[ред.ред. код]

Християнство почало проникати на територію, де пізніше розташувалася Україна, ще в I столітті н. е.. Осередком його первісного поширення був Крим (Таврика), який в той час належав Римові. Сюди приходили легендарні місіонери (Апостол Андрій) і сюди засилали за сповідання віри (Климент I). Одними з перших груп місцевошанованих святих є священномученики Херсонеські. У IV столітті після легалізації християнства в Римській імперії на території Криму були створені перші єпархії в Херсонесі і Боспорі, представники яких брали участь у перших Вселенських соборах. У IV столітті завдяки готам (єпископ Ульфіла) християнство широко поширилося на території майбутньої України, але незабаром було ослаблено міграційними хвилями азіатських кочівників (див. «Велике переселення народів», «Гуни», «Авари» тощо).

Доба Київської Русі[ред.ред. код]

Православ'я в Україні бере свій початок з Хрещення Русі в 988 р., яке призвело до утворення Київської митрополії (988—1240 роки). Однак християнство почало проникати на Русь-Україну ще за часів Аскольда[1] і Ольги. Першими київськими мучениками за християнство стали Феодор Варяг і син його Іоанн. Першим київським митрополитом став сирієць Михайло, а головним собором нової митрополії була Десятинна церква.

У 1051 році, за участю повернувся з Афона Антонія Печерського, був заснований знаменитий Києво-Печерський монастир.

Галицько-Волинське князівство[ред.ред. код]

Велике Князівство Литовське[ред.ред. код]

Перша Київська митрополія була заснована до розколу християнської церкви 1054 р., а тому не була окремою від католицизму гілкою християнства. З часом Київські митрополити легко брали унію (Ісидор), щоби подолати давній розкол. У північно-східних єпархіях з центром в Москві відокремилася антикатолицька Православна російська церква (при Йоні Московському в XV ст.). А ієрархи і велика частина кліру Київської митрополії на чолі з митрополитом Михайлом Рагозою прийняли унію з Апостольським Престолом, утворивши Руську унійну церкву.

Ідеолог Брестської унії єзуїт Петро Скарга

Річ Посполита[ред.ред. код]

1596 — Берестейська унія і створення УГКЦ.

Наступ полонізації і окатоличення привів до спротиву православного населення. Зокрема почали засновуватись церковні братства.

1615 р. — створено Київську братську школу. В 1659 році їй надано статус академії. Києво-Могилянська академія отримувала рівні права з Ягеллонським університетом.

Зрештою конфлікт з католицизмом привів до численних повстань і зокрема повстання Богдана Хмельницького.

Московський період[ред.ред. код]

У 1620 р. Київську митрополію створив Теофан III паралельно існуванню греко-католицькому Київської митрополії на чолі з митрополитом Йосипом. І був поставлений антикатолицький митрополит Йов (Київська митрополія 1620—1685 років). У 1687 р. антикатолицька Київська митрополія (Варлаам) злилася з православною російською церквою: так з'явилася Російська православна церква Московського патріархату.

Радянський період[ред.ред. код]

Після падіння монархії в Російській імперії в березні 1917 року, в деяких єпархіях за підтримки Центральної Ради оформилися автокефалія, що виразилися в роботі Всеукраїнської церковної ради і в проголошенні в жовтні 1921 р. Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ)[2]. В 1944 р. був піднесений в сан 1-й український патріарх, Діонісій. До кінця війни 1941—1945 років, з огляду на консолідацію Московського патріархату з державними структурами на території СРСР, альтернативні РПЦ православні течії та юрисдикції були ліквідовані.

Новітній період[ред.ред. код]

Після розпаду СРСР і утворення незалежної держави, з початку 1990-х років в Україні склалася неоднозначна ситуація, бо в країні заіснувало одразу кілька юрисдикцій, які називають себе православними помісними і автокефальними православними церквами. Канонічний статус мають Українська православна церква Московського патріархату і Бессарабська митрополія Румунської православної церкви[3][4][5], крім того, Константинопольська православна церква визнає своє «історичне і канонічне право відповідати на звернення або питання православних віруючих в Україні як „дочірньої церкви“ Константинополя»[6].


Детальніше див. статті[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія релігії в Україні: у 10-ти тт. / Редкол.: А. Колодний (голова) та ін. Т. 2: Українське православ'я / За ред. проф. П. Яроцького. — К., 1997. — 458 с.
  • Історія релігії в Україні: у 10-ти тт. / Редкол.: А. Колодний (голова) та ін. Т. 3: Православ'я в Україні. / За ред. А. Колодного, В. Климова. — К., 1999. — 560 с.
  • Чос В. Г., Історія Християнства в Україні. — Сміла: «Блискавиця», 2007. — 101 c.